Рішення № 50978718, 18.09.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/628/15-ц Провадження № 22-ц/773/1331/15 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А.В. Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі :

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Стрільчука В.А., Здрилюк О.І.

при секретарі Концевич Я.О.,

з участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

представника відповідача Зленка Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк" про стягнення сум банківських вкладів за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

17 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Дельта Банк» про стягнення сум банківських вкладів.

Покликався на те, що 08 січня 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу "Лояльний" в доларах США №001-02707-080115. За умовами даного договору він зобов'язувався розмістити у відповідача депозитний вклад в сумі 250000 доларів США, а банк відкрити вкладний депозитний рахунок НОМЕР_1 строком на один місяць до 07 лютого 2015 року. Вказаним договором було обумовлено, що сплата процентів здійснюється відповідачем щомісячно шляхом перерахування суми процентів на його рахунок. Після укладення договору позивач виконав взяті на себе зобов'язання по договору та вніс на депозитний рахунок банку 25000 доларів США.

06 лютого 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №001-02707-060215 банківського вкладу у гривнях «Лояльний». За умовами даного договору позивач розмістив у банку 250000 грн. на строк до 08 березня 2015 року, на підставі чого банк відкрив депозитний рахунок НОМЕР_2. Відповідачем, станом на 27 лютого 2015 року на поточні рахунки було нараховано відсотки по депозитним вкладам в сумі 2099,06 доларів США по договору від 08 січня 2015 року та 812,71 грн. по договору від 06 лютого 2015 року.

11 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача про отримання його вкладів, однак відповідач на його звернення не відреагував, кошти не повернув.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за договорами банківського вкладу в добровільному порядку, просив стягнути з відповідача на його користь 27099,06 доларів США вкладу згідно договору банківського вкладу №001-02707-080115 від 08 січня 2015 року, в тому числі з нарахованими відсотками в сумі 2099,06 доларів США, 250812,71 грн. вкладу згідно договору банківського вкладу №001-02707-060215 від 06 лютого 2015 року, в тому числі з нарахованими відсотками в сумі 812,71 грн.

15 липня 2015 року представник позивача ОСОБА_2 подала до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача в користь позивача: 21781,94 доларів США депозитного вкладу, згідно договору банківського вкладу №001-02707-080115 від 08 січня 2015 року та 193603,71 грн. згідно договору банківського вкладу 001-02707-060215 від 06 лютого 2015 року .

Рішенням Нововолинського міського суду від 16 липня 2015 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 банківський вклад в сумі 193603 грн. 71 коп. на підставі укладеного між сторонами договору №001-02707-060215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях від 06 лютого 2015 року та банківський вклад в сумі 20304 долари США 62 центів, що еквівалентно 448879 грн. 96 коп. на підставі укладеного між сторонами договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" №001-02707-080115 у доларах від 08 січня 2015 року, а всього 642483 грн. 67 коп.

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 570 грн. 96 коп. витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Судом встановлено, що 08 січня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №001-02707-080115 банківського вкладу «Лояльний» в доларах США за умовами якого відповідач прийняв від позивача вклад в сумі 25000 доларів США і зобов'язався виплатити відсотки в розмірі 5,5 % річних. (а. с. 5). Пунктом 1.3. договору передбачено, що вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу та по 07 лютого 2015 року. У разі, якщо вкладник за цим договором не витребує суму вкладу шляхом надання письмової заяви до закінчення операційного дня відповідного відділення Банку останнього дня строку, встановленого п.1.3 цього договору, дія цього Договору вважається продовженою за згодою Вкладника на той самий строк на тих же самих умовах (окрім розміру процентної ставки) (п. 1.11). У п. 2.1 цього договору визначено, що договір діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Крім того, 06 лютого 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №001-02707-060215 банківського вкладу «Лояльний» в гривнях, за умовами якого відповідач прийняв від позивача вклад в сумі 250000 грн. і зобов'язався виплатити відсотки в розмірі 13% річних (а. с. 7).

11 березня 2015 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою (а. с. 9) про дострокове розірвання договорів банківського вкладу від 08.01.2015 року та від 06.02.2015 року та повернення коштів на поточний рахунок та їх виплату.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

За правилами ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

За змістом ст. ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки).

З матеріалів справи вбачається, що постановою правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесений до категорії неплатоспроможних (а. с. 83-84).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 51 розпочато з 03 березня 2015 року процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації (а. с. 85).

За змістом наведеної вище ст. 1074 ЦК України випадки обмеження прав клієнтів щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, можуть бути передбачені у спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року (з наступними змінами та доповненнями), який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини, тобто у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми вказаного вище закону є спеціальними, і цей закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 36 вказаного Закону обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунка вкладників.

Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку запровадження тимчасової адміністрації у банку не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, так як Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не скасовує право на звернення до суду за захистом порушеного права, а лише визначає умови і порядок захисту прав вкладників-фізичних осіб у зв'язку із здійсненням тимчасової адміністрації банку.

За змістом ст. ст. 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання (ст. 610 ЦК України).

Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, примусове виконання обов'язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.( ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Главою 50 ЦК України встановлені підстави припинення зобов'язання, зокрема: виконанням, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання, смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи, а також на інших підставах, встановлених договором або законом.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

Отже, законодавством визначено спеціальний позасудовий порядок припинення зобов'язань банку перед вкладниками за умови відшкодування їм коштів за вкладами державою в особі Фонду, однак встановлена цим Законом гарантія обмежена в сумі, а жодними іншими нормативно-правовими актами не забезпечуються права вкладників на видачу тієї суми належних їм грошей, що перевищує виплачену Фондом.

Разом з тим, не існує й такого закону, який би передбачав наслідком запровадження тимчасової адміністрації безпосереднє та в повному обсязі звільнення банку від виконання своїх зобов'язань у договірних відносинах із вкладниками, а ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає лише черговість та порядок задоволення вимог до банку (спрямування уповноваженою особою Фонду коштів), де вказується, що вимоги вкладників фізичних осіб у частині, яка перевищує суму, виплачену Фондом, віднесені до четвертої черги кредиторів та можуть бути задоволені за кошти, які одержить уповноважена особа в результаті ліквідації та реалізації майна банку, і це означає, що ні сам Фонд в особі держави, ні банк в добровільному порядку повернення вкладнику решти коштів не гарантують, інакше кажучи, відсутні реальні засоби захисту, окрім судового, які б насправді забезпечили реалізацію та здійснення такого права особи, що відповідно порушує право на ефективний захист згідно зіст. 13 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод.

Під час тимчасової адміністрації вищенаведені положення законодавства дозволяють банку не здійснювати моментального задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, як це визначає ст. 1075 ЦК України у спірних правовідносинах, що вказує на відсутність в особи можливості негайно та протягом деякого часу скористатися належними їй коштами, однак не може підтверджувати втрату права на них взагалі, тому за наявності фактів існування зобов'язання між сторонами, порушеного права вкладника на безперешкодне розпорядження грошима та причетності до такого порушення банку, який не видає йому залишок коштів на рахунку, а також ст. 3 ЦПК України і ст. 15 ЦК України, виключається відмова судом у його захисті.

Однак, не можна вважати відмовою у праві на захист цивільного права особи наявність узгодженого Законом та встановленого державою порядку, який стосується забезпечення відшкодування вкладникам Фондом замість банків суми коштів за вкладами, граничний розмір яких не може бути вище ніж 200 000 грн., при цьому вирішення спірних питань з приводу гарантованих Фондом коштів вкладників у межах суми відшкодування здійснюється в порядку, передбаченому ст. 54 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Хоча наявність тимчасової адміністрації банку-боржника не дозволить примусово стягнути кошти з нього безпосередньо, проте не виключає можливості задоволення вкладником своїх вимог, в тому числі й за рахунок проведення взаємозаліку та отримання у власність заставного майна, підписання поруки, списання коштів з рахунка вкладника на погашення кредиту, отримання права вимоги до позичальника, чи інших визначених законодавством дій, які має право вчиняти від імені неплатоспроможного банку уповноважена особа Фонду, не чекаючи обов'язково при цьому четвертої черги (виключно за рахунок коштів, які можуть бути одержані в результаті ліквідації та реалізації майна цього банку), в зв'язку із чим наявність судового рішення про стягнення з банку частини неповернутої Фондом суми коштів за договором банківського рахунка, повинна забезпечити гарантії цивільних прав та обов'язків сторін, а також право особи на справедливий судовий розгляд, визначене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 виплачено 56384 грн. (а. с. 52) за договором банківського вкладу від 08.01.2015 року «Лояльний» у доларах, що є процентами за вкладом та коштами, що поперебували на поточному рахунку, що належить ОСОБА_1 (а. с. 109, 179). При цьому відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» іноземна валюта - долар США - була перерахована в гривню за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації. 11 червня 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплачено 808 грн. 64 коп., а 6 липня 2015 року - 142 807 грн. 32 коп (а. с. 52) за договором банківського вкладу від 06.02.2015року «Лояльний» у гривнях, що є процентами за вкладом та самим тілом депозиту(а. с. 179).

Після вказаної виплати не повернутими залишились 25 000 доларів США за договором банківського вкладу від 08.01.2015 року «Лояльний» у доларах та 108870 гривень 22 коп. за договором банківського вкладу від 06.02.2015року «Лояльний» у гривнях, що підтверджується витягом з реєстру від 24 липня 2015 року. Сума залишку підтверджена також представником банку в судовому засіданні та не заперечувалась позивачем та його представником.

Таким чином, доводи апеляційної скарги по суті спору спростовуються вищенаведеними обставинами страви та нормами матеріального правам, що регулюють дані правовідносини

Разом з тим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи в частині сум заборгованості, які існують по кожному з договорів банківського вкладу, на час постановлення оскаржуваного рішення.

Беручи до уваги вищевикладене з ПАТ "Дельта Банк" підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 банківський вклад за договором № 001-02707-080115 від 08.01.2015 року «Лояльний» у доларах сумі 25000 дол. США, що станом на 18 вересня 2015 року, з врахуванням приписів ст. 533 ЦК України, еквівалентно 539 952 грн. 25 коп. та банківський вклад за договором № 001-02707-060215 від 06.02.2015року «Лояльний» у гривнях в сумі 108870 грн. 22 коп.

Також з відповідача в користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 600 гривень, сплата яких ОСОБА_1 документально підтверджена (а. с. 10-12).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16 липня 2015 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь ОСОБА_1 банківський вклад в сумі 25000 доларів США, що станом на 18 вересня 2015 року еквівалентно 539 952 гривням 25 копійок та банківський вклад в сумі 108870 гривень 22 копійки.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь ОСОБА_1 600 гривень витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: