Рішення № 50978662, 17.09.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/6060/15-ц Провадження № 22-ц/773/1361/15 Головуючий у 1 інстанції: Подзіров А.О. Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І. ,

суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.

при секретарі - Концевич Я.О.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення банківського вкладу, 3% річних та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача - Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

21 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення банківського вкладу, 3% річних та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що між ним на відповідачем 05.03.2014 року було укладено договір-заяву № 300131/16793/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний до 8 Березня» на 370 днів в іноземній валюті, відповідно до умов якого відповідач прийняв від позивача на вкладний рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 14011,04 доларів США на строк по 10.03.2015 року.

На подану ним 10.03.2015 року заяву банк відмовив у видачі депозиту, порушивши його права, як споживача.

Діями відповідача йому завдано і моральну шкоду, оскільки він перетерпів значні душевні страждання, постійні хвилювання і стреси, що призвело до погіршення стану здоров'я.

Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача на його користь суму депозитного вкладу в розмірі 14011,04 доларів США, 3% річних від простроченої суми за період з 11.03.2015 року по 21.04.2015 року в розмірі 48,37 доларів США, 10000 моральної шкоди та 700 грн. витрат за надання правової допомоги.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 13 травня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 60 м.Луцька ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу в розмірі 14011 доларів США 04 центи, суму 3% річних у розмірі 48 доларів США 37 центів, у рахунок відшкодування моральної (у резолютивній частині названо матеріальної) шкоди - 500 грн., у відшкодування витрат на правову допомогу - 700 грн. та в дохід держави судові витрати у розмірі 2896 грн. 92 коп..

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - по суті позовних вимог.

В апеляційному суді позивач апеляційну скаргу заперечив та просить її відхилити.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про день та годину розгляду справи, свого представника у судове засідання не направив.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду до часткового скасування з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.03.2014 року сторонами було укладено договір-заяву № 300131/16793/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний до 8 Березня» на 370 днів в іноземній валюті, відповідно до умов якого відповідач прийняв від позивача на вкладний рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 14011,04 доларів США на строк по 10.03.2015 року (а.с.5).

10.03.2015 року позивач подав заяву про повернення коштів, яку банк не задовольнив (а.с.6, 8).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

По спливу терміну дії укладеного сторонами договору відповідач кошти позивачу не повернув, а тому суд обґрунтовано стягнув на користь позивача депозитні кошти у розмірі 14011,04 доларів США.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведену правову норму, судом першої інстанції вірно стягнуто на користь позивача 48,37 доларів США - 3% річних за період з 11.03.2015 року по 21.04.2015 року включно.

Із наданих позивачем договору про надання правової допомоги та квитанції до прибуткового касового ордера вбачається, що позивач сплатив за надання правової допомоги 700 грн., які суд обґрунтовано стягнув із відповідача на його користь.

Покликання апелянта на ту обставину, що судом ухвалене рішення без належного дослідження всіх доказів, взято до уваги лише розрахунки позивача, які він ставить під сумнів і неможливість надати свої контр-розрахунки із-за відсутності у судовому засіданні - не заслуговують на увагу, оскільки суд розглядає справу на підставі доказів, обов'язок по наданню яких покладено на всіх осіб, які беруть участь у справі (ст.60 ЦПК України).

Будь-яких поважних причин ненадання своїх доказів суду першої інстанції апелянт не зазначив.

Крім того, жодних контр-розрахунків апелянт не надав і суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, із мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначив - 500 грн. (у резолютивній частині помилково зазначено про відшкодування матеріальної шкоди).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність часткового задоволення позову про відшкодування моральної шкоди з наступних підстав.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених нормами ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивач посилається на Закон України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 5 частини 1 статті 4 цього Закону встановлено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Права споживача в разі придбання ним продукції у кредит регулюються статтею 11 даного Закону, яка не передбачає права споживача на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, укладеним між банком та позивачем договором банківського вкладу (депозит) «Пенсійний до 8-Березня» не передбачено обов'язку відшкодування моральної шкоди сторонами у випадку порушення передбачених договором зобов'язань.

Законодавство, що регулює правовідносини, які виникають між суб'єктами таких договорів також не передбачає відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає до скасування з ухваленням відповідно до вимог ст.309 ЦПК України в цій частині нового рішення - про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2015 року в даній справі в частині стягнення моральної (у резолютивній частині зазначено - матеріальної) шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді