Постанова № 509757, 02.03.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02.03.07 Справа № 15/65н-ад.

Суддя Пономаренко Є.Ю.,

при секретарі судового засідання Подколзіній С.С.,

розглянувши матеріали справи за позовом

Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомунєнерго», м. Луганськ

до Петрівської міської ради, м. Петровське Луганської області

про скасування рішення та спонукання спростувати недостовірну інформацію.

За участю представників сторін:

від позивача –Нікітін В.В., пров. юрисконсульт юр. від., довіреність № 15/42-17-756 від 25.12.06.;

від відповідача –Єрмоленко С.О., спец. 1-ої кат., довіреність № 146 від 20.02.07.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв’язку з чим відповідно до п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України таке фіксування судом не здійснювалося.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 1 вересня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Позов подано за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, виходячи з суб’єктного складу сторін (відповідачем є суб’єкт владних повноважень), предмету судового розгляду та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснювалося за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги до відповідача про:

- скасування рішення Петровської міської ради № 12 від 06.12.2006р.;

- зобов’язання Петровської міської ради спростувати недостовірну інформацію про бездіяльність ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго»в частині проведення розрахунків економічно обґрунтованого тарифу на постачання теплової енергії в порядку, передбаченому діючим законодавством України шляхом публікації в газеті «Петровчанка».

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує, зокрема тим, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржуване рішення з порушенням компетенції і чинного законодавства та зокрема не на підставі наданих позивачем розрахунків.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві на позовну заяву від 19.02.2007р. №145 посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень та відповідає нормам діючого законодавства.

В ході судового розгляду справи судом досліджено всі надані до матеріалів справи пояснення та документи як докази.

Сторони не досягли примирення.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Оскаржуваним рішенням №12 «Про узгодження тарифів на послуги теплопостачання», прийнятим 06.12.2006р. на 10-й сесії п’ятого скликання Петровської міської ради, ухвалено, зокрема:

1. погодити тарифи на послуги теплопостачання на опалювальний період 2006-2007рр. з 01.12.2006р.:

- для населення 6,18 грн. з ПДВ за 1 м.кв.;

- для бюджетних організацій та інших абонентів 311,52 грн. з ПДВ за 1 м.кв.

Дане рішення прийнято Петровською міською радою з порушенням компетенції виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Так, за вказаними нормами вирішення спірного питання щодо затвердження тарифів на вказані в оскаржуваному рішенні послуги належить до компетенції органів місцевого самоврядування.

При цьому, слід обов’язково враховувати, що органи місцевого самоврядування поділяються на ради та виконавчі органи рад.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:

- районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст; загальний склад ради - кількісний склад депутатів ради, визначений радою відповідно до закону; склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку;

- виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», серед положень, що регламентують повноваження сільських, селищних, міських рад, не містить норм про наділення такого органу місцевого самоврядування як рада повноваженнями по затвердженню (встановленню) тарифів.

Відповідно ж до п.п. 2 п. «а», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження по встановленню в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Дані повноваження визначені п. «а»ч. 1 ст. 28 вказаного Закону як власні (самоврядні) повноваження виконавчих органів рад, а не безпосередньо рад.

Таким чином, оскаржуване рішення прийнято Радою як не уповноваженим органом, оскільки вирішення таких питань належить до виключної компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, а не самих рад.

Одним із найвагоміших принципів адміністративного судочинства, визначених в ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України є принцип законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуване рішення прийнято відповідачем не на підставі, по за межами повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому воно визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, додатково слід відзначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Позивач вперше звернувся до міського голови м. Петровське щодо затвердження тарифів листом від 16.08.2006р. №303 та надав відповідні розрахунки, які одержано відповідачем 19.08.2006р.

На підставі даного звернення позивача Петровською міською радою прийнято передуюче оскаржуваному рішення від 14.10.2006р. №1.

Після того, позивач звернувся до міського голови листом від 01.12.2006р. При цьому, позивач не надавав розрахунків, які є обов’язковою передумовою для вирішення питання затвердження тарифу. Проте, відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 06.12.2006р. №12 «Про узгодження тарифів на послуги теплопостачання».

Також, при цьому слід зазначити, що в преамбулі оскаржуваного рішення від 06.12.2006р. №12 зазначається зокрема наступне:

- «… до звернення ЕР ЛОКСТП «ЛТКЕ»м. Петровське не були надані належні розрахунки, необхідне економічне обґрунтування та пояснення щодо розрахунку тарифів.»(абз. 2);

- «Незважаючи на відсутність економічно обґрунтованих розрахунків з боку заявника, виходячи з край необхідної потреби в затвердженні тарифів з 01.12.2006 року, прийнято рішення про включення цього питання до порядку денного»(абз. 4);

- «Розглянуто запропонований зустрічний економічно обґрунтований розрахунок тарифів з теплопостачання розроблений фахівцями виконавчих органів місцевого самоврядування, що були залучені до підготовки цього питання та слухані їх пояснення»(абз. 5).

Розгляд питання та прийняття рішення щодо тарифів не на підставі наданих позивачем розрахунків, а на підставі власних розрахунків є порушенням норми ч. 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання».

Крім того, оскаржуваним рішенням погоджено тарифи та в іншому ніж просив заявник розмірі. При цьому, по-перше: чинне законодавство не передбачає такого повноваження органу місцевого самоврядування як погодження тарифів, що при прийнятті оскаржуваного рішення також свідчить про порушення вимог ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а по-друге: затвердити (або як в даному випадку було вчинено - погодити) можна лише тариф у запропонованому розмірі, тоді як у даному випадку оскаржуваним рішенням погоджено інший розмір тарифу. У даному випадку, якщо орган місцевого самоврядування (виконавчий орган) не погоджується з заявленим теплопостачальною організацією тарифом, тобто між ними виникає спір щодо розміру тарифів, такий орган має прийняти рішення про відхилення пропозиції заявника, та у цьому разі продовжують діяти минулі, затверджені належним чином тарифи. Теплопостачальна організація зі свого боку має право звернутися до суду з позовом про спонукання виконавчого органу ради прийняти рішення про затвердження (встановлення) тарифу в обґрунтованому, заявленому з наданням необхідних розрахунків, розмірі, або про відшкодування з місцевого бюджету різниці між затвердженим розміром тарифу та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Під час провадження у даній справі судом перевірялося та встановлювалося, чи прийнято оскаржуване рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За результатами такого дослідження судом, зокрема встановлено, що оскаржуване рішення прийнято: не на підставі, та по за межами повноважень і не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто не враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, зокрема щодо наявності компетенції; нерозсудливо; без повного дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

На підставі вищевикладеного, позовна вимога про скасування рішення Петровської міської ради № 12 від 06.12.2006р. підлягає задоволенню.

Друга вимога про зобов’язання Петровської міської ради спростувати недостовірну інформацію про бездіяльність ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго»в частині проведення розрахунків економічно обґрунтованого тарифу на постачання теплової енергії в порядку, передбаченому діючим законодавством України шляхом публікації в газеті «Петровчанка», не підлягає задоволенню у даному судовому провадженні з наступних підстав.

Інформація, з вимогою про спростування якої до Петровської міської ради звернувся позивач, надрукована у Газеті «Петровчанка», яка є органом масової інформації –самостійною юридичною особою, яка і здійснила друкування спірної інформації. Тому, Петровська міська рада, (незалежно від того, що вона є засновником газети) не є належним відповідачем у спорі за вказаною вимогою. Така ж позиція наведена в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996р. №02-5/95, в п. 9.1. якого зокрема вказується про те, що позивач вправі звернутися з позовом з приводу оприлюднення недостовірної інформації до автора –журналіста –фізичної особи, а у разі якщо відомості про автора не вказано –до органу масової інформації.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. Судом задовольняється вимога про скасування рішення Петровської міської ради № 12 від 06.12.2006р., в решті вимог слід відмовити.

За даним позовом підлягав до сплати судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. Решта перерахованих позивачем при подачі позову коштів є зайво сплаченими.

Відповідно до ст. 87, ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому з місцевого бюджету в сумі 1 грн. 70 коп. у зв’язку з частковим задоволенням його вимог.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Петровської міської ради № 12 від 06.12.2006р.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з місцевого бюджету м. Петровське Луганської області на користь Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомунєнерго», м. Луганськ, вул. К. Маркса, б. 54, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 03340529, судові витрати у сумі 01 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 07.03.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко