Ухвала суду № 50972125, 22.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8038/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Романчук О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейдинг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейдинг» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 28 листопада 2014 року № 164326552201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період із 28 жовтня по 03 листопада 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 10 листопада 2014 року складено акт № 1061/26-55-22-01/38390515 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Кронус Ойл» за період із 01 по 31 липня 2014 року, відповідно до висновків якого, позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2014 року у розмірі 9235637,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, 28 листопада 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 9235637,00 грн. за основним платежем та у розмірі 4617819,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Колегією суддів встановлено, що одним із постачальників позивача у липні 2014 року було ТОВ «Кронус Ойл» на підставі укладеного між ними 01 липня 2014 року договору поставки нафтопродуктів № 01/07-НП.

За умовами договору поставки ТОВ «Кронус Ойл», як постачальник, зобов'язалося продати позивачу, як покупцю, нафтопродукти, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору поставки ТОВ «Кронус Ойл» відвантажило позивачу товар - 1345,935 тон бензину А-92 та 1247,604 тон бензину А-95.

Як зазначено в акті перевірки, фактичне відвантаження товару підтверджується видатковими накладними від 30 липня 2014 року №№ 9, 10, 11 та податковими накладними від 30 липня 2014 року №№ 2, 3, 4.

Відповідно до вище перелічених видаткових та податкових накладних, сума ПДВ складає 9235637,00 грн.

Оплату за товар здійснено у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Фактів, які б свідчили про порушення позивачем норм податкового законодавства, у ході перевірки відповідачем не виявлено та в акті перевірки не відображено.

Колегією суддів встановлено, що придбаний позивачем товар постачався у місця його подальшого зберігання: Херсонська нафтобаза, місто Херсон, вулиця Нафтовиків, 52; Дніпропетровська область, село Партизанське, вулиця Леніна, 13; Полтавська область, місто Карлівка, вулиця Свердлова, 1.

Витрат по навантаженню, розвантаженню та транспортуванню товару позивач не мав, оскільки такі витрати здійснювалися постачальником.

Зберігання товару здійснювалося на підставі договорів зберігання від 01 грудня 2013 року № 06/11-5 та від 02 грудня 2013 року № 02/13-7, що підтверджується актами прийому-передачі майна, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Факт подальшої реалізації товару підтверджується: договором купівлі-продажу від 26 грудня 2013 року № 137, укладеним між позивачем, як продавцем, та ТОВ «Вог Рітейл», як покупцем; видатковими та податковими накладними; актами прийому-передачі нафтопродуктів; платіжними дорученнями.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 року ТОВ «Кронус Ойл» не подавало. Крім того, із 18 серпня 2014 року із ТОВ «Кронус Ойл» розірвано договір про визнання електронної звітності.

Однак, як з'ясовано судом першої інстанції, вище викладене не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «Кронус Ойл» подало податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 року, про що свідчить копія квитанції № 1, з якої вбачається, що документ (декларацію) доставлено до контролюючого органу 07 листопада 2014 року.

Також суд зазначає, що між ТОВ «Кронус Ойл» та відповідачем 05 листопада 2014 року укладено договір про визнання електронних документів № 051120141, копія якого міститься у матеріалах справи.

Доказом знаходження ТОВ «Кронус Ойл» за зареєстрованим місцезнаходженням є витяг із ЄДРПОУ № 20414185 від 09 квітня 2015 року.

Таким чином, в ході розгляду справи представниками позивача надано суду копії первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ «Кронус Ойл», а саме: договору поставки, специфікації № 1, акту прийому-передачі нафтопродуктів № 0001 до специфікації № 1, видаткових накладних, податкових накладних (зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних), витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, платіжних доручень, сертифікатів відповідності. До матеріалів справи також долучено копії документів на підтвердження зберігання та подальшої реалізації придбаного товару.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

При цьому колегія суддів зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано зміст правих норм, викладених п.п. 14.1.27, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, ст. 198, п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України та надано належну оцінку обставинам справи, у зв'язку з чим, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23.09.2015 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.