Рішення № 5097196, 11.03.2009, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-384/2009

2-2883/2008

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2009р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Яремчука В.І., при секретарі - Новаковій Т.С.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2008 року Качанівська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (далі - Качанівська ВК) подала до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення 19838,09 гривень і понесених судових витрат.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що ОСОБА_1працюючи з 14.02.2006 року касиром та несучи повну матеріальну відповідальність допустила недостачу грошей у касі у сумі 19838,09 грн., яка була встановлена шляхом інвентаризації 26.02.2008 року.

У суді представник позивача юрисконсульт Рощупкіна В.Г., діючи на підставі довіреностей, позов підтримала і пояснила суду, що 26.02.2008 року відповідачка повідомила адміністрацію установи про недостачу, заявила про зникнення грошей у банківській упаковці на суму 20 000 гривень. Адміністрація повідомила про подію міліцію, та провела службову перевірку під час якої відповідачка визнала недостачу та надала письмові пояснення. Вважає, що недостача сталася із вини відповідачки яка згідно вимог трудового законодавства на підставі укладеного із нею договору про повну матеріальну відповідальність має відшкодувати установі завдану шкоду.

Відповідачка позов не визнала і пояснила у суді, що працювала у позивача з 08.Х.2001 року по 04.04.2008 року. Спочатку працювала бухгалтером, а потім обійняла посаду касира. Коли пропрацювала півроку касиром з нею уклали договір про повну матеріальну відповідальність у якому дату укладення договору не проставили. З функціональними обов'язками касира ознайомилась і підписалась під ними 27.02.2008 року, та поставила дату ознайомлення. 25.02.2008 року вона здійснила чергову поїздку до відділення «Укрсоцбанку» розташованого на вул. Б.Хмельницького у м. Харкові для отримання грошей для виплати співробітникам колонії заробітної плати. За грошима їздила у супроводі охоронця від установи та водія на службовому автомобілі. Отримала у банку 300 000 грн., перерахувала їх у банку, склала гроші до сумки-мішка та віднесла їх до службового автомобіля. Гроші передала охоронцю, який сидів на задньому сидінні автомобіля, а сама сіла на переднє сидіння пасажира. Приїхавши до установи близько 14 годин, охоронець заніс сумку з грошима у касу і поставив її на стіл. Приміщення каси відособлене від інших приміщень, двері до нього закривалися на три замки, на один накладний і два врізані замки, від одного із замків ключ був лише у неї. Сумку з грошима поставила біля сейфу, при цьому їх не перерахувала, видала частину грошей охоронцю, який був одним із громадських касирів, і після того пообідала у касі. Потім її викликала головний бухгалтер і доручила оформити платіжне доручення. Покидаючи касу вона вхідні двері закрила на один замок, так як закриття на усі три замки забирало багато часу. Близько 15 години вона повернулась до каси і стала видавати гроші громадським помічникам, які їх отримували для видачі зарплати у різних підрозділах установи. А також стала видавати гроші через віконце каси тим працівникам, які отримували зарплату у касі. До кінця робочого дня який закінчувався о 17 год. видала майже усі гроші, залишались гроші на видачу заробітної плати приблизно для двадцятьох співробітників. Виявила, що грошей для виплати заробітної плати не вистачає, подумала, що могла одна банківська упаковка з грошима випасти у касі та не стала шукати гроші. Інколи вона затримувалась і працювала і після 17 години. Але у той день 25.02.2008 року вона поспішала на святкування дня народження своєї бабусі і тому одразу після закінчення робочого дня о 17 год. поставила сумку із залишком грошей у сейф і пішла з роботи. На роботі залишалася головний бухгалтер, яка щоденно о 17 год. ходила на збори до адміністрації, нікого з адміністрації установи про виявлену недостачу грошей, не повідомила. Вхід в установу здійснюється з вулиці і немає реєстрації часу прибуття та відбуття з роботи. За час роботи касиром неодноразово були перевірки наявності коштів у касі і жодного разу не було недостач чи надлишків. На час виявлення недостачі працювати у відповідача не бажала, заявляла про намір звільнитися, але керівництво установи її не звільняло. Вину у пропажі грошей не визнала.

Представник відповідачки адвокат ОСОБА_2 пояснила суду, що гроші пропали при невстановлених обставинах. Розслідування кримінальної справи не виявило осіб, винних у пропажі грошей. Договір про повну матеріальну відповідальність, укладений з відповідачкою, не містив дату його укладення, про що свідчить екземпляр договору, який відповідачка мала у себе. Функціональні обов'язки касира до відповідачки не доводились. Сумку з грошима носив охоронець. Установа не уклала договір з державною інкасаторською службою про доставку грошей до установи. Адміністрація установи не уклала договір з банком про виплату заробітної плати через банкомати, зробило це лише після недостачі. Ключі від вхідних дверей до каси мали і інші співробітники. Приміщення каси не опломбовувалось. Вини відповідачки у недостачі грошей не вбачає.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та відповідачки, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив наступні обставини та правовідносини сторін.

ОСОБА_1в 2001 році була прийнята на посаду бухгалтера в Качанівську виправну колонію № 54 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, розташовану у м. Харкові по провулку Вишневому, 16.  Наказом № 26 о/с від 15 лютого 2006 року ОСОБА_1була призначена касиром бухгалтерії (а.с.5,37).

26 лютого 2008 року при інвентаризації наявних коштів в касі Качанівської ВК № 54 у матеріально відповідальної особи - ОСОБА_1було встановлено, що у касі була наявна готівка на суму 23 768,05 грн., а за обліковими даними мало бути 43 606,14 грн. Недостача склала 19 838,09 грн. (а.с.7).

Касир ОСОБА_1визнала недостачу.

25.02.2008 року ОСОБА_1отримала у відділенні «Укрсоцбанку» на вул. Б.Хмельницького у м. Харкові готівкові гроші для виплати заробітної плати співробітникам Качанівської ВК. Доставивши гроші у Качанівську ВК близько 14 години ОСОБА_1помістила гроші у відособлене приміщення каси і здійснила видачу близько 179 000 гривень чотирьом громадським касирам. Решту готівки видала працівникам власноруч до закінчення робочого дня який тривав до 17 години. Одразу після закінчення робочого дня вона пішла з роботи. На той час у касі мала залишитись готівка у сумі 43 606,14 грн.

Наступного дня ОСОБА_1прийшовши на роботу не приступила до видачі заробітної плати, а заявила адміністрації Качанівської ВК про недостачу готівки у касі, що стало підставою для інвентаризації. Це підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_1керівництву Качанівської ВК (а.с.8-10).

Згідно договору про повну матеріальну відповідальність № 13 від 13.02.2006 року, укладеного начальником Качанівської ВК з виконуючою обов'язки касира ОСОБА_1, остання прийняла на себе повну матеріальну відповідальність із забезпечення ввірених їй матеріальних цінностей (а.с.6).

Недостачею готівкових коштів позивачу спричинена матеріальна шкода у розмірі 19 838,09 грн.

Згідно п.1 ст.134 КЗпПУ відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно ст.135-1 КЗпПУ письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Робота касира, яку виконувала ОСОБА_1зазначена у Переліку посад і робіт, затверджених постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24, який і досі не втратив чинності.

Відповідачка ОСОБА_1не надала суду доказів про те, що на кінець робочого дня на 17 годину 25.02.2008 року у касі бухгалтерії Качанівської ВК була недостача готівки на суму близько 20 000 грн. Окрім голослівного твердження ОСОБА_1це нічим не підтверджується. Поведінка ОСОБА_1у той день також не вказує на наявність недостачі, а саме, вона по закінченню робочого дня не заявила адміністрації про недостачу готівки, хоча стверджує, що перерахувала залишок готівки і звірила його з платіжними відомостями та виявила недостачу. При виявленні недостачі ОСОБА_1не вправі була скрити цей факт від адміністрації установи. Згідно п.б) ст.1 Договору про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1зобов'язана була своєчасно повідомляти адміністрації установи про всі обставини, які загрожують забезпеченню зберігання ввірених їй матеріальних цінностей. Твердження про те, що виявивши недостачу на суму близько 20 000 грн. вона не повідомила про це адміністрацію установи, працівники якої перебували на роботі, і одразу після спливу робочого часу, покинула установу суд вважає надуманим.

Те, що ОСОБА_1після закінчення робочого дня 25.02.2008 року, одразу покинула своє робоче місце і пішла з роботи унеможливило отримати об'єктивні відомості про наявність недостачі.

Відповідачка не заперечувала укладення з нею адміністрацією договору про повну матеріальну відповідальність. Посилання її на те, що цей договір було фактично укладено не при її призначенні на посаду, а через півроку після призначення, правового значення для події, що мали місце 25 і 26 лютого 2008 року не має, так як сторони не заперечували факт, що на той час цей договір був укладений.

При таких обставинах ОСОБА_1повинна відшкодувати установі спричинену установі шкоду у повному розмірі 19 838,09 грн.

Суд, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, стягує на користь позивача з відповідачки понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду у розмірі 198,38 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Керуючись п.1 ст.134, ст.135-1 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення суми недостачі по касі бухгалтерії задовольнити.

Стягнути на користь Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області що знаходиться за адресою: 61124, м. Харків, провулок Вишневий, 16, поточний рахунок 35218002000080 ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код 08564564, з ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на відшкодування недостачі по касі бухгалтерії суму у розмірі 19 838 грн. 09 коп. і понесені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 198 грн. 38 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 гривень, а всього стягнути 20 066 грн. 47 коп. (двадцять тисяч шістдесят шість гривень 47 коп.)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд який постановив рішення шляхом подачі в 10-денний строк із дня складання повного рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або поданням апеляційної скарги протягом 10 днів в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Повне рішення складене 16 березня 2009 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, а у разі подачі заяви про апеляційне оскарження, після спливу строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя (Яремчук В.І.)