Ухвала суду № 50971884, 17.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2793/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Жуковська Я.В., Хало Ю.Л.

пр-к апелянта Савченко Н.В.

пр-к третьої особи Власенко І.І.

пр-к третьої особи Тур Г.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» та Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, треті особи: територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради та комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» про визнання протиправними та скасування рішень -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 26 серпня 2008 року № 297 про опис майна у податкову заставу, актів опису майна від 08 вересня 2014 року № 12/26-52-25-30 та від 20 листопада 2014 року № 13/26-52-25-20, актів опису активів, на які поширюється право податкової застави, від 31 серпня 2008 року № 395 та від 12 грудня 2008 року № 553, а також актів опису активів від 22 вересня 2008 року № 3/24-141 та від 04 листопада 2008 року № 5/24-141.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2015 року відмовлено повністю в задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням позивачі подали апеляційну скаргу, в якій вказують на необґрунтованість вказаного рішення, оскільки суд першої інстанції постановив його на неповно з'ясованих обставинах справи, зазначають про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом першої інстанції матеріального права, просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини справи, пояснення учасників процесу, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 жовтня 2014 року Київською міськрадою прийнято рішення № 270/270, відповідно до п. 7 якого, створено Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва».

Позивач, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», розпочав свою діяльність із січня 2015 року.

Згідно з п. 1.1, п.п. 2.2.1-2.2.2 п. 2.1 статуту КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації) від 06 січня 2015 року № 3, підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та віднесене до сфери управління Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації. Засновником і власником КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міськрада.

Підприємство створене з метою ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою та отримання прибутку.

Предметом діяльності підприємства є утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового і нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку та надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду.

Рішенням № 270/270 встановлено обов'язок Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району міста Києва та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» передати позивачу житловий фонд, який переданий до сфери управління Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01 серпня 2014 року.

На виконання рішення № 270/270 Деснянською районною в м.Києві державною адміністрацією видано розпорядження від 30 січня 2015 року № 48 «Про закріплення на праві повного господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва майна».

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» листом від 05 лютого 2015 року № 48-365 повідомило Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» , що передати майно з балансу комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» на баланс Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» неможливо, оскільки через несвоєчасну та неповну сплату податків у нього виникла податкова заборгованість, у зв'язку з чим 26 серпня 2008 року відповідачем прийнято рішення № 297 про опис майна у податкову заставу платника податків, відповідно до якого, передано у податкову заставу майно, що перебуває на балансі КП «Житлорембудсервіс». Перелік майна, щодо якого застосовано податкову заставу, зазначений у актах опису майна від 08 вересня 2014 року № 12/26-52-25-30 та від 20 листопада 2014 року № 13/26-52-25-20. Окрім того, відповідачем складені акти опису активів, на які поширюється право податкової застави, від 31 серпня 2008 року № 395, від 12 грудня 2008 року № 553 та акти опису активів від 22 вересня 2008 року № 3/24-141, від 04 листопада 2008 року № 5/24-141, з переліком майна, щодо якого застосовано право податкової застави.

Позивачі, зазначаючи про протиправність оскаржуваних рішень, вказують на порушення останніми інтересів територіальної громади м. Києва та неможливість виконати і зв'язку із їх наявністю рішення Київської міськради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» та розпорядження Деснянської РДА від 30 січня 2015 року № 48 «Про закріплення на праві повного господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва майна».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності та законності дій відповідача.

Надаючи правову оцінку встановленими обставинам та фактам, колегія суддів не може не погодитися з такими висновками суду першої інстанції враховуючи, що спірні правовідносини в різні періоди регулювалися, як Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так і Податковим кодексом України.

Зокрема, пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначалося, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Згідно з п.1.17 ст.17 вказаного Закону податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст.8 цього ж Закону право податкової застави виникає у разі:

- неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації;

- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Згідно із п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В силу ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Стаття 89 Податкового кодексу України регулює питання виникнення права податкової застави.

Пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено підстави виникнення права на податкову заставу, зокрема абзацом 1 підпункту 89.1.1 вказаної статті передбачено, що право податкової застави виникає в разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Отже, податкова застава є способом забезпечення виконання обов'язку зі сплати грошових зобов'язань, при її застосуванні обмежуються права платника податків щодо розпорядження власним майном.

Аналіз наведених норм закону дає підстави вважати, що у разі наявності у платника непогашеного податкового боргу податковий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення керівника податкового органу.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України).

Така правова позиція висловлювалася Вищим адміністративним судом України по справах № К/800/52508/13, К-36314/10.

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати факт сплати Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» суми податкового боргу за податковим вимогами для визначення правомірності та наявності підстав для прийняття відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу та складення відповідачем актів опису майна (активів).

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» перебуває на податковому обліку у відповідача.

На виконання пп. пп. 6.2.1, 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем направлено КП «Житлорембудсервіс» податкові вимоги: першу податкову вимогу № 1/1231 від 05 червня 2008 року на суму 159333,80 грн.; другу податкову вимогу № 2/1444 від 23 липня 2008 року на суму 1056235,82 грн.

Відповідачем 22 вересня 2008 року складено акт № 3/24-141 опису активів КП «Житлорембудсервіс» на загальну суму 2618040,48 грн., а 04 листопада 2008 року - акт № 5/24-141 опису активів КП «Житлорембудсервіс» на загальну суму 6413279,21 грн.

Крім того, 12 грудня 2008 року відповідачем складено акт № 553 опису активів, на які поширюється право податкової застави.

Перелічені акти підписані КП «Житлорембудсервіс» без зауважень.

Наказом відповідача від 24 червня 2014 року № 975 призначено податкового керуючого.

08 вересня 2014 року податковим керуючим складено акт опису майна № 12/26-52-25-20, а 20 листопада 2014 року - акт опису майна № 13/26-52-25-20, які платником податків підписані без зауважень.

Слід враховувати, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі документів, поданих платником податків, а податковий керуючий та контролюючий орган не є відповідальними за достовірність відомостей, зазначених у поданих документах.

Балансова вартість, зазначених в актах опису активів визначалася на підставі наданого комунальним підприємством балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2014 року за підписом керівника підприємства та головного бухгалтера.

Судом першої інстанції у ході розгляду справи встановлено, що податковий борг КП «Житлорембудсервіс» станом на листопад 2014 року складає 34278833,88 грн.

Позивачі не заперечують проти наявності податкового боргу, однак вказують, що оскільки майно до якого податковим органом застосовано податкову заставу не є майном боржника, в даному випадку - Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс», та вказане в актах опису майно не може бути обтяжене заставою.

Позивачі стверджують, що описане відповідачем майно лише перебуває на балансі комунальних підприємств, в той час як власником майна є територіальна громада м.Києва або співвласники будинків в особі ОСББ.

При цьому, останні посилаються на положення п.п.87.3.2 ст.87 Податкового кодексу України, відповідно до яких не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління та положення п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України відповідно до яких право податкової застави не поширюється на майно, визначене п.п. 87.3.2 ст.87 Податкового кодексу України, та на положення статті 4 Закону України «Про заставу», а саме, що предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.2.1 Статуту Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» (в редакції від 29.12.2001 року) підприємство засновано на власності територіальної громади Деснянської районної в м.Києві ради. Власником Підприємства є Деснянська районна в м.Києві рада.

Закріплене за Підприємством майно належить йому на правах повного господарського відання, яким воно володіє, користується та розпоряджається на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать діючому законодавству України і Статуту (п.4.2 Статуту).

Під господарським відданням розуміється речове право суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ст.136 Господарського кодексу України).

Пунктом 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України визначено перелік майна, яке не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків.

Згідно з пп. 87.3.7 п. 87.3 ст. 87 ПКУ не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави не можуть бути: культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання; пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом. Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Пунктом 2.2 розділу 2 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України № 338 від 28.08.2001 року (чинного на час складання оскаржуваних Актів від 2008 року), встановлено вичерпний перелік предметів, які не можуть бути предметом податкової застави.

Так, предметом застави не можуть бути 1) національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені до Державного реєстру національного культурного надбання; вимоги, що мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом; об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств (стаття 4 Закону України «Про заставу»); 2) майно та кошти благодійних організацій (стаття 19 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»); 3) приватизаційні папери (стаття 5 Закону України «Про приватизаційні папери»); 4) майно громадян, на яке не може бути звернене стягнення за виконавчими документами, перелік якого встановлено додатком до Закону України «Про виконавче провадження».

Також, відповідно до п.1.9 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від

10.10.2013 року № 572, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 розділу II Кодексу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Відповідно до п.1.10 Порядку № 572 право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 розділу II Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Виходячи з наведених норми, вбачається, що описане майно комунального підприємства не належить до переліку майна, що не може бути предметом податкової застави.

Що стосується майна ОСББ та інших об'єднань, то в данному випадку первісно має бути вирішено спір про право та виключення майна з акту опису.

Отже, зважаючи на той факт, що майно комунального підприємства закріплене за ними на праві господарського відання, колегія суддів вважає, що відповідач правомірно склав акти опису активів, оскільки право податкової застави поширюється, в тому числі, на активи, які перебувають у господарському віданні платників податків.

Щодо доводів апелянтів про несвоєчасність реєстрації податкової застави у відповідних реєстрах, то колегія суддів звертає увагу, що статтею 8.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пунктом 3.1 Порядку застосування податкової застави органами ДПІ, та підпунктом 4.4 додатка до наказу ДПА N 312 від 02.08.2001 р. було передбачено, що податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідних реєстрах.

Крім того, згідно зі статтею 8.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до законодавчого запровадження системи реєстрації майна у державних реєстрах застав нерухомого майна факт нотаріального посвідчення договору застави прирівнюється до зазначеної реєстрації.

Також, відповідно до Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів від 10.10.2013 року № 572, передбачено, що орган доходів і зборів зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складання акта опису майна.

Однак, невиконання цього обов'язку податковим органом не тягне за собою скасування актів опису майна або визнання рішень про опис майна в податкову заставу недійсними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення. Висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові відповідають обставинам справи та ґрунтуються на наявних в справі доказах. Доводи апелянтів не спростовують висновків суду першої інстанції, отже підстави до його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» та Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 22.09.2015 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.