Ухвала суду № 50971769, 17.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3507/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.11.2014 №0068061703;

визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо не включення до податкової знижки позивача за підсумками 2013 року суми витрат на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2015 року позов задоволено частково:

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 11.11.2014 року №0068061703.

Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник апелянта, належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

В засідання з'явились позивач та її представник, які заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольнивши позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність визначення позивачем податкової знижки для зменшення оподаткованого доходу за наслідками 2013 року та протиправність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.11.2014 року №0068061703.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.08.2014 року позивачем задекларовано право на отримання податкової знижки згідно із п.п. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України шляхом подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, а також додатку 6 до декларації до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві з документальним підтвердженням витрат, включаються до податкової знижки відповідно до п. 166.2 ст. 166 Податкового кодексу України.

Сума витрат, яка зазначена в податковій декларації, з урахувань положень п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу України обрахована із розмірів заробітної плати позивача та сплаченого податку з доходу фізичних осіб склала 14562,13 грн.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи встановлено, що за результатом проведеної камеральної перевірки вищезазначеної податкової декларації та додатку № 6, зазначено, що згідно наданих позивачем копій документів, вона придбала житло в межах дії постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 року №343 та має право включити до податкової знижки за наслідками звітного податкового року суму процентів, фактично сплачених за користування іпотечним житловим кредитом. З посиланням на п. 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України, контролюючим органом зазначено, що оскільки позивачем за рахунок іпотечного житлового кредиту придбаваються майнові права на квартиру АДРЕСА_1, а основне місцем проживання, згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію, визначено за адресою: АДРЕСА_2, тому вона не може скористатись правом на податкову знижку за наслідком 2013 року, зокрема, за користування іпотечним житловим кредитом.

Отже, контролюючий орган відмовив позивачеві у наданні податкової знижки, посилаючись на приписи ст.ст. 166 та 175 Податкового кодексу України, а саме, що право включити до податкової знижки видатки на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі та процентів за ним, настає з року в якому житловий будинок визначений платником податків як основне його місце проживання, згідно із позначкою у паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 13.10.2014 року №2845/26-52-17-03/НОМЕР_1 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 року №0068061703, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 14562,13 грн. у тому числі: 14562,13 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача в суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 11.10.2013 року № 85/МЗ-457і майнових прав, відповідно до якого, позивач прийняла у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1, на умовах та у порядку, що визначені цим договором.

Між ОСОБА_2 (позичальник) та ПАТ АТ «Укргазбанк» (банк) укладено кредитний договір від 17.10.2013 року №378/10/2013/0070, відповідно до якого, банк надає позичальнику кредит в сумі 260 000,00 грн. на придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1. Кредит надається по 16.10.2028 року під процентну ставку 16,0 % річних.

На забезпечення виконання названого кредитного договору, між позивачем (іпотекодавець) та ПАТ АТ «Укргазбанк» (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно без оформлення заставної від 17.10.2013 року, відповідно до якого, цей договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають із кредитного договору від 17.10.2013 року №378/10/2013/0070. Предметом іпотеки є майнові права на квартиру №457 у житловому будинку будівельна адреса: житловий будинок №3 вздовж вулиці Милославської у Деснянському районі міста Києва, та сама квартира після здачі в експлуатацію та отримання правовстановлюючих документів.

Також, 17.10.2013 року між ПАТ АТ «Укргазбанк» (банк) з однієї сторони та Іпотечним центром в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (одержувач) з другої сторони, та ОСОБА_2 (позичальник), з третьої сторони укладено договір №614к про надання часткової компенсації процентів.

Відповідно до умов цього договору, згідно із Порядком здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 року №343, одержувач від імені Держави відшкодовує частину процентів за кредитом, що надається позичальнику на будівництво (реконструкцію) або придбання житла. Кредит надається в Порядку та на умовах, визначених кредитним договором від 17.10.2013 року №378/10/2013/0070.

На підставі пункту 1.2.6 договору, внесок, який Позичальник повинен сплатити за рахунок власних коштів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла {майнових прав), до надання банком кредиту визначено у розмірі 86937,50 грн.

Сплата позивачем вказаного обов'язкового першого власного внеску Позичальника підтверджено платіжним дорученням від 17.10.2013 року №1.

Враховуючи вищевикладене, позивачем, як громадянином, який потребує поліпшення житлових умов, було придбано квартиру (об'єкт інвестування) АДРЕСА_1 за державною програмою «Здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують уліпшення житлових умов», що реалізується в рамках постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 року № 343.

Разом з тим, відповідно ч. 11 ст. 4 Закону «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», визначено, що умови здешевлення вартості будівництва доступного житла також створюються шляхом зменшення податкового навантаження на громадян через поширення механізму податкового кредиту на видатки, понесені ними для будівництва (придбання) доступного житла.

Згідно з п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова знижка - це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати.

Право скористатись податковою знижкою виникає у платника по закінченні звітного податкового року.

Платник податку, який бажає скористатись податковою знижкою, заявляє про своє бажання шляхом подання податкової декларації за минулий календарний рік (до 1 травня року, наступного за звітним, в якому понесені витрати - відповідно до п.п. 49.18.4 пункту 49.18 ст. 49 ПК України). До податкової знижки дозволяється включати фактично понесені витрати. Платник повинен надати документальні докази здійснених витрат.

Відповідно до п.п. 166.1, 166.2 ст.162 Податкового кодексу України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Оригінали зазначених у підпункті 166.2.1 цього пункту документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом.

Підпункт 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України передбачає, що платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 цього Кодексу, частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст. 175 цього Кодексу.

Згідно ст. 175 Податкового кодексу України платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

Згідно п.п. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України до переліку витрат, дозволених до включення до податкової знижки, також відносяться суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, Податковий Кодекс України окремо врегульовує питання надання платнику податкової знижки під час користування ним іпотечним житловим кредитом та пільговим іпотечним житловим кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм правом на отримання пільгового житла за державною програмою «Здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов» в рамках Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 року №343.

Приписами Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 року №343, визначено механізм здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом відшкодування частини процентів за кредитами, отриманими на будівництво (реконструкцію) чи придбання в об'єктах незавершеного будівництва або не реалізованого замовниками (управителями) в об'єктах, прийнятих в експлуатацію після 2007 року, житла (квартири в багатоквартирних житлових будинках, індивідуальні житлові будинки або майнові права на них).

Сплата позивачем вказаного обов'язкового першого власного внеску Позичальника підтверджено платіжним дорученням від 17.10.2013 року №1.

Згідно із приписами п.п. 165.1.34 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість житла, яке передається з державної або комунальної власності у власність платника податку безоплатно або із знижкою відповідно до закону, а також сума державної підтримки на будівництво чи придбання доступного житла, яка надається платнику податку відповідно до законодавства.

Позивачем в якості документального підтвердження участі в бюджетних програмах забезпечення доступним житлом надавались відповідачеві документи, на підставі яких останнім зроблено висновки, що ОСОБА_2 придбала житло в межах дії постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 року №343 та має право включити до податкової знижки за наслідками звітного податкового року суму процентів, фактично сплачених за користування іпотечним житловим кредитом (висновки акту камеральної перевірки).

Відповідачем не надано доказів того, що позивачем до складу цих витрат включено частину суми відсотків за користування кредитними коштами не за цільовим призначенням або не підтверджено документально витрачену суму коштів на придбання житлового будинку, а також розміру процентів, що нараховані на цю суму.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність визначення позивачем податкової знижки для зменшення оподаткованого доходу за наслідками 2013 року.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно часткового задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Разом з тим, стосовно вимог представника позивача щодо необхідності суду апеляційної інстанції вийти за межі заявлених вимог апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

При цьому, у випадку дотримання судом першої інстанції вимог матеріального і процесуального права, залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін, здійснення вказаних дій є недоцільним.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А.Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 22.09.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.