Ухвала суду № 50971697, 21.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5561/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветлікар" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветлікар" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2015 року № 001271503 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 16.03.2015 року № 4186/10/25-15-10-06.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2015 року № 001271503 і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.12.2014 року працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена камеральна перевірка податкової звітності ТОВ "Ветлікар" з податку на прибуток за період 2013 рік, за результатами якої складений Акт від 31.12.2014 року № 46/26-50-15-03-23. Під час проведення вказаної камеральної перевірки було встановлено порушення підприємством строку сплати узгодженого грошового зобов'язання по названому податку, передбаченого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасну сплату грошового зобов'язання в сумі 37 740 грн. по граничному терміну сплати 11.03.2014 року, затримка сплати складає 100 днів (датою фактичного погашення в акті перевірки зазначено 18.06.2014 року).

27.01.2015 року на підставі цього акта камеральної перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Ш" за № 001271503, яким на підставі абз. 2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за порушення ТОВ "Ветлікар" граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 37 740 грн. всього на 99 днів, нарахувало підприємству штраф в сумі 7 548 грн., що складає 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивачем отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.03.2015 року № 4186/10/26-15-10-06 про результати розгляду первинної скарги, у відповідності до змісту якого податкове повідомлення-рішення від 27.01.2015 року № 001271503 залишено без змін.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) .

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України визначені базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій.

Пунктом 152.1 ст. 152 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Згідно п. 152.9 ст. 152 ПК України, для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у пункті 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Так, нормами абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань (абз. 11 п. 57.1 ст. 57 ПК України).

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно (абз. 12 п. 57.1 ст. 57 ПК України).

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, за приписами вищенаведених норм абз. 4 - 11 п. 57.1 ст. 57 ПК України нарахування та сплата податку на прибуток платників (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) відбувається за особливими правилами нарахування та сплати податку на прибуток. Зокрема, звітним податковим періодом, встановленим для нарахування податку на прибуток, відповідно до абз. 3 п. 57.1 ст. 57 Кодексу, є річний податковий період, а звітним податковим періодом, встановленим для сплати податку на прибуток, є місячний податковий період.

Крім того, в контексті вищенаведених норм ПК України, а також положень норм пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 цього ж Кодексу, авансовий внесок із податку на прибуток є невід'ємною частиною такого податку, а тому відповідно не може розцінюватися як окремий вид податку.

У відповідності до п. 9.3 ст. 9 ПК України, зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже, аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Згідно положень розділу 1 "Загальні положення" наказу Державного казначейства України від 26.06.2002 року № 122 "Про затвердження Положення про єдиний казначейський рахунок" єдиний казначейський рахунок - основний рахунок держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України. Єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Аналіз наведених норм свідчить, що зарахування та акумулювання податку на прибуток здійснюється на єдиному казначейському рахунку державного бюджету. При цьому податок на прибуток підприємств, як і авансовий внесок з податку на прибуток підприємств належить до доходів загального фонду Державного бюджету України, тобто має єдиного одержувача - Державний бюджет України.

Пунктом 38.1 ст. 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 38.3 ст. 38 ПК України).

Статтею 35 ПК України встановлений порядок сплати податків та зборів, що здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2014 року ТОВ "Ветлікар" подало до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києва податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 року із самостійно визначеною в ній сумою грошового зобов'язання у розмірі 38 600 грн.

Таким чином, позивач був зобов'язаний самостійно сплатити грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 38 600 грн. у строк до 11.03.2014 року.

Згідно платіжного доручення № 337 від 05.03.2014 року вказана задекларована сума з податку на прибуток позивачем сплачена 07.03.2014 року в повному обсязі.

Разом з тим, позивачем помилково сплачений податок на прибуток за 2013 рік на рахунок № 31112165700002 ГУ ДКСУ у м. Києві МФО 820019 з призначенням платежу "*;101; 38218699; податок на прибуток за 2013 рік". Даний рахунок являється рахунком платежів податку на прибуток авансом.

Тобто, при сплаті податку на прибуток за 2013 рік позивачем помилково зазначено номер рахунку 31112165700002 ("авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств") замість номеру рахунку 31115009700002 ("податок на прибуток приватних підприємств").

Надалі, своїм листом від 10.06.2014 року № 32 позивач звернувся до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві із проханням перерахувати сплачені кошти з податку на прибуток в сумі 38 600 грн. з рахунку № 31112165700002 на рахунок № 31115009700002.

Як встановлено судом першої інстанції, платіж в сумі 38 600 грн. був переведений контролюючим органом 18.06.2014 року на вірний рахунок № 31112009700005.

Вищенаведені обставини представниками відповідачів в судовому засіданні у справі документально спростовані не були.

За приписами норм ст. 126 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас відповідно до п. 109.1. ст. 109 Кодексу, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, змістом зазначених статей ПК України не передбачена відповідальність платника податків за сплату податку і збору не на визначений рахунок.

В даному випадку судом не встановлено, а відповідачами не доведено належними та допустимими доказами, спричинення настання будь-яких негативних наслідків або збитків Державного бюджету України (як то ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок) внаслідок допущеної позивачем помилки .

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується той факт, що станом на 11.03.2014 року позивач виконав свій обов'язок по сплаті податку на прибуток за 2013 рік в сумі 38 600 грн. в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 27.01.2015 року № 001271503 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду повторної скарги на податкове повідомлення-рішення від 27.01.2015 року № 001271503 в порядку ст. 56 ПК України, суд зазначає наступне.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, саме по собі рішення Головного управління ДФС у м. Києві про розгляд скарги ТОВ "Ветлікар" на податкове повідомлення-рішення від 27.01.2015 року № 001271503 не породжує правові наслідки для платника податків та безпосередньо не встановлює для нього жодні обов'язки, внаслідок чого відсутні порушені права позивача, які підлягають судовому захисту.

Натомість певні правові наслідки для позивача створює податкове повідомлення-рішення від 27.01.2015 року № 001271503, яке є предметом розгляду в межах цієї справи.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстацнії, що визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2015 року № 001271503 в судовому порядку являється в даному випадку достатнім і належним способом захисту порушених прав і інтересів позивача як платника податку, та одночасно підставою для їх відновлення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.