Ухвала суду № 50971551, 09.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2412/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Векуа Н.Г.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"09" листопада 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Лічевецького І.О., Петрика І.Й.,

при секретарі Белові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 Товариства «Ломбард «УМКВ і Компанія»на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 Товариства «Ломбард «УМКВ і Компанія»до Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2011 року Повне Товариство «Ломбард «УМКВ і Компанія»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва, в якому просили суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.04.2006 року за №0001221710/32312033.

Постановою Господарського суду м. Києва від 02.07.2006 року позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2009 року постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2010 року постанову суду першої інстанції від 17.05.2006 року та ухвалу апеляційної інстанції від 02.07.2006 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції (Окружного адміністративного суду м. Києва) на новий судовий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2011 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 Товариства «Ломбард «УМКВ і Компанія».

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального права, а саме: п.1.2, п.1.15 ст.1, пп..4.3.23 п.4.3 ст. 4, п.12.1, п.12.3 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.ст.546, 589 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Святошинському районі м. Києва проведена планова документальна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 20.01.2003 року по 31.12.2005 року.

За результатами перевірки було складено акт від 11.04.2006 року № 28/22-010/323/2033 (далі Акт), на підставі висновків якого ДПІ в Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001221710/323/2033 від 17.04.2006 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 45397,16 грн.

Згідно п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-ІУ із змінами та доповненнями, ПТ «Ломбард «УМКВ і Компанія»у випадках не викупу громадянами застави в указаний в угоді термін та реалізації предметів застави (рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому) Державній скарбниці є податковим агентом цих громадян.

В порушення ст. 12, ст 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-1У із змінами та доповненнями ПТ «Ломбард «УМКВ і Компанія»податок з доходів фізичних осіб у цих випадках не утримувався.

За результатами перевірки ПТ «Ломбард «УМКВ і Компанія»згідно п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 45397,16 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов виходив з того, що позивач у випадках несвоєчасного повернення суми позики та реалізації предметів застави (рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому) Державній скарбниці є податковим агентом та зобов'язаний утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб, вважаючи податкове повідомлення - рішення ДПІ в Святошинському районі м. Києва від 17.04.2006 року за № 0001221710/323/2033 законним та обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 20.01.2003 року по 31.12.2005 року видавав громадянам суми грошових коштів у вигляді позик під заставу їх рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів або їх лому.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.07.2001 року N 2664 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ломбарди належать до фінансових установ, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, в тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.

Саме на підставі зазначеного Закону позивач здійснював свою діяльність.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Під час виплати грошових коштів за договором позики (при наданні позики) ломбарди, як податкові агенти, виконують функції лише в частині нарахування та виплати зазначених доходів (наданої позики).

У разі невиконання фізичною особою зобов'язання, забезпеченого заставою, по закінченню терміну дії договору та виникнення у фізичної особи об'єкту оподаткування, ломбард, як податковий агент, на підставі п. 1.15 ст. 1 та п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», має виконати інші свої функції, а саме: нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному статтею 8 Закону та за ставкою пункту 7.1 статті 7 Закону (з попередньо нарахованої суми виплаченого доходу у вигляді суми позики); надати, відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону, податковому органу звітність за формою № 1 -ДФ.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7 цього Закону.

Згідно пп. 8.1.2. п. 8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом.

З огляду на положення пп..8.1.1 п.8.1 ст. 8 та п.12.3 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ломбард є податковим агентом, оскільки саме за його посередництвом реалізується майно боржника, саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

Як свідчать письмові докази, і цей факт підтверджено в суді першої та апеляційної інстанції, позивач в своїй діяльності не дотримувався зазначених вимог цього Закону.

За змістом пп..4.3.23 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»сума позики становить дохід фізичної особи, яка її одержує, але до настання визначеного договором строку її повернення ця сума не є обєктом оподаткування. Лише в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобовязання та реалізації заставленого майна виникає обєкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих від реалізації такого майна. При цьому обєкт оподаткування (дохід) може виникнути також у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться в ломбарду під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі позивач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 Товариства «Ломбард «УМКВ і Компанія»на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяВ.О. Аліменко

СуддіІ.О. Лічевецький

ОСОБА_3

(ОСОБА_2 текст Ухвали виготовлений 14.11.2011 року)