Постанова № 50969627, 17.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2015 рокусправа № 808/8968/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року по справі № 808/8968/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002092211 від 24.11.2014.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фактичне виконання договорів підтверджується подорожніми листами, авансовими звітами, наказами про відрядження ТОВ «Авалон Компані», податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними. Розрахунки за поставлену продукцію здійснено платіжними дорученнями у повному обсязі. Всі вищевказані первинні документи надавались до перевірки та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо фіксування фактів здійснення господарських операцій та містять всі необхідні реквізити. Таким чином, позивачем сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів. Господарські операції відображені позивачем у бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджує правомірність дій позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що перевезення товару, а саме «підшипника № 1097776» у кількості 4 шт., вагою 240 кг кожний, загальною вагою 960 кг, не підтверджується, оскільки вантажопідйомність автомобіля значно нижче ваги товару, що було перевезено. Отже, первинні документи, оформлені спірними контрагентами не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій, у зв'язку з чим відсутнє їх реальне вчинення.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 24.10.2014 по 30.10.2014 фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Авалон Компані» за період липень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 168/08-30-22-11/34975392 від 06.11.2014.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п.1.1 п.1, п.п.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.1995 за № 168/704; п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 та 200.2 ст. 200, п.п.198.1, п.п.198.3, п.198.4 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 356 811,00 грн.

На підставі акту перевірки № 168/08-30-22-11/34975392 від 06.11.2014 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002092211 від 24.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 535 216,50 грн., у т.ч. за основним платежем 356 811 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 178 405,50 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції та податкового органу помилковими з огляду на наступне.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту таке право виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до матеріалів справи, 02.07.2014 між ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» (покупець) та ТОВ «Авалон Компані» (постачальник) укладено договір постачання № 02/07/2.

Виконання умов договору постачання № 02/07/2 від 02.07.2014 підтверджено: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними. Податкові накладні містять всі необхідні реквізити. Розрахунки між сторонами за договором постачання № 02/07/2 від 02.07.2014 здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ при здійснені фінансово - господарських відносин з контрагентом - постачальником ТОВ «Авалон Компані» у розмірі ПДВ 356 811,45 грн.

ТОВ «Авалон Компані» подано до ДПІ в Деснянському районі м. Києва декларацію з ПДВ за липень 2014 року, яка прийнята податковим органом, зареєстровано всі податкові накладні та сплачено до бюджету ПДВ.

У сепні-вересні 2014 року позивач реалізував продукцію, придбану у ТОВ «Авалон Компані» з націнкою 10-30% підприємствам Укроборонпром: ДП «НАРП», ДП « 410завод», АТ «Мотор Січ», ДП «Львівський авіаремонтний завод», Пат «Полтавський турбомеханічний завод»

В акті перевірки податковим органом встановлено завищення позивачем податкового кредиту за липень 2014 року всього на суму 356 811,45 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Авалон Компані».

Такий висновок податкового органу, між іншого, ґрунтується на отриманій податкової інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки з ТОВ «Авалон Компані» за липень 2014 року №2946/7/26-52-22-04-18 від 17.10.2014, згідно якої податковий орган повідомлено, що провести зустрічну звірку ТОВ «Авалон Компані» не є можливим, оскільки стан підприємства 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Основний вид діяльності ТОВ «Авалон Компані» - «діяльність посередників у торгівлі товарами широкого ассортименту». Інформація про основні засоби та виробничі потужності відсутня. Також відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Таким чином, ДПІ у акті перевірки зроблено висновок, що постачання ТМЦ по ланцюгу ТОВ «К-Ріал Трейд», ТОВ «Регіон Екпітал» за період липень 2014 року - ТОВ «Авалон Компані» до покупця фактично не відбулось, проведено лише документування фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет контрагентами-покупцями ТОВ «Авалон Компані».

Проаналізувавши факти, викладені у акті перевірки № 168/08-30-22-11/34975392 від 06.11.2014, з'ясувавши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують отримання позивачем товару та його використання в господарській діяльності позивача, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування витрат та податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами.

На момент укладення та виконання договору постачання № 02/07/2 від 02.07.2014, контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платники податку на додану вартість.

Щодо посилання відповідача на акт №2946/7/26-52-22-04-18 від 17.10.2014 перевірки ТОВ «Авалон Компані» як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки обставини щодо контрагентів позивача не є беззаперечними доказами порушення податкового законодавства як позивачем, так і його контрагентами.

В акті перевірки позивача не наведені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з надання послуг, поставки товару меті та задачам діяльності платника податків, збитковості такої операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що реалізацію вказаної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача (в тому числі й за ланцюгом постачання), суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Крім того, обставиною, що була покладена в основу прийняття рішення судом першої інстанції являється невідповідність вантажопідйомності автомобіля вазі товару, який перевезено.

Але, колегія суддів вважає, що дані про автомобіль, зазначені в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу являються довідковою інформацією для використання при експлуатації вказаного автомобіля. Обмеження щодо перевезення автомобілем Renault KANGO вантажу не більше, ніж 400 кг являються рекомендаційним.

Разом з тим, враховуючи, що підшипник 1097776 має внутрішній діаметр 38 см, зовнішній - 58 см, висоту - 27см, вільно розміщається в автомобілі, не можна стверджувати про неможливість перевезення чотирьох таких підшипників вказаним автомобілем (Renault KANGO), тому вказані доводи не можуть підтверджувати, що вказаний вантаж не перевозився вказаним транспортним засобом та не може слугувати основною обставиною для висновку про неможливість фактичного реального здійснення господарської операції.

Крім того, матеріали справи містять всі документи на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Авалон Компані».

Із наявних у матеріалах справи документів вбачається фактичне виконання господарських операцій, оплата за придбаний товар з урахуванням податку на додану вартість.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Авалон Компані», вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до податкового кредиту з операцій отримання робіт (послуг), у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, про що прийнято податкове повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Вказані обставини відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як визначено ч. 1 ст.. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, та враховуючи, що позовні вимоги задоволено судом апеляційної інстанції у повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 487,20 грн. за подання адміністративного позову (том 1 а. с. 2) та судовий збір у розмірі 2 436,00 грн. за подання апеляційної скарги (том 2 а. с. 158).

Керуючись ст.. 94, п.3 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення № 0002092211 від 24.11.2014 визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн. за подання адміністративного позову.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» сплачений судовий збір у розмірі 2 436,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 21 вересня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов