Постанова № 50969471, 14.09.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2015 р. Справа № 921/44/13-г

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді:Якімець Г.Г.,

суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від прокуратури - не зявився

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача (скаржника) не зявився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, вих.№21014/7/10-16/1713 від 28.07.2014 року (вх.№ 01-05/3831/14 та №01-05/3832/14 від 13.08.2014 року)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2014 року (підписане 23.07.2014 року), головуючий суддя Бурда Н.М. судді: Півторак М.Є. та Шумський І.П.

у справі №921/44/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільоптторг, м. Тернопіль

до відповідача ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, м. Тернопіль

за участю Прокуратури міста Тернополя, м. Тернопіль

про визнання права власності на майно та витребування його з чужого незаконного володіння

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2014 року по справі №921/44/13-г позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» задоволено: визнано за останнім право власності на майно бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 3419 літрів, вартістю 37267,10 грн. Поряд з тим, суд вирішив витребувати майно бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2011 у кількості 3419 літрів вартістю 37267,10 грн. у ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області та передати Товариству з обмеженою відповідальністю Тернопільоптторг згідно акту прийому-передачі.

Рішення суду мотивоване тим, що право власності позивача на майно бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 3419 літрів, вартістю 37267,10 грн. підтверджується договором поставки нафтопродуктів №59 від 01.07.2011 року та додатковою угодою до нього від 24.10.2012 року №121024000000024, товарно-транспортними накладними №013829 від 30.10.2012 року, №014023 від 13.11.2012 року та видатковою накладною №121024000000024 від 24.10.2012 року. Разом з тим, суд вважає помилковим висновок відповідача про те, що вказане майно є безхазяйним, з тих підстав, що дане паливо не відповідає нормам ДСТУ. Суд у рішенні зазначає, що відповідачем безпідставно арештовано та вилучено майно позивача, у звязку з чим, вважає позовні вимоги підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 обєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2014 року по справі №921/44/13-г та прийняти нове рішення про відмову в позові. Зокрема, зазначає, що згідно листа Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №18/1-12 від 15.11.2012 року щодо випробовування продукції, зразки представлених паливо мастильних матеріалів не відповідають вимогам ДСТУ за показниками «концентрація фактичних смол» та «сумарний вміст ароматичних вуглеводів». Разом з тим, зазначає про відмінність результатів лабораторних випробувань від даних у паспорті якості №368 від 07.10.2012 року на бензин автомобільний А-95, що наданий позивачем працівникам ОСОБА_2 ОДПІ Тернопільської області ДПС як підтвердження права власності на вилучену рідину. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що договір №59 від 01.07.2011 року, товарно-транспортні накладні від 30.10.2012 року та від 13.11.2012 року, а також видаткова накладна від 24.10.2012 року підтверджують право власності на конкретні види нафтопродуктів у відповідності до паспортів якості та сертифікатів відповідності. Відтак, скаржник вказує, що у податкового органу були всі правові підстави для вилучення паливно-мастильних матеріалів, оскільки, документів щодо походження таких не представлено, власника не встановлено та такі товари не обліковані у встановленому порядку.

Слід зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 року провадження у справі №921/44/13-г зупинялось до вирішення Львівським апеляційним адміністративним судом справи №876/6374/14 (справа ОСОБА_2 окружного адміністративного суду №2-а/1970/3951/12), однак, постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року зазначену ухвалу про зупинення провадження у справі скасовано, а справу направлено до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою суду від 12.08.2015 року апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.08.2015 року. Ухвалою суду від 25.08.2015 року розгляд справи відкладено на 14.09.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2015 року проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2014 року по справі №921/44/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 09.09.2014 року). Зокрема, зазначав, що висновком судової комісійної експертизи (№1036/1037/13-34 від 12.07.2013 року), проведеної в ході розгляду адміністративної справи №2-а/1970/3951/12, встановлено, що вилучений відповідачем бензин марки А-95, відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови.» та відповідає якості, що вказана у паспорті якості №368 від 07.10.2012 року. На думку позивача, наведене спростовує висновки відповідача про безхазяйність вилученого бензину у звязку з його невідповідністю показникам паспорта якості та державним стандартам.

Прокурор та представник відповідача в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання (арк. арк. справи 44, 46, 47, 52 том ІІІ).

Слід зазначити, що у попередніх судових засідання (до винесення апеляційним судом ухвали про зупинення провадження у справі), прокурор та представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2014 року по справі №921/44/13-г та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. У листі (вих.№119-7814 вих-14 від 28.11.2014 року) заступник прокурора міста Тернополя просив скасувати оскаржуване рішення з таких же підстав, що зазначені скаржником у апеляційній скарзі (арк. арк. 219-221 том ІІ).

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, оскільки явка прокурора та представника відповідача не визнавалась обовязковою, а розгляд справи неодноразово відкладався та останні були присутні у попередніх судових засіданнях (до зупинення провадження у справі), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 ОДПІ з 05.11.2012 року по 16.11.2012 року проведено фактичну перевірку АЗС №20 Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг», розташованої за адресою: вул. Бродівська-Гріга, 2, м. Тернопіль. Вказана перевірка проведена на підставі письмової заяви гр. ОСОБА_3 про те, що йому на зазначеній заправці продано неякісний бензин без видачі розрахункового чека.

Під час перевірки здійснено відбір проб нафтопродуктів марки А-80, А-95, А-92, ДП ЕВРО та А-95 ЕВРО, про що свідчить акт відбирання проб нафти та нафтопродуктів №1/22-3 від 05.11.2012 року.

05.11.2012 pоку відповідачем прийнято рішення №14381/10/22-311/344 про призначення експертизи відібраних нафтопродуктів.

Результати досліджень викладено у листі Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України №19/1-12.3/8413 від 15.11.2012 pоку, згідно з яким, зразки представлених паливо-мастильних матеріалів, зокрема, бензину А-95, резервуар №3, який відібраний на АЗС №20 ТзОВ «Тернопільоптторг», не відповідають вимогам ДСТУ за показниками «концентрація фактичних смол» та «сумарний вміст ароматичних вуглеводів».

За результатами перевірки складено акт №0135/19/19/22/37076604 від 16.11.2012 року, яким встановлено порушення п.12 ст.ст.3, 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та зазначено про виявлення бензину автомобільного у кількості 3419 літрів, документи щодо якого не представлено, власника не встановлено, вказаний товар не облікований у встановленому законодавством порядку, а також зазначено, що паспорт на бензин автомобільний А-95 не відповідає Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України за Наказами Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008 року, чим порушено правила торгівлі нафтопродуктами.

16.11.2012 року працівниками ОСОБА_2 ОДПІ складено Протокол про тимчасове затримання майна, в якому зазначено, що посадовими особами затримано і вилучено майно рідину невстановленого походження із запахом бензину з ємкості №3 у кількості 3419 літрів вартістю 37267,10 грн. Причиною затримання зазначено пункт 94.7 статті 94 Податкового кодексу України, Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №281/171/578/155 від 20.05.2008 року та постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» №1442 від 20.12.1997 року.

На підставі зазначеного протоколу, 16.11.2012 року ОСОБА_2 ОДПІ прийнято рішення про накладення адміністративного арешту майна, згідно якого накладено тимчасовий адміністративний арешт майна, власник якого не встановлений, що знаходиться за адресою: вул. Бродівська-Гріга, 2, м. Тернопіль на загальну суму 37267,10 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» звернулось до господарського суду з позовом до ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання права власності на майно бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 3419 літрів, вартістю 37267,10 грн. та витребування його з чужого незаконного володіння. В підтвердження позовних вимог, позивач посилається на договір поставки нафтопродуктів №59 від 01.07.2011 року та додаткову угоду до нього від 24.10.2012 року №121024000000024, товарно-транспортні накладні №013829 від 30.10.2012 року, №014023 від 13.11.2012 року та видаткову накладну №121024000000024 від 24.10.2012 року. З огляду на наведене, вважає помилковим висновок відповідача, що спірне майно є безхазяйним, оскільки, на момент його вилучення за протоколом від 16.11.2012 року не було визнано безхазяйним у встановленому законодавством порядку.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою наведеної статті Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, визнання права (п.1).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Особа має право звернутись до суду з позовом про визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами.

Крім того, у випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у звязку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом подання позову про визнання права власності на належне цій особі майно (Інформаційний лист Вищого господарського суду України №01-06/85/2013 від 22.01.2013 року).

Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Відповідачем у такому спорі є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частинами 1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Колегією суддів встановлено, що позивач набув право власності на спірне майно за договором поставки нафтопродуктів №59 від 01.07.2011 року та додаткової угоди до цього договору №121024000000024 від 24.10.2012 року, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріаліз Ойл» (в тексті договору постачальник) та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» (в тексті договору покупець).

Частиною 1 ст.334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Передання майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Відповідно до п.4.6 Договору поставки товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем, а право власності на товар вважається таким, що перейшло від постачальника до покупця в момент підписання видаткової накладної або акту приймання передачі товару.

В матеріалах справи міститься копія видаткової накладної №121024000000024 від 24.10.2012 року на загальну суму поставлених нафтопродуктів 5441196,36 грн., в тому числі і бензину автомобільного А-95 (109,317 т вартістю 1235282,10 грн.). Вказана накладна підписана представниками обох сторін, що підтверджує факт переходу права власності на майно від постачальника до покупця (позивача у справі).

Разом з тим, у матеріалах справи містяться і копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів №013829 від 30.10.2012 року та №014023 від 13.11.2012 року, пункт розвантаження в яких зазначений: «ТОВ «Тернопільоптторг» АЗС №20 м. Тернопіль, вул. Бродівська-Гріга, 2».

При вилученні у позивача спірного майна, ОСОБА_2 ОДПІ посилалась на безхазяйність такого майна, оскільки, при проведенні фактичної перевірки, яка оформлена актом №0135/19/19/22/37076604 від 16.11.2012 встановлено, що бензин автомобільний А-95 в кількості 3419 л не відповідає вимогам ДСТУ 4063-200 «Бензини автомобільні. Технічні умови» за показниками «концентрація фактичних смол» та «сумарний вміст ароматичних вуглеводів», не відповідає представленим до перевірки документам щодо походження бензину та власник якого не встановлений.

Статтею 335 ЦК України передбачено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

В даному випадку колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача про безхазяйність вилученого бензину, оскільки, останній було вилучено у конкретної особи ТзОВ «Тернопільоптторг», яке є його власником.

Якість речі (в даному випадку бензину) не може впливати на право власності особи на цю річ. Слід зазначити, що лабораторними дослідженнями не було встановлено, що вилучене податковим органом майно не є бензином. Згідно з результатами досліджень проб паливно-мастильних матеріалів, проведеного Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України (лист вих.№19/1-12.3/8413 від 15.11.2012 року), надані на дослідження проби (рідина світло-жовтого кольору з характерним запахом нафтопродуктів) лише не відповідають вимогам ДСТУ 4063-2011 «Бензини автомобільні. Технічні умови» за показниками «концентрація фактичних смол», «сумарний вміст ароматичних вуглеводів». Разом з тим, лабораторією не зроблено висновків, що надані на дослідження проби не є бензином.

Невідповідність вилученого бензину деяким вимогам ДСТУ 4063-2011 щодо показників бензину, не може свідчити про відсутність у позивача права власності на такий бензин, при наявності у нього відповідних документів.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи все наведене вище, з огляду на підтвердження позивачем допустимими та належними доказами своє право власності на бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 3419 літрів, вартістю 37267,10 грн. та зважаючи на помилковий висновок податкової про безхазяйність вказаного бензину, колегія суддів вважає вимогу позивача про визнання права власності на бензин обґрунтованою, підставною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд витребувати майно бензин марки А-95 у кількості 3419 літрів вартістю 37267,10 грн. з чужого незаконного володіння.

Суд першої інстанції задоволив вказану вимогу позивача, посилаючись на те, що відповідачем безпідставно арештовано та вилучено майно позивача.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з тим, колегія суддів не надає оцінки діям відповідача щодо здійснення ним повноважень, передбачених п.94.7 ст.94 Податкового кодексу України, оскільки, питання правомірності арешту та вилучення майна позивача, здійснених відповідачем на підставі норм Податкового кодексу України не входить до компетенції господарських судів, а вирішується в порядку адміністративного судочинства.

Так, постановою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року по справі №2-а/1970/3951/12 за позовом ТзОВ «Тернопільоптторг» до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування рішень та зобовязання вчинити дії щодо звільнення майна з-під арешту та його повернення, позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано рішення ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 16.11.2012 року про накладення тимчасового адміністративного арешту майна та зобов'язано ОСОБА_2 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» вилучені нафтопродукти, а саме: бензин автомобільний А-95 в кількості 3419 літрів на загальну суму 37267 грн.

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015 року у справі №876/6374/14 (справа ОСОБА_2 окружного адміністративного суду №2-а/1970/3951/12).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне припинити провадження у справі №921/44/13-г в частині вимог позивача щодо повернення бензину, на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2014 року по справі №921/44/13-г в частині задоволення позову щодо витребування майна бензину автомобільного марки А-95 ДСТУ 4063-2011 у кількості 3419 літрів вартістю 37267,10 грн. у ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області та передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» згідно акту прийому-передачі та в цій частині провадження у справі припинити на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2014 року по справі №921/44/13-г в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» права власності на майно бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 3419 літрів, вартістю 37267,10 грн. слід залишити без змін.

Разом з тим, доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.101, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2014 року по справі №921/44/13-г скасувати в частині задоволення позову щодо витребування майна бензину автомобільного марки А-95 ДСТУ 4063-2011 у кількості 3419 літрів вартістю 37267,10 грн. у ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області та передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» згідно акту прийому-передачі. Провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

В частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» права власності на майно бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 3419 літрів, вартістю 37267,10 грн., рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2014 року по справі №921/44/13-г залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення.

Матеріали справи №921/44/13-г повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повну постанову складено 21.09.2015 року

Головуючий-суддяЯкімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_4