Ухвала суду № 50968441, 16.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/7561/2015 Головуючий у суді першої інстанції - Мельник А.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Крижанівської Г.В.,

при секретарі Троц В.О.,

за участю:

представника ДВС Журби Т.В.,

представника стягувача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві Шаркова О.О. на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року по цивільній справі за поданням державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві Шаркова О.О. про примусове проникнення до житла,

В С Т А Н О В И ЛА:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року відмовлено у задоволенні подання державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві Шаркова О.О. про примусове проникнення до житла.

В апеляційній скарзі державний викнавецьпросить ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення подання, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що суд безпідставно відмовив у задоволенні подання, оскільки боржником не виконується рішення Печерського районного суду м. Києва в самостійному порядку, а тому є доцільним примусове проникнення до квартири для подальшого виконання рішення суду (передачі квартири), а в разі знаходження в квартирі речей та інших предметів опису та їх передачі на відповідальне зберігання до запитання їх власниками.

В судовому засіданні представник ДВС та представник стягувача підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.

Боржник в судове засідання не з'явивсь, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності божника, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні подання суд першої інстанції виходив з того, що ст. 376 ЦПК України передбачена можливість проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, а не з метою вилучення нерухомого майна, яким є квартира про проникнення до якої заявлено подання.

З вказаним висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2014 державним виконавцем, керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», відкрито виконавче провадження № 43948748.

22.09.2014 державним виконавцем винесено постанову про залучення опікуна для участі у виконавчому провадженні, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва № 2-0-55/11 від 20.06.2011 про визнання ОСОБА_6 безвісно відсутньою. Відповідно до свідоцтва опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою опікуном майна ОСОБА_6 призначено ОСОБА_7, який проживає за адресою: АДРЕСА_5

06.02.2015 до ВДВС надійшла ухвала Печерського районного суду м. Києва № 757/5787/13-ц від 25.11.2014, в резолютивній частині якої визначено, заяву ОСОБА_7 про встановлення способу і порядку виконання рішення - задовольнити, встановити спосіб і порядок виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року, додаткового рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, Печерське РУГУ МВС України в м. Києві, ГУЮ у м. Києві про витребування нерухомого майна (квартири) від добросовісного набувача, відновлення становища, яке існувало до порушення, зобов'язання вчинити дії, встановивши про вилучення у боржника ОСОБА_8 та передачу стягувачеві ОСОБА_6 присудженого нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1.

Згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців, за боржником зареєстрована 1/1 частина квартири АДРЕСА_2.

Відповідно до пп. 4.4.2. розділу «IV. Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), якщо боржник не виконав рішення самостійно, то державний виконавець вилучає у нього в присутності понятих предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та акт передачі їх стягувачу. Ці акти складаються у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під розписку на першому примірнику акта.

Підпунктом 4.4.3. Інструкції визначено, що в актах вилучення та передачі зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по-батькові державного виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акти підписуються державним виконавцем та сторонами виконавчого провадження. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в актах.

Згідно пп. 4.4. Інструкції, передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений державним виконавцем строк за участю стягувача та боржника.

Відповідно до пп. 4.4.5. Інструкції, у разі відсутності боржника виконання рішення може бути проведено без його участі за участю стягувача або його представника та двох понятих.

05.03.2015 виходом державного виконавця встановлено, що за адресою АДРЕСА_3 в квартиру потрапити не вдалося, оскільки двері ніхто не відчинив. Рішення суду не виконано про що складено акт у присутності понятих та представника стягувача (опікуна над майном) ОСОБА_4, оскільки в зазначеній квартирі можуть знаходитися речі та інші предмети.

Цього ж дня, державним виконавцем винесено штраф на ОСОБА_8 та надіслано вимогу на адресу ОСОБА_8, що виконавчі дії призначено на 26.03.2015 о 10:00.

26.03.2015 виходом державного виконавця встановлено, що за адресою АДРЕСА_3 в квартиру потрапити не вдалося, оскільки двері ніхто не відчинив. Рішення суду не виконано про що складено акт у присутності понятих та представника стягувача (опікуна над майном) ОСОБА_4, оскільки в зазначеній квартирі можуть знаходитися речі та інші предмети.

Цього ж дня, державним виконавцем винесено штраф у подвійному розмірі на ОСОБА_8

Отже, з наявних у справі матеріалів вбачається, що дії (бездіяльність) боржника призводять до тривалого невиконання виконавчого документа (рішення суду), що тягне за собою порушення строків виконання, а також порушує вимоги чинного законодавства щодо обов'язковості судових рішень.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Частиною 2 вказаної статті закріплено, що суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з метою належного виконання рішення суду про вилучення у боржника квартири та недопущення порушення прав стягувача, є всі належні правові підстави для надання державному виконавцю дозволу на примусове проникнення до житла боржника.

Разом з цим, слід зазначити, що у відповідності до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Отже, державний виконавець, у порядку визначеному законом звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, оскільки, в даному випадку, єдиним можливим засобом виконання судового рішення є примусове проникнення до житла боржника для подальшого реального виконання рішення суду про вилучення у боржника та передачі стягувачу квартири, а в разі знаходження в квартирі речей та інших предметів опису, їх передачі на відповідальне зберігання до запитання їх власником.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову.

Таким чином, оскаржувана ухвала, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення подання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві - задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року про відмову в задоволенні подання про примусове проникнення до житла - скасувати

Постановити нову ухвалу.

Подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві Шаркова О.О. про примусове проникнення до житла боржника - задовольнити.

Надати дозвіл Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_8 - квартири АДРЕСА_4, з метою виконання рішення суду про вилучення майна (квартири) у боржника ОСОБА_8 та передачу стягувану ОСОБА_6.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді