Постанова № 50966649, 03.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2013 р. Справа №820/1656/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В.,

за участю секретаря Кікояна Г.О. та представників

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські геоінформаційні системи»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківські геоінформаційні системи», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати дії відповідача протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 р. №417/15.3-09/31061655.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що дії податкової інспекції з проведення спірної перевірки є протиправними, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд ухвалити рішення про їх задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені у ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у звязку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши та дослідивши всі подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками податкової інспекції було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за період з 11.06.2012 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 05.02.2013 р. №417/15.3-09/31061655. Позивач у доводах позовної заяви вказує, що дії контролюючого органу по проведенню вказаної перевірки є протиправними.

Названим актом перевірки зафіксовано порушення позивачем приписів пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість по акту камеральної перевірки від 18.05.2012 р. №810/15-308/31061655.

На підставі акту перевірки від 05.02.2013 р. №417/15.3-09/31061655 контролюючим органом було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 р. №0000811503, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 623.820,00 грн.

Відносно позовних вимог про визнання протиправними дій податкової інспекції по проведенню камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за період з 11.06.2012 р. по 30.06.2012 р., суд вважає, за необхідне зазначити наступне.

Так, за визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень (стаття 2 КАС України).

Згідно з приписами статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю субєкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права, свободи або інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до приписів підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно пункту 61.2 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим кодексом.

Приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, передбачено, що органи Державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Стаття 78 Податкового кодексу України встановлено порядок проведення документальних позапланових перевірок, який не містить обмежень у питаннях перевірки та періоду, що перевіряється.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначено статтею 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статями 77 та 78 цього Кодексу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при фактичному проведенні перевірки, діями податкового органу, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки позивача у сфері публічно-правових відносин будуть відповідні рішення про донарахування податкових зобовязань та/або визначення штрафних (фінансових) санкцій.

Між тим як зміст позовних вимог про скасування вже реалізованого наказу на проведення відповідної перевірки та визнання неправомірними вже здійснених дій податкової інспекції з проведення такої перевірки свідчить про те, що на момент звернення позивача до суду вони не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права і обовязки у сфері публічно-правових відносин.

На підставі наведеного суд дійшов висновків, що оскаржувані дії податкової інспекції по проведенню камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за період з 11.06.2012 р. по 30.06.2012 р. не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права і обовязки у сфері публічно-правових відносин, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у зазначеній частині.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 19.02.2013 р. №0000811503 слід зазначити наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що донарахування податкових зобовязань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням було здійснено контролюючим органом у звязку зі встановленням у акті перевірки від 05.02.2013 р. №417/15.3-09/31061655 факту несвоєчасної, на думку податкової інспекції, сплати позивачем суми узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 623.820,00 грн. по акту перевірки від 18.05.2012 р. №810/15-308/31061655, термін сплати якого настав 11.06.2012 р.

Судом також встановлено та вбачається з матеріалів справи, що актом перевірки від 18.05.2012 р. №810/15-308/31061655 було зафіксовано порушення позивачем п.200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість по декларації за серпень 2011 року на 6.238.211,00 грн., що у свою чергу призвело до заниження суми відємного значення, що підлягало зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації за серпень 2011 року на зазначену суму.

Водночас, відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобовязання визначено як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обовязок платника податків сплатити суму грошового зобовязання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Нормами пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобовязання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобовязання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобовязань платника податків; суму грошового зобовязання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення результатів господарської діяльності або відємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобовязання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобовязання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій.

З правового аналізу викладеного вбачається, що самостійне визначення сум грошових зобовязань, у тому числі і за результатами проведення відповідних перевірок здійснюється контролюючим органом шляхом прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.

Зазначене цілком кореспондує нормам статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до яких платнику податків надається право оскарження, як адміністративного, так і судового, прийнятих контролюючим органом рішень про нарахування грошових зобовязань та якими передбачено порядок узгодження грошових зобовязань платників податків.

У той же час, ні Податковим кодексом України, ні будь-яким іншим законодавчим актом не передбачено самостійне визначення суми грошових зобовязань податковою інспекцією у актах перевірок.

Відповідно до статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З зазначеного вбачається, що актом перевірки не здійснюється самостійне визначення сум грошових зобовязань, а здійснюється лише оформлення результатів перевірок. А отже, встановлення факту несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобовязань можливе лише з моменту узгодження відповідних сум грошових зобовязань.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами акту перевірки від 18.05.2012 р. №810/15-308/31061655 податкових повідомлень-рішень не приймалося, тобто нарахування (узгодження) податкових зобовязань на суму виявлених у вказаному акті порушень також не відбулося.

Відтак, встановлення податковою інспекцією у акті перевірки від 05.02.2013 р. №417/15.3-09/31061655 факту несвоєчасної сплати позивачем суми узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 623.820,00 грн. по акту перевірки від 18.05.2012 р. №810/15-308/31061655 є безпідставним та неправомірним, тому спірне податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 р. №417/15.3-09/31061655 підлягає скасуванню, а позов у цій частині задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські геоінформаційні системи» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 19.02.2013 р. №0000811503.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські геоінформаційні системи» відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські геоінформаційні системи» судовий збір у розмірі 1.147,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В.Ніколаєва

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 квітня 2013 року.