Постанова № 50964673, 14.09.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 вересня 2015 р. № 820/7033/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,

за участю представників сторін: позивач - Шматко Т.М., відповідач - Павленко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство " Теплоенергопром" до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство " Теплоенергопром", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003081501 та № 0003071501 від 27.02.2015 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що підприємством дійсно проведено сплату податкових зобов'язань по ПДВ, які були визначені на підставі податкових декларацій з порушення гранично встановлених строків. Однак, за загальним підрахунок сплата податкового зобов'язання з ПДВ за період з березня 2014 року по вересень 2014 року перевищує суму податкових зобов'язань, які були зазначені в податкових деклараціях, поданих підприємством до Індустріальної ОДПІ м. Харкова, що, на думку позивача, мало покрити також штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДВ. Таким чином, як вважає представник позивача, нараховані податкових органом штрафні санкції за порушення підприємством гранично встановлених термінів сплати ПДВ за самостійно поданими податковими деклараціями є незаконними, а відтак оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

У судовому засіданні 14.09.2015 року сторони підтримали свої позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Індустріальної ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, за результатами якої складено акт від 10.02.2015 року № 492/20-36-15-01-10/30237667.

Під час проведення перевірки були встановлені порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ за березень-вересень 2014 року, за що передбачена відповідальність згідно до абз. 2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003081501 та № 0003071501 від 27.02.2015 року.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, провів процедуру їх адміністративного оскарження.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 18.06.2015 року № 12689/6/99-99-10-01-02-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0003081501 та № 0003071501 від 27.02.2015 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми штрафних санкції на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугував висновок податкового органу про порушення позивачем термінів сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 374986, 40грн., що було визначено на підставі самостійно поданих ТОВ ВТП " Теплоенергопром" податкових декларацій за період березень-вересень 2014 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу дій щодо проведення спірної перевірки та прийняття за їх наслідками податкових повідомлень-рішщень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 15 ПК України платниками податків визнаються юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивачем помилково ототожнюється правова приророда та характер порядку нарахування/сплати податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Так, згідно пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України - податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.(п. 33.3 ст.33 ПК України).

Водночас, у контексті розуміння Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції визначаються, як плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що податкове зобов`язання визначається суб`єктом господарювання самостійно та, як у даному випадку, фіксується у податкових деклараціях, у той час як штрафні (фінансові) санкції є тією мірою відповідальності, яка застосовується відповідним суб`єктом владних повноважень, зокрема, за порушення граничних строків сплати вищезазначених грошових зобов`язань. Отже, підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що вказані поняття мають різну правову природу, можуть існувати самостійно одне від одного та підлягають сплаті платником податків в окремому порядку.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

Положеннями п.11 ст.56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

У відповідності до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство " Теплоенергопром" було самостійно подано до Індустріальної ОДПІ м. Харкова податкові декларації по сплаті ПДВ за березень 2014 року № 9021095878 від 17.04.2014 року, квітень 2014 року № 9028304376 від 19.05.2014 року, травень 2014 року № 9035418863 від 20.06.2014 року, червень 2014 року № 9040839996 від 17.07.2014 року, липень 2014 року № 9046946366 від 14.08.2014 року, серпень 2014 року № 9053817611 від 19.09.2014 року, вересень 2014 року № 9060249783 від 20.10.2014 року на загальну суму 591488, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджено та фактично не заперечувалось позивачем, що підприємством відповідно до наданих платіжних доручень було сплачено лише частину вказаних податкових зобов'язань у загальному розмірі 518541, 00грн. з порушенням гранично встановлених строків сплати таких податкових зобов'язань (а.с. 12-15).

Пунктом 131.2. ст.131 Податкового кодексу передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що за приписами абз. 1 пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З правового аналізу вищезазначеної норми права випливає, що з моменту вступу в дію Податкового кодексу України законодавцем передбачено право податкового органу щодо зарахування коштів, які сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати. Вказана правова позицію узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 12.03.2014 року № К/9991/32122/12.

Також, згідно абз. 2 пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, у контексті розуміння вищевказаних норм права, законодавцем, як необхідну умову виникнення за суб`єктом господарювання можливості спрямування коштів на погашення грошових зобов`язань, визначається саме відсутність у такого платника податків непогашеного податкового боргу.

Однак, як вбаєчається з матеріалів справи та не заперечувалось представником позивача як під час подання даного адміністративного позову, так і в ході судових засідань, ТОВ ВТП "Теплоенергопром" самостійно узгоджені грошові зобов`язання за податковими деклараціями за період березень-вересень 2014 року були сплачені ним несвоєчасно та не в повному обсязі, а відтак за підприємсвом рахувався несплачений податковий борг.

Поряд з цим, з правового аналізу вищезазначених норм права слідує, що законодавець закріпив лише право, а не безпосередній обов'язок, податкового органу змінювати призначення платежу та зараховувати суми, які сплатив платник податку в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків та за умови відсутності за платником податків податкового боргу.

Додатково, суд також вважає за потрібне зазначити, що відповідно до пункту 1 Розділу V Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерств доходів і зборів України від 05.12.2013 №765 (далі Порядок № 765) у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником.

Згідно з абзацом другим пункту 4 розділу V Порядку № 765 якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), територіальний орган Міндоходів самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Окрім того, відповідно до п.1 розділу II Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 (далі Порядок № 765) з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Згідно з п.7 розділу II Порядку № 765 проведення операцій в інтегрованій картці платника здійснюється в хронологічному порядку.

Відповідно до п.4 розділу III Порядку № 755 нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

Відповідальність за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання передбачена п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, згідно якого у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у саме у гранично встановлений термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 16.06.2015 року по справі № 21-377а15.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство " Теплоенергопром" порушено гранично встановлені терміни сплати узгоджених податкових зобов'язань по ПДВ, передбачені п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, то суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 126 ПК України та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0003081501 та № 0003071501 від 27.02.2015 року.

Посилання позивача на факт не зарахування податковим органом самостійно визначеного ТОВ ВТП "Теплоенергопром" податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 29803, 00грн. на сплату штрафних санкцій не спростовує правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасне погашення узгоджених сум грошових зобов`язань та, як наслідок, прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішення № 0003081501 та № 0003071501 від 27.02.2015 року.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до приписів ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність та необгрнутованість позовних вимог, а відтак даний адміністратиний позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство " Теплоенергопром" до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішеньь - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18.09.2015 року.

Суддя Горшкова О.О.