Постанова № 50964274, 30.11.2011, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2011 р. Справа № 2a-1870/7192/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Вангородської Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суминафтотранс" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ «Суминафтотранс», звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати недійсним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року №0000981500 винесене Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією Сумської області про визначення TOB «Суминафтотранс» суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 73870 грн. та штрафними санкціями в сумі 18468 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що камеральна перевірка позивача проводилася без урахування уточнюючого розрахунку, який на час її проведення, був наданий податковому органу. Такі свої дії відповідач, у відповіді на заперечення до акту камеральної перевірки TOB «Суминафтотранс», обґрунтовує тим, що відповідно до п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу, платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом. Позивач не може погодитися з такою позицією Сумської МДПІ Сумської області, ДПА в Сумській області, ДПА України, оскільки норма п.50.2 ст. 50 Податкового кодексу України з 07.07.2011р. звучить наступним чином: «50.2. Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом». Таким чином, законодавець усунув неоднозначність трактування даної норми та підтвердив думку позивача про те, що уточнюючий розрахунок не можна подавати лише при документальних перевірках, а при проведенні камеральних перевірок це робити не забороняється. Так як, документальна перевірка проводиться з відома і в присутності платника податку, тобто платник податків має можливість виправити допущені помилки під час самої документальної перевірки, що відображується в акті перевірки.

До прийняття Верховною Радою України даної норми в новій редакції, позивач обґрунтовував свою позицію тим, що відповідно до п.76.1. ст. 76 Податкового кодексу України, посадові особи податкової служби можуть проводити камеральні перевірки в будь-який час без відома платників податків, що й було зроблено інспектором Сумської МДПІ Сумської області. Тобто, платник податків не може знати в який момент проводиться камеральна перевірка і коли йому не можна подавати уточнюючий розрахунок, тому TOB «Суминафтотранс» у повній відповідності до норм податкового законодавства подало уточнюючий розрахунок 25.03.2011р. А податковий орган, враховуючи неоднозначність трактування даної норми повинен був діяти відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, яка говорить, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, станом на 25.03.2011р. позивачем був поданий уточнюючий розрахунок, яким була виправлена допущена помилка і перевірка повинна була проводитись з урахуванням показників уточнюючого розрахунку.

Також позивач зазначає, що відповідач не додав до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розрахунок податкового зобовязання та штрафних санкції в той час як відповідно до власних підрахунків позивача, відповідач зависив суму штрафних санкції, а саме: замість застосування штрафу в розмірі 18467,50 грн. відповідач застосував 18468 грн., тобто на 50 копійок більше.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову надав заперечення в якому зазначив, що доводи позивача з приводу того, що відповідач протиправно не врахував уточнюючий розрахунок, який поданий ним до відповідача 25 березня 2011 року, тобто в день проведення перевірки та складання акту перевірки, не заслуговує уваги, оскільки відповідно до п. 50.2 статті 50 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла до 06 серпня 2011 року, платник податків не мав права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

Зміни до пункту 50.2 статті 50 ПКУ, на які посилається позивач, внесені Законом України від 07 липня 2011 року №3609, набрали чинності з 06.08 2011 року.

Окрім того, позивач достовірно з 24 березня 2011 року знав, що 25 березня 2011 року буде проведена перевірка щодо виявлених в подальшому порушень.

Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням самостійно виявлених помилок податку на прибуток за 2010 рік TOB «Суминафтотранс» №7452 було зареєстровано та внесено до БД ПК «Бест -Звіт» 25 березня 2011 року о 16 год. 22 хв., що підтверджується інформацією відділу інформатизації процесів оподаткування, в той час як директор позивача був запрошений на підписання акту перевірки на 10 год. 00 хв. в цей же день.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав викладених в запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні позовну відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що листом від 15 березня 2011 року №3371/10/15-042 відповідач запросив директора позивача на 25 березня 2011 року о 10 год. 00 хв. для підписання акту камеральної перевірки правильності нарахування податку на прибуток за 2010 рік (а.с.36).

Вказаний лист 24 березня 2011 року був отриманий ОСОБА_3, який є технічним директором за сумісництвом позивача, вказане отримання підтверджується копією повідомлення про вручення поштовою відправлення та не заперечувалось представником позивача (а.с.37).

25 березня 2011 року відповідачем був складений акт №24/10/15-042/33724199 від 25 березня 2011 року про результати камеральної перевірки платника податку на прибуток. З висновків вказаного акту вбачається, що позивач занизив податкове зобовязання з податку на прибуток у декларації з податку на прибуток за 2010 рік на 73870 грн. (а.с.9,10).

В цей же день, 25 березня 2011 року, позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2010 рік. Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, точний час подачі вказаної декларації він не памятає, однак зазначив, що вона подана до 12 год. 00 хв.

На підписання вказаного акту перевірки директор позивача впродовж всього дня не зявився, у звязку з чим було складено акт №1/10/15-042 від 25 березня 2011 року про відмову від підпису (а.с.39) та акт про неявку №61/10/15-042 від 25 березня 2011 року (а.с.40).

Акт про результати камеральної перевірки від 25.03.11 №24/10/15-042/33724199 направлено підприємству поштою 25.03.2011 року. Акт отримано уповноваженою особою ОСОБА_4 29.03.11 р. згідно повідомлення про вручення поштовою відправлення (а.с.38).

На підставі вказаного акту перевірки і було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення (а.с.8).

Позивач, оспорюючи вказане податкове повідомлення-рішення, не заперечує щодо порушень викладених в акті перевірки, однак зазначає, що вказані порушення були виявлені позивачем самостійно у звязку з чим була подана уточнююча декларація, однак відповідач протиправно її не врахував під час проведення перевірки у звязку з чим і виник даний спір.

Суд відмовляючи в задоволенні позову виходить з наступного.

Відповідно до ч. 50.2 ст.50 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на час проведення перевірки), платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

Відповідно до вказаної норми, позивач був позбавлений права подавати уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2010 рік, а тому дії відповідача, щодо його не врахування під час проведення перевірки, є правомірними.

Посилання позивача на норми законодавства, які набрали чинності з 06 серпня 2011 року, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України, суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто саме на момент вчинення.

Доводи позивача, щодо безпідставного округлення суми штрафних санкції на 50 коп., також є безпідставними, оскільки відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 року № 985 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735, сума грошових зобовязань за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в податкових повідомленнях рішеннях форми «Р» вказуються в гривнях, без копійок.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області № НОМЕР_1 від 13 квітня 2011 року відповідає вимоги ч. 3 ст. 2 КАС України, а вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Суминафтотранс" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області № НОМЕР_1 від 13 квітня 2011 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складений 06 грудня 2011 року