Постанова № 50964003, 17.09.2015, Сумський окружний адміністративний суд

копія:

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 р. справа №818/2712/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.,

суддів: Діска А.Б., Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Сокур Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/2712/15

за позовом ОСОБА_3

до Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Сумської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Сумської області про визнання відмови Державної судової адміністрації України у виплаті вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою протиправною, зобов'язання Державної судової адміністрації України нарахувати та виплатити вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Свої вимоги мотивує тим, що 01.11.2013р. він подав до Вищої ради юстиції України заяву про відставку, відповідно до ст.102 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». В грудні 2013 року рішенням Вищої ради юстиції України його заяву про відставку було задоволено, внесено подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді апеляційного суду Сумської області. 25.12.2014р. Верховною Радою України було прийнято постанову №59-УІІІ «Про звільнення суддів», якою позивача звільнено з посади судді. Наказом голови апеляційного суду Сумської області від 05.01.2015р. ОСОБА_3 відраховано зі штату апеляційного суду Сумської області 14.01.2015р. Згідно ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка діяла на момент подання заяви про відставку, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У зв'язку з невиплатою при виході у відставку вихідної допомоги, позивач 16.07.2015р. звернувся з заявою до Державної судової адміністрації України щодо виплати йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат. Листом від 24.07.2015р. ДСА України повідомила, що правові підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні, оскільки на день прийняття Верховною Радою України постанови про його звільнення (25.12.2014р.) стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» втратила чинність відповідно до Закону України від 27.03.2014р. №1166-УІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні». На думку позивача, такі дії ДСА України не відповідають вимогам ст.ст. 8, 22, 55 Конституції України, згідно яких Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також частиною 6 статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді. Про недопущення звуження обсягу гарантій суддів неодноразово вказувалося Конституційним Судом України (рішення №10-рп/2013 від 19.11.2013р., №1-2/2013 від 03.06.2013р.). Тому ДСА України повинно було керуватися нормами законодавства, що діяли на момент подання позивачем заяви про відставку, і нарахувати та виплатити вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Державна судова адміністрація України, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) у редакції, що діяла на момент подання позивачем заяви про відставку до Вищої ради юстиції, було передбачено, що судді, який вийшов у відставку виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат з останньою посадою. Згідно зі статтею 100 цього Закону суддя звільняється з посади шляхом прийняття рішення про його звільнення органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною 5 статті 12 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції. Крім того, частиною 4 статті 109 вказаного Закону було встановлено, що суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. Відтак, визначальною умовою для отримання суддею вихідної допомоги був вихід у відставку, а не факт подання заяви про відставку до Вищої ради юстиції. Оскільки рішення про відставку позивача було прийнято постановою Верховної Ради України від 25.12.2014 № 59-УІІІ «Про звільнення суддів», а стаття 136 Закону «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент прийняття постанови про звільнення, була виключена відповідно до положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», правові підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги ОСОБА_3 відсутні. Крім того, відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Отже, апеляційні суди визначені розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня в особі їх керівників. Відповідно право розпоряджатися бюджетними коштами і відповідальність за організацію внутрішнього контролю за фінансовою та господарською діяльністю суду покладається на голову відповідного суду. Тому відповідальність перед позивачем за невиплату вихідної допомоги повинен нести апеляційний суд Сумської області.

Апеляційний суд Сумської області у своєму відгуку на позов зазначив, що при нарахуванні виплат позивачу суд діяв на підставі чинного на той час законодавства.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснивши, що суму вихідної допомоги необхідно стягувати з Державної судової адміністрації України, а не з апеляційного суду Сумської області.

Представник відповідача Державної судової адміністрації України Сокур Н.П. позов не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні.

Представник апеляційного суду Сумської області в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу у його відсутність.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 у квітні 1976р. був обраний на посаду народного судді Краснопільського районного народного суду Сумської області Української РСР.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» №441/97-ВР від 10.07.1997р. його було обрано суддею Сумського обласного суду безстроково.

У грудні 2013р. рішенням Вищої ради юстиції України на підставі заяви ОСОБА_3 від 01 листопада 2013р. внесено подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді апеляційного суду Сумської області.

Згідно постанови Верховної Ради України № 59-УІІІ 25.12.2014р. «Про звільнення суддів» ОСОБА_3 звільнено з посади судді апеляційного суду Сумської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.13-16).

Наказом голови апеляційного суду Сумської області від 05.01.2015р. №1-ОС позивача відраховано зі штату апеляційного суду Сумської області 14 січня 2015р. (а.с.17).

Відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

При цьому звільнення судді відбувається за наявності відповідного стажу роботи, який визначено в частині першій ст. 109 Закону №2453 «Про судоустрій і статус суддів», а також подання суддею заяви, яка є підтвердженням справжнього і вільного (без стороннього впливу чи примусу) волевиявлення судді на реалізацію ним права на відставку.

За приписами ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент подачі заяви ОСОБА_3 про відставку) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Проте, згідно Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» були внесені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких стаття 136 була виключена.

Таким чином, на момент прийняття Верховною Радою України постанови № 59-УІІІ 25.12.2014р. «Про звільнення суддів» на законодавчому рівні не передбачалася виплата суддям вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Твердження позивача про те, що Державна судова адміністрація України повинна керуватися законодавством, яке діяло на момент подання позивачем заяви про відставку є безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до ст.100 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади шляхом прийняття рішення про його звільнення органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною 5 статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п'яти років.

Отже, підставою для нарахування та виплати судді вихідної допомоги був вихід судді у відставку, а не факт подання заяви про відставку до Вищої ради юстиції.

Враховуючи, що рішення про відставку ОСОБА_3 було прийнято постановою Верховної Ради України від 25.12.2014 № 59-УІІІ «Про звільнення суддів», а стаття 136 Закону «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент прийняття постанови про звільнення була виключена відповідно до положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», правові підстави для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги відсутні.

Суд також зазначає, що з моменту подання позивачем заяви про відставку до звільнення з посади судді апеляційного суду Сумської області йому було нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 327513,60 грн. та 13398 грн. матеріальної допомоги, що підтверджується довідкою апеляційного суду Сумської області.

Отримання ОСОБА_3 заробітної плати та матеріальної допомоги у період з моменту подання заяви про відставку до звільнення з посади судді апеляційного суду Сумської області є підтвердженням того, що підставою для нарахування та виплати судді вихідної допомоги в розмірі 10 заробітних плат є не факт подання суддею заяви про відставку до Вищої ради юстиції, а прийняття рішення Верховною Радою України про відставку судді.

Посилання ОСОБА_3 на рішення Конституційного Суду України №10-рп/2013 від 19.11.2013р. та №1-2/2013 від 03.06.2013р., як на підставу виплати йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, є не обґрунтованими, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях не відносить вихідну допомогу до конституційних гарантій незалежності судді, а її невиплату до звуження конституційних прав судді.

Так, відповідно до п.3.2 рішення Конституційного Суду України №10-рп/2013 від 19.11.2013р. Конституційний Суд вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір. Кошти, які отримують судді як вихідну допомогу, є одним із видів їхнього доходу, а тому законодавець може розглядати їх як об'єкт оподаткування, що узгоджується з вимогами частини першої статті 67 Основного Закону України.

Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання протиправною відмови Державної судової адміністрації України у виплаті вихідної допомоги судді ОСОБА_3 у зв'язку з відставкою та зобов'язання Державної судової адміністрації України нарахувати та виплатити вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Сумської області про визнання відмови Державної судової адміністрації України у виплаті вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою - протиправною та зобов'язання Державної судової адміністрації України нарахувати та виплатити вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С.О. Бондар

Судді: (підпис) А.Б. Діска

(підпис) Л.М. Опімах

Повний текст постанови складено 21 вересня 2015 року.

З оригіналом згідно:

Головуючий суддя С.О. Бондар