Постанова № 50961943, 08.09.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5401/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

при секретарі Ворошилові Ю.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" (надалі - позивач, ТОВ "НВФ "Техвагонмаш") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004932301/86 від 26 травня 2011 року, яким зменшено бюджетне відшкодування на суму 89 188 грн., визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 89 188 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 44 594 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за результатами планової виїзної перевірки, оформленої актом від 26.04.2011 року № 2585/23-308/32686844, відповідачем встановлено порушення пп. 7.2.1., пп. 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 89 188 грн. Підставою для вказаного висновку відповідача було ненадання позивачем документів на підтвердження господарських відносин із ПП «Консекар-2», а також визнання договорів, укладених позивачем із ПП «Консекар-2», нікчемними.

Разом з тим, позивачем не було надано документи на перевірку у зв'язку із тим, що вони були передані згідно договорів про надання правового висновку та надання адвокатської підтримки від 07.02.2011 року адвокату, який не надав дозвіл на їх видачу перевіряючим. Крім того, відповідачем протягом перевіряємого періоду здійснювалися виїзні позапланові перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, на які позивачем надавалися усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі і по ПП «Консекар -2», і в жодній із довідок (акту) перевірки не було зафіксовано порушень достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість по операціям із ПП «Консекар -2».

Висновок відповідача про нікчемність договорів позивача із ПП «Консекар-2»позивач вважає необґрунтованим, оскільки вони укладені у письмовій формі, із погодженням усіх істотних умов, факт отримання товару підтверджується видатковими накладними та прибутковими ордерами, про подальше використання товару у виробництві та підприємницькій діяльності позивача свідчать реєстри на списання матеріалів. Податковий кредит за результатами господарських операцій із ПП «Консекар-2»сформовано позивачем після сплати податку на додану вартість у ціні товару та отримання від ПП «Консекар-2»належним чином оформлених податкових накладних.

Що стосується штрафних (фінансових) санкцій, то позивач зазначав, що відповідач незаконно їх застосував відповідно до статті 123 Податкового кодексу України, оскільки порушення у вигляді завищення заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ встановлено за період з жовтня 2009 року по жовтень 2010 року, натомість штрафні (фінансові) санкції за вказане порушення передбачені Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, тому відповідно до ч. 2 статті 58 Конституції України, роз'яснень ДПА України, Міністерства юстиції України, такі штрафні (фінансові) санкції не можуть застосовуватися до порушень, вчинених до 01.01.2011 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

У запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилався на те, що в ході перевірки позивача встановлено факт завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 89 188 грн., у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту податкових накладних ПП «Консекар -2», оригінали яких були відсутні на момент перевірки, а договір, на виконання якого вони видані, є нікчемним, оскільки ПП «Консекар-2»формувало податковий кредит від постачальників, частина з яких не підтвердила взаємовідносини, зокрема, ТОВ «Дор Інвест», а за матеріалами податкової міліції порушено кримінальну справу за фактом підроблення документів ПП «Консекар-2». Таким чином, вважає, що податкове повідомлення-рішення ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідка ОСОБА_3, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техвагонмаш» (код ЄДРПОУ 32686844) є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100130517 від 25.07.2008 року.

У період з 09.03.2011 року по 18.04.2011 року податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техвагонмаш»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 26.04.2011 року № 2585/23-308/32686844.

Перевірку здійснено на підставі направлень від 04.03.2011 року № 965/000965, від 04.04.2011 року № 1377/001377, наказу про продовження терміну перевірки від 04.04.2011 року № 1652.

В акті перевірки від 26.04.2011 року № 2585/23-308/32686844 зафіксовано, зокрема, порушення позивачем пп. 7.2.1., пп. 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 89 188 грн., в тому числі за:

- листопад 2009 року на 2634 грн.;

- січень 2010 року на 11 879 грн.;

- березень 2010 року на 9525 грн.;

- травень 2010 року на 93 675 грн.;

- червень 2010 року на 1775 грн.;

- липень 2010 року на 25550 грн.;

- серпень 2010 року на 3300 грн.;

- жовтень 2010 року на 6350 грн.;

- листопад 2010 року на 9125 грн.

На підставі акта перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення рішення № 0004932301/86 від 26 травня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 89 188 грн., а також, у зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ відшкодовано позивачу в розмірі 89 188 грн., визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 89 188 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 44 594 грн.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленнями-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню рішенню № 0004932301/86 від 26 травня 2011 року, суд виходить з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), строки проведення розрахунків, на момент виникнення спірних правовідносин були регламентовані п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон «Про ПДВ»у відповідній редакції).

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пп. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону).

Із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови формування податкового зобов'язання та податкового кредиту відповідно до вимог Закону.

Так, відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно розрахунку загальної суми завищення позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ (89 188 грн.), наданого Кременчуцькою ОДПІ, показань свідка ревізора ОСОБА_3, позивачем завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за наслідками господарських операцій із ПП «Консекар-2»на суму 69 188 грн.

Щодо розрахунку іншої частини суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 20 000 грн. відповідач не зміг надати пояснення, за результатами яких господарських операцій і з якими контрагентами виникло порушення.

Разом з тим, судом із пояснень представника позивача, змісту акту перевірки від 26.04.2011 року № 2585/23-308/32686844, податкового повідомлення-рішення від 26.05.2011 року № 0004932301/86, в якому вказані суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ та періоди, в яких вони виникли, розрахунку відповідача встановлено, що за вирахуванням суми 69 188 грн. по ПП «Консекар-2», завищення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 20 000 грн. виникло у позивача у липні 2010 року (із загальної суми 25 550 грн. - 5 550 грн. по ПП «Консекар-2») і стосувалось господарських відносин позивача із Приватним підприємством «Ажур-М»(порушення порядку формування податкового кредиту у червні 2010 року позивачем із вказаним підприємством зафіксовано на стор. 36 акту перевірки.).

Що стосується правомірності віднесення позивачем сум ПДВ за результатами господарських операцій із Приватним підприємством «Консекар-2»до податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування в загальному розмірі 69 188 грн., суд враховує наступне.

В ході проведення планової документальної перевірки податковими ревізорами інспекторами Кременчуцької ОДПІ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 направлено позивачу запит від 31.03.2011 року про надання оригіналів документів (договорів, накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт) по переліку підприємств, в тому числі, і по ПП «Консекар-2»(т. 9, а.с. 136), який отримано позивачем 31.03.2011 року.

На лист ТОВ «НВФ «Техвагонмаш»№ 320 від 01.04.2011 року про те, що оригінали документів передано на адвокатський супровід, Кременчуцькою ОДПІ надіслано відповідь від 07.04.2011 року, в якій повідомлено, що вказана обставина не звільняє платника податку від обов'язку надання документів.

Разом з тим, в акті перевірки від 26.04.2011 року зафіксовано, що станом на дату закінчення перевірки первинні документи по ПП «Консекар-2»не були надані (т. 1, а.с. 46). Згідно пояснень представників сторін документи по ПП «Консекар-2»не були надані також і після закінчення перевірки до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та адвокатом ОСОБА_8 було укладено договір про надання адвокатської підтримки (допомоги) від 07.02.2011 року, а також договір про надання правового висновку в рамках аналізу будь-якої документації від 07.02.2011 року. Згідно акту приймання-передачі документів до договору про надання адвокатської підтримки (допомоги) від 07.02.2011 року адвокату ОСОБА_8 передано перелік документів по ряду підприємств, в тому числі, і по ПП «Консекар-2»(накладні, податкові накладні, рахунки). Листами від 14.03.2011 року, 16.03.2011 року, 22.03.2011 року, 15.04.2011 року позивач звертався до адвоката ОСОБА_8 про повернення документів, переданих згідно акту приймання-передачі, для надання перевіряючим. 15.05.2011 року до позивача надійшла відповідь адвоката ОСОБА_8, в якій останній повідомляв, що на даний час повністю зайнятий написанням наукової роботи по темі «Методологія пізнання», тому розгляд документів, наданих для правового висновку, затягується і потребує додаткового часу.

Відповідно до п. 85.2. статті 85 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року та діяв на час проведення перевірки позивача, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 44.6. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п. 44.7. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

З огляду на викладене, перебування первинних та інших документів, що підтверджували правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських відносин із ПП «Консекар-2», на зберіганні у адвоката ОСОБА_8 не звільняло позивача від обов'язку надати вказані документи на перевірку. Тому посилання позивача на статтю 10 Закону України «Про адвокатуру», якою встановлено, що документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають вилученню без його згоди, судом не беруться до уваги.

Крім того, положення статті 10 Закону України «Про адвокатуру» стосується гарантій адвокатської діяльності від втручання сторонніх осіб, натомість не позбавляє права клієнта отримати в будь-який час свої документи, оскільки згідно статті 7 Закону адвокат при здійсненні своїх професійних обов'язків не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення.

Зважаючи на те, що позивач не виконав обов'язок по наданню документів на підтвердження взаємовідносин із ПП «Консекар-2»протягом терміну проведення перевірки з 09.03.2011 року по 18.04.2011 року, а також не скористався правом надати такі документи після закінчення перевірки та до винесення податкового повідомлення-рішення, відповідач згідно вимог п. 44.6. статті 44 Податкового кодексу України мав підстави вважати, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності та відповідно зробити висновок про те, що податковий кредит позивача за результатами господарських операцій із ПП «Консекар-2»є непідтвердженим, а тому позивач не мав права на бюджетне відшкодування сум ПДВ по вказаному контрагенту.

Доводи позивача про те, що відповідачем протягом перевіряємого здійснювалися виїзні позапланові перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, на які позивачем надавалися усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі і по ПП «Консекар -2», суд оцінює критично, оскільки нормами Податкового кодексу України передбачений обов'язок платника податків надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, незалежно від того, чи надавалися такі документи на інші попередні перевірки.

За таких обставин, надані позивачем в ході розгляду справи документи по взаємовідносинам із ПП «Консекар-2»(договори, податкові накладні, прибуткові ордери, документи щодо подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності) не можуть братися судом до уваги, як підтвердження правомірності формування податкового кредиту, оскільки за умови ненадання документів під час перевірки в силу вимог п. 44.6. статті 44 Податкового кодексу України вважається, що такі документи були відсутні у позивача на час складення звітності із ПДВ.

Що стосується правомірності віднесення позивачем сум ПДВ за результатами господарських операцій із Приватним підприємством «Ажур-М»до податкового кредиту в загальному розмірі 20 000 грн., суд враховує наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Ажур-М»було укладено договір підряду № 1006/10 від 10.06.2010 року, за умовами якого ПП «Ажур-М»(Підрядник) зобов'язувалося виконати роботи по ізоляції панелей фарбувально-сушильної камери креслення 0239.00.000, а позивач (Замовник) зобов'язувався прийняти цю роботу та оплатити її.

На виконання умов договору Приватним підприємством «Ажур-М»видано позивачу податкову накладні від 10.06.2010 року № 1800 щодо виконання робіт по ізоляції панелей фарбувально-сушильної камери креслення 0239.00.000 на загальну суму 120 000 грн., в тому числі ПДВ 20 000 грн. Сторонами договору підписано акт здачі-прийняття робіт від 30.06.2010 року, яким засвідчено факт виконання робіт по ізоляції панелей фарбувально-сушильної камери креслення. Факт проведення позивачем оплати за виконані роботи не заперечується сторонами та зафіксовано в акті перевірки (т. 1, а.с. 72).

Як встановлено перевіркою, свідоцтво платника ПДВ ПП «Ажур-М»анульовано 06.08.2010 року, тому на момент виписки податкової накладної від 10.06.2010 року № 1800 та здійснення господарської операції із позивачем, ПП «Ажур-М»мало статус платника ПДВ і правомірно видало відповідну податкову накладну.

Таким чином, позивачем сформовано податковий кредит у червні 2010 року за результатами господарських операцій із ПП «Ажур-М»згідно вимог Закону України «Про ПДВ».

Доводи перевірки про те, що ПП «Ажур-М»не відобразило податкові зобов'язання по господарським операціям з позивачем не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині віднесення до податкового кредиту та в подальшому заявлення до бюджетного відшкодування ПДВ. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, із акту перевірки від 26.04.2011 року № 2585/23-308/32686844, інших матеріалів справи не вбачається, що позивачем заявлялися до бюджетного відшкодування суми ПДВ по ПП «Ажур-М», натомість згідно пояснень представника позивача вказані суми лише впливали на розмір від'ємного значення ПДВ та відображалися у деклараціях з ПДВ по рядку 26 «залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0004932301/86 від 26 травня 2011 року в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування на суму 20 000 грн. (по господарським операціям з ПП «Ажур-М») є безпідставним та суперечить вимогам Закону України «Про ПДВ», в іншій частині - 69 188 грн. (по господарським операціям із ПП «Консекар-2») є законним та обґрунтованим.

Із довідки ТОВ «НВФ «Техвагонмаш»від 08.08.2011 року № 750 із доданими документами (т. 10, а.с. 133-135), службової записки Кременчуцької ОДПІ від 17.05.2011 року № 550/19-115 (т.9, а.с. 133) вбачається, та не заперечується сторонами, що суму ПДВ, включену позивачем до податкового кредиту за результатами господарських операцій із ПП «Консекар-2»та заявлену в подальшому до відшкодування, було відшкодовано державою у повному обсязі.

За таких обставин завищена сума бюджетного відшкодування, яка була відшкодована, фактично є сумою заниження податкового зобов'язання, яке підлягає поверненю до бюджету.

Отже, відповідачем визначено позивачу у податковому повідомленні-рішенні № 0004932301/86 від 26 травня 2011 року суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 69 188 грн. (по господарським операціям із ПП «Консекар-2») правомірно, в іншій частині в розмірі 20 000 грн. безпідставно.

Відповідно до п. 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0004932301/86 від 26 травня 2011 року (т. 1 , а.с. 172) вбачається, що Кременчуцькою ОДПІ застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 % від визначеного податкового зобов'язання у зв'язку із повторністю визначення податкового зобов'язання, а саме, 44 594 грн. (89 188 х 50 %).

Згідно пояснень представника відповідача у судовому засіданні повторність визначення податкового зобов'язання пов'язана із тим, що Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000052302/7 від 07.02.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 13 177 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3 294 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000112302/15 від 28.02.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 290 954 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що вищенаведені податкові повідомлення-рішення у лютому березні 2011 року були оскаржені позивачем до Полтавського окружного адміністративного суду. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року у справі № 2а- 1670/1317/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 року, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000052302/7 від 07.02.2011 року, а постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року у справі № 2а-1670/1967/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 року, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000112302/15 від 28.02.2011 року.

Таким чином, повторність визначення податкового зобов'язання в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні № 0004932301/86 від 26 травня 2011 року відсутня, тому штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 % в сумі 44 594 грн. застосовано до позивача безпідставно.

З огляду на викладене, застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача згідно податкового повідомлення-рішення № 0004932301/86 від 26 травня 2011 року є правомірним лише в частині 25 % від 69 188 грн. (по господарським операціям із ПП «Консекар-2»), а саме, в розмірі 17 297 грн., в іншій частині 27 297 грн. (44 594 17 297) є необґрунтованим.

Посилання позивача на те, що відповідач взагалі не мав права застосовувати штрафні (фінансові) санкції згідно статті 123 Податкового кодексу України за порушення у вигляді завищення заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ, яке мало місце до 01.01.2011 року, суд оцінює критично, оскільки відповідачем фактично застосовано штрафні (фінансові) санкції не за завищення бюджетного відшкодування з ПДВ, а у зв'язку із визначенням податкового зобов'язання в сумі 89 188 грн., а застосування штрафних (фінансових) санкцій за таких обставин було передбачено як законодавством, яке діяло до 01.01.2011 року (стаття 17 Закону України № 2181), так і Податковим кодексом, який набрав чинності із 01.01.2011 року.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 26 травня 2011 року № 0004932301/86 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 20 000 грн., визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20 000 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27 297 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 26 травня 2011 року № 0004932301/86 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень), визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень), застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27 297 грн. (двадцять сім тисяч двісті дев'яносто сім гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2011 року.

СуддяМ.В. Довгопол