Постанова № 50948530, 24.01.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р. Справа № 2a-451/09/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остапюк С.В.

за участю секретаря: Хоми О.В.

прокурора: Блищак О.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2009 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення фінансових санкцій за постановою за № 048011 від 15.02.2008 року в розмірі 1700 гривень.

Позов мотивовано тим, що 14.02.2008 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлені порушення вимог положень статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" допущені відповідачем, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів за маршрутом «Богородчани Івано-Франківськ»без ліцензійної картки, розкладу руху та схеми маршруту. Виявлені порушення зафіксовані в акті за № 058602 від 14.02.2008 року. За наслідками розгляду вказаного акту, 15.02.2008 року позивачем винесено постанову за №048011 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень за вчинене правопорушення. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 048011 гривень відповідачем добровільно не сплачена.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився без поважних причин та без повідомленням ним про причини неприбуття, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.05.2001 року відповідач зареєстрований Богородчанською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як фізична особа підприємець. 22.03.2006 року ОСОБА_2 отримав ліцензію серії АВ №045423 від 22.03.2006 року на дозволений вид робіт внутрішні перевезення пасажирів.

14.02.2008 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено та задокументовано в акті за №058602 факт надання відповідачем послуг перевезення пасажирів транспортним засобом марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 за маршрутом «Богородчани Івано-Франківськ»без ліцензійної картки, розкладу руху та схеми маршруту, що є порушення вимог статей 39, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивачем, у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за виявлені порушення до відповідача, як до субєкта підприємницької діяльності, постановою про застосування фінансових санкцій за № 048011 від 15.02.2008 року, застосовано фінансові санкції в розмірі 1700 гривень. Відповідачем фінансові санкції не сплачено.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України "Про автомобільний транспорт".

Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Відповідно пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.

Стаття 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає перелік документів, на підставі яких виконують пасажирські перевезення, згідно положень якої:

Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Стаття 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає, що ліцензійною карткою транспортного засобу є документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу; розклад руху - сукупність графіків руху автобусів за маршрутом.

Абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є спеціальною нормою, якою встановлено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.

Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Постанова в порядку передбаченому пунктом 32 "Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду не оскаржувалась.

Суд зазначає, що при наданні відповідачем послуг з перевезення вантажів наявність документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»є обовязком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

22.12.2009 року Державним реєстратором Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області внесено номер запису 2 104 006 0002 002639 та реєстраційну дію Державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 за його рішенням.

Відповідно частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно пункту 2 статті 2 вказаного кодексу суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України передбачено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення (частина 2 статті 128 Господарського кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини 1 статті 218 вказаного кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Закон України «Про автомобільний транспорт»регулює відносини з фізичними особами субєктами підприємницької діяльності, які здійснюють на комерційній основі перевезення пасажирів транспортними засобами.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

У відповідності до частини 1 статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Згідно встановлених судом обставин, відповідач на момент вчинення порушення Закону України «Про автомобільний транспорт»та на момент застосування до нього фінансових санкцій був зареєстрований як субєкт господарювання, являвся учасником господарських відносин, здійснював господарську діяльність, шляхом надання послуг перевезення пасажирів. За порушення відповідачем статей 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»позивачем застосовано до нього фінансові санкції, як до субєкта господарювання, сплата яких є обовязком відповідача. На момент прийняття судом даного рішення відповідач припинив підприємницьку діяльність фізичної особи підприємця. Однак, вказані обставини не можуть бути підставою для уникнення відповідачем відповідальності.

Таким чином, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем фінансові санкції в дохід Державного бюджету за постановою №048011 від 15.02.2008 року підлягають стягнення з ОСОБА_2, як з фізичної особи, за порушення ним статей 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»під час здійснення ним господарської діяльності, як субєктом підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути в дохід Державного бюджету на рахунок №31110106700002, УДК в місті Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО 836014, код одержувача 20568100 з ОСОБА_2, 77718, село Глибівка, Богородчанський район, Івано-Франківська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 фінансові санкції в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень за постановою про застосування фінансових санкцій за №048011 від 15.02.2008 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 28.01.2011 року.