Постанова № 50948218, 08.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08 вересня 2015 року (15 год. 20 хв.) Справа № 808/3191/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Мащенко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

15.06.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» (далі - позивач) до Миколаївської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №504050002/2015/000003/2 від 13.05.2015 відповідача; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504050002/2015/00012 від 13.05.2015 відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення порушує його права та законні інтереси. Вважає, що відповідач не мав законних підстав визначати митну вартість товарів за резервним методом, з огляду на те, що позивачем було правомірно визначено митну вартість товару основним методом - за ціною договору (контракту), а також необґрунтовано та протиправно оформив картку відмови в митному оформленні товарів і транспортних засобів.

Ухвалою від 16.06.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 01.07.2015.

У судове засідання представники сторін не прибули.

Ухвалою від 01.07.2015 за клопотанням представника позивача провадження у справі було зупинено до 14.07.2015.

Ухвалою від 14.07.2015 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 14.07.2015.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.07.2015 для надання сторонами додаткових доказів.

У судове засідання 28.07.2015 представники осіб, які беруть участь у справі, не прибули.

Ухвалою від 28.07.2015 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинено до 08.09.2015.

Ухвалою від 08.09.2015 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 08.09.2015.

08.09.2015 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, на позовних вимогах наполягає.

У судове засідання 08.09.2015 представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, не прибув.

За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

19.12.2014 між позивачем та Pelagia AS, Норвегія був укладений контракт №162S/2014P на поставку товару, а саме свіжомороженої чи охолодженої риби різних видів та морепродуктів. Поставка товару здійснювалась на умовах визначених в інвойсах на кожну партію товару, згідно Інкотермс 2010. Загальна сума контракту встановлюється в інвойсах та і становить суму еквівалентну 50000000,00 доларів США.

Згідно інвойсу до контракту від 10.02.2015 №10030500 позивачу поставлявся морожений оселедець цілий 350г+, вагою 4000000,00 кг за ціною 1,07 доларів США за 1 кг, на загальну суму 428000,00 доларів США., на умовах CIF м. Миколаїв.

05.05.2015 до зазначеного контракту було укладено додаткову угоду, відповідно до якої в зв'язку із різкою зміною ситуації на ринку морожених продуктів сторони домовились змінити ціни на продукцію морожений оселедець цілий 350г+, що постачається згідно інвойсів, серед яких виданий інвойс від 10.02.2015 №10030500, а саме ціна товару була змінена з 1,07 доларів США за 1 кг на 0,825 доларів США за 1 кг.

На підставі додаткової угоди до зазначеного контракту замість інвойсу від 10.02.2015 №10030500 було видано інвойс 10030500-1 від 05.05.2015, за яким позивачу було поставлено морожений оселедець цілий 350г+, вагою 4000000,00 кг за ціною 0,825 доларів США за 1 кг, на загальну суму 330000,00 доларів США., на умовах CIF м. Миколаїв.

Для розмитнення зазначеного товару до відповідача була надіслана електронна декларація МД-2 №504050002.2015.102839 від 12.05.2015, згідно якої позивачем було заявлено митну вартість товару за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються у розмірі 1139803,29 грн.

Разом з декларацією були подані копії документів, а саме: контракт №162S/2014P від 19.12.2014 з додатковими угодами від 14.01.2015, від 26.03.2015, від 20.04.2015, від 05.05.2015; лист постачальника від 05.05.2015 про зміну ціни та перевиставлення інвойсу; інвойс від 10.02.2015 №10030500; інвойс 10030500-1 від 05.05.2015; калькуляція постачальника від 10.02.2015; прас-лист від 08.02.2015; сертифікат страхування від 10.02.2015; сертифікат походження №400500 від 26.02.2015; лист постачальника від 16.02.2015 про відправника товару; лист постачальника від 16.02.2015 про оформлення експортної декларації.

Після обробки електронного документа та аналізу поданих документів 12.05.2015 відповідачем було надіслано електронним повідомленням письмову вимогу про необхідність надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару; копія митної декларації, оформлена в Норвегії; інші документи для підтвердження заявленої у декларанта митної вартості товарів за власним бажанням декларанта.

13.05.2015 позивачем на вимогу відповідача, для підтвердження заявленої митної вартості товару, додатково були надані документи, а саме: експертний висновок Запорізької ТПП № ОИ-225 від 06.05.2015; Коносамент № 5298-124065/75693 від 23.11.2013; доручення постачальника від 04.01.2015; Лист позивача від 13.05.2015 № 06/02-370 з поясненнями розбіжностей; лист постачальника від 11.05.2015 з поясненнями розбіжностей та про відсутність каталогів; лист постачальника від 11.05.2015 з даними бухгалтерського обліку; експортна декларація постачальника № 080790/2013/233096 від 26.11,2013.

13.05.2015 відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №504050002/2015/000003/2, за яким корегування митної вартості здійснено за резервним методом, згідно наявної у відповідача інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку 1,128 доларів США за 1 кг товару (митна декларація від 30.04.2015 №504050002/2015/102630).

Відповідачем була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504050002/2015/00012, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено, у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару. Роз'яснено, що для забезпечення можливості митного оформлення товарів необхідно подати нову митну декларацію із скоригованою на підставі ст. 55 МК України митною вартістю товару №1 відповідно до рішення про визначення митної вартості №504050002/2015/00012 від 13.05.2015, або в порядку визначеному у гл. 4 МК України, оскаржити дії посадових осіб Миколаївської митниці у митному органі вищого рівня або до суду.

14.05.2014 позивач здійснив митне оформлення товару за митною декларацією №504050002/2015/102884 шляхом сплати митних платежів, згідно із заявленою митною вартістю товарів, надавши гарантію у розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості та оформленою відповідачем карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Згідно ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно ст. 264 МК України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

За приписами ст. 266 МК України декларант зобов'язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;

5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від органу доходів і зборів випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Судом встановлено, що 12.05.2015 позивачем була надіслана електронна декларація МД-2, яка була зареєстрована за №504050002.2015.102839 та інші документи для митного оформлення товару.

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно даних декларації МД-2 №504050002.2015.102839 митну вартість товару було заявлено у розмірі 1139803,29 грн., яку було визначено декларантом за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 6 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами перевірки документів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідачем були виявлені розбіжності, а саме: підпис Продавця Тор Вікенес, зазначена у додатковій угоді від 26.03.2015 до контракту №162S/2014Р від 19.12.2014, не співпадає з підписом, зазначеним у контракті №162S/2014Р від 19.12.2014; страховий поліс № 83623976 від 10.02.2015 неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром; розбіжність ціни товару, вказаної у додатку від 05.05.2015 до контракту №162S/2014Р від 19.12.2014, і калькуляцією від 10.02.2015, прайс - листом від 08.02.2015, страховим полісом № 83623976 від 10.02.2015 інвойс № 10030500-1 від 05.05.2015, заявлений у графі 44 МД № 504050002/2015/102839 від 12.05.2015, відсутній у додатковій угоді від 05.05.2015 до контракту №162S/2014Р від 19.12.2014 і, таким чином, не підпадає під дію контракту №162S/2014Р від 19.12.2014; надана калькуляція від 10.02.2015 не містить обов'язкових складових, понесених за митною територією України (зокрема витрати на зберігання товару, навантаження/розвантаження відповідно до листа Pelagia від 16.02.2015).

У зв'язку з тим, що документи подані до митного оформлення не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відповідачем у декларанта були затребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, визначені ст. 53 МК України.

13.05.2015 позивачем були подані додаткові документи, а саме: експертний висновок Запорізької ТПП № ОИ-225 від 06.05.2015; Коносамент № 5298-124065/75693 від 23.11.2013; доручення постачальника від 04.01.2015; Лист позивача від 13.05.2015 № 06/02-370 з поясненнями розбіжностей; лист постачальника від 11.05.2015 з поясненнями розбіжностей та про відсутність каталогів; лист постачальника від 11.05.2015 з даними бухгалтерського обліку; експортна декларація постачальника № 080790/2013/233096 від 26.11,2013.

Проаналізувавши додатково подані документи, відповідачем встановлено, що:

1. заявлений у графі 44 МД № 504050002/2015/102839 від 12.05.2015 інвойс №10030500-1 від 05.05.2015, відсутній у додатку б/н від 05.05.2015 до контракту №162S/2014Р від 19.12.2014 і, таким чином, не підпадає під його дію;

2. декларантом не подані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, передбачені п. 4. ч. 2 ст. 53 МКУ (відповідно до умов п.1 додаткової угоди від 26.03.2015 до контракту №162S/2014Р від 19.12.2014 оплата повинна бути здійснена станом на 11.04.2014), крім цього термін оплати, зазначений у листі Pelagia від 11.05.2015 суперечить даним інвойсу № 10030500-1 від 05.05.2015;

3. страховий поліс № 83623976 від 10.02.2015 неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром;

4. розбіжність ціни товару, вказаної у додатку від 05.05.2015 до контракту №162S/2014Р від 19.12.2014, і калькуляцією від 10.02.2015, прайс - листом від 08.02.2015, страховим полісом № 83623976 від 10.02.2015;

5. надану експортну декларацію № TSJ202/231291 від 26.11.2013 та коносамент № 231291 від 23.11.2013 неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром;

6. відповідно до курсу NОК Національного банка Норвегії на дату експортної декларації №ТSJ202/231291 від 26.11.2013 вартість товару, що розміщений на склад у 2013 році, складає 1,2288 дол. США/кг, що протирічить вартості, зазначеної у інвойсі № 10030500 від 10.02.2015, інвойсі № 10030500-1 від 05.05.2015, калькуляції від 10.02.2015, прайс - листі від 08.02.2015;

7. лист Pelagia від 11.05.2015 містить неточності та суперечить інвойсу № 10030500 від 10.02.2015 в частині дати відвантаження товару.

8. декларантом не надано бухгалтерські документи для підтвердження інформації, зазначеної у листі Pelagia б/н від 11.05.2015, стосовно витрат на зберігання, навантаження/розвантаження.

У зв'язку із не наданням позивачем будь-яких інших додаткових документів, які необхідні для підтвердження митної вартості та з урахуванням наявності інформації про вартісні показники за товар вище ніж заявлені позивачем, відповідач дійшов висновку про не підтвердження заявленої митної вартості, визначеної декларантом за основним методом.

Суд дослідив документи, надані позивачем разом з декларацією та додатково додані документи, що викликали сумніви у відповідача при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості та дійшов висновку про не обґрунтованість висновків відповідача щодо наявності зазначених вище розбіжностей.

Стосовно тверджень відповідача щодо того, що підпис продавця в контракті та додатковій угоді не співпадають, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що контракт від 19.12.2014 №162S/2014P та додаткова угода від 26.03.2015 до контракту були підписані головним операційним директором підрозділу Харчова продукція - Тор Вікенес, проте підписи на цих документах не співпадають.

Суд зазначає, що позивачем було надано доручення від 04.01.2015, яким експортного координатора Соломію Твейт було уповноважено підписувати інвойси, прас-листи, калькуляції, відвантажувальні документи, пояснювальні листи, додаткові угоди між позивачем та Pelagia від імені Pelagia.

Відповідач, серед іншого, посилається на те, що страховий поліс № 83623976 від 10.02.2015 неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром.

Суд зазначає, що позивач надав лист Pelagia від 11.05.2015, відповідно до якого підтвердив, що страховий сертифікат № 83623976 від 10.02.2015 був виданий на товар, відвантажуваний на адресу позивача по коносаменту К003 від 14.02.2015, згідно інвойсу №10030500 від 10.02.2015

Відповідач, також зазначає, що наявна розбіжність ціни товару зазначеною в додатковій угоді до контракту і зазначеною в калькуляції, прайс-листі та страховому полісі.

З приводу зазначених посилань, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний лист Pelagia від 11.05.2015 з поясненнями, відповідно до яких додаткова угода про зміну ціни товару була оформлена вже після оформлення калькуляції, прайс-листа та страхового полісу, тому ціна в даних документах не співпадає.

Крім того, відповідач стверджує, що інвойс №10030500-1 від 05.05.2015, відсутній у додатку б/н від 05.05.2015 до контракту №162S/2014Р від 19.12.2014, тому не підпадає під його дію.

Суд зазначає, що позивачем було надано лист №06/02-370 від 13.05.2015 з поясненнями, згідно яких інвойс № 10030500-1 від 05.05.2015, виданий на підставі додаткової угоди від 05.05.2015 до контракту, на заміну первісного інвойсу від 10.02.2015 № 10030500. Зазначене також підтверджується, листом Pelagia від 05.05.2015.

Відповідач робить посилання на те, що надана калькуляція б/н від 10.02.2015 не містить витрат на зберігання, навантаження/розвантаження.

Суд зазначає, що згідно наданого листа Pelagia від 11.05.2015, витрати на зберігання навантаження/розвантаження товару увійшли до п. 3 калькуляції як «інші витрати».

Стосовно посилань відповідача на не подання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товар та порушення термінів оплати, суд зазначає.

Згідно викладених позивачем в листі від 25.05.2015 пояснень, платіжне доручення під час митного оформлення не надавалося, оскільки строк оплати за товар не настав. Строк оплати по первинному інвойсу від 10.02.2015 складав 45 днів з дати складання інвойсу. Зазначений строк подовжувався додатковою угодою від 26.03.2015 (60 календарних днів), та додатковою угодою від 20.04.2015 (120 календарних днів). Строк сплати за новим інвойсом від 05.05.2015 складає 45 календарних днів з дати складання інвойсу, тобто 18.06.2015. Зазначене підтверджується листом Pelagia від 11.05.2015, згідно якого станом на 11.05.205 оплата за товар не здійснена, згідно умов оплати (відстрочка 45 календарних днів з дати складання інвойсу).

Крім того, стосовно тверджень відповідача, про неможливість ідентифікувати надану експортну декларацію № 080790/2013/233096 від 26.11.2013 та коносамент № 231291 від 23.11.2013 з оцінюваним товаром, суд зазначає.

Листом від 20.05.2015 Pelagia підтвердив, що зазначена експортна декларація була оформлена на партію товару, направлену на зберігання до Риги, про яку йде мова в листі Pelagia б/н від 11.05.2015.

Згідно зазначеного листа Pelagia від 11.05.2015 поставка по інвойсу від 10.02.2015 здійснювалась наступним чином:

26.11.2013 на зберігання в Латвію (Рига) з Норвегії відвантажений товар на підставі коносамента 5298-124065/75693 від 23.11.2013, про що була складена експортна декларація від 26.11.2013 №080790/2013/233096;

14.02.2014 на підставі інвойсу від 10.02.2015 здійснено відвантаження з Литви до позивача у кількості 400000,00 кг за ціною 1,07 USD/кг;

05.05.2015 на підставі додаткової угоди від 05.05.2015 здійснена переоцінка за інвойсом від 10.02.2015 з 1,07 USD/кг на 0,825 USD/кг, у зв'язку з чим наданий новий інвойс від 05.05.2015.

Згідно ч. 3, 4 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 5 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Судом встановлено, що керуючись ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, у зв'язку виявленням розбіжностей та ненаданням необхідних для підтвердження митної вартості документів, відповідачем було прийняте письмове рішення від 13.05.2015 №504050002/2015/000003/2 про її коригування.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем митна вартість товарів була визначена за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Суд зазначає, що ст. 58 МК України встановлює основні засади застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

В рішенні про коригування митної вартості відповідачем було зазначено про послідовність застосування методів визначення митної вартості товарів та процедуру проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. В рішенні було зазначено, що неможливо застосувати при визначенні митної вартості товару основний метод в зв'язку із тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість.

Керуючись ст. 57 МК України було проведено процедуру консультацій між позивачем та відповідачем з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості товару. Консультація була проведена шляхом направлення декларанту електронного повідомлення, у якому декларанта було повідомлено про причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів, методу визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості та про підстави застосування митницею резервного методу визначення митної вартості.

Судом встановлено, що відповідачем, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 МК України, митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням резервного методу, згідно наявної у органі доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідачем була використана наявна в органі доходів і зборів інформація щодо раніше визначених митних вартостей за основним та другорядними методами, зокрема відомості вантажної митної декларації від 30.04.2015 №504050002/2015/102630 з розрахунку 1,128 доларів США за 1 кг товару).

Згідно ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до п. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Судом встановлено, що відповідачем була складена картка відмови №504050002/2015/00012, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено. У картці відмови, відповідно до вимог ст. 256 МК України, було зазначено причину такої відмови, а саме прийняттям рішення про коригування митної вартості товару.

Крім того, було роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, а саме, що для забезпечення можливості митного оформлення товарів необхідно подати нову митну декларацію із скоригованою на підставі ст.. 55 МК України митною вартістю товару №1 відповідно до рішення про визначення митної вартості №504050002/2015/00012 від 13.05.2015, або в порядку визначеному у гл. 4 МК України, оскаржити дії посадових осіб Миколаївської митниці у митному органі вищого рівня або до суду.

За приписами ч. 7, 8 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Судом встановлено, що 14.05.2015 позивач здійснив митне оформлення товару за митною декларацією №504050002/2015/102884 та випустив у вільний обіг товар під гарантійні зобов'язання.

Слід зазначити, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не було визначено, які саме відомості про митну вартість товарів залишилися неповними чи недостовірними, оскільки на запит відповідача про надання додаткових документів відповідні документи позивачем були надані.

Суд зазначає, що позивач надав усі документи, які дозволяють визначити митну вартість за основним (першим) методом без суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції.

Відповідачем не було належним чином обґрунтовано, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Також, суд зазначає, що у постанові Верховного суду України від 11.09.2012 (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень) зроблено висновок, що ненадання декларантом запитуваних додаткових документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, а отже позов слід задовольнити в повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням від 08.05.2015 №3748 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 560,28 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №504050002/2015/000003/2 від 13.05.2015.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504050002/2015/00012 від 13.05.2015, прийняту Миколаївською митницею ДФС.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» судовий збір у сумі 560,28 грн. (п'ятсот шістдесят гривень 28 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль