Постанова № 50948021, 17.09.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Житомир справа № 806/1457/15

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Коваль О.В.,

за участю: представника позивача Борисенко К.О.,

представника відповідача Слідзевського І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про скасування постанов

встановив:

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року справу було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

У позовній заяві Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області вказала, що 25 лютого 2014 року позивачем отримано від відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області постанову від 23 лютого 2015 року ВП №46258093 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 1360 грн 00 коп. за невиконання у добровільному порядку постанови від 29 січня 2015 року у строк до 5 листопада 2014 року. Крім того 8 квітня 2015 року Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області отримано також постанову від 2 квітня 2015 року, якою внесено зміни до постанови від 23 лютого 2015 року ВП №46258093. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що вважає вказані постанови протиправними, оскільки Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області повністю та у добровільному порядку виконала постанову від 29 січня 2015 року ВП №46258093, про що повідомила відповідача листом, а державним виконавцем не було проведено жодних заходів з примусового виконання рішення суду, то не було підстав для прийняття оскаржуваної постанови. На обґрунтування позовних вимог щодо скасування постанови від 2 квітня 2015 року про внесення змін до постанови, позивач зазначив, що вказана постанова винесена із порушення вимог статті 83 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки своєю заявою від 23 березня 2015 року позивач звертався до начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області, а тому винесення постанов про скасування або зміну постанови про стягнення виконавчого збору відноситься саме до його компетенції. Просить скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Житомирській області про стягнення з боржника виконавчого збору від 23 лютого 2015 року ВП №46258093. Скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Житомирській області про внесення змін від 2 квітня 2015 року ВП №46258093.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.32-35).

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в УДВС ГУЮ в Житомирській області перебувало виконавче провадження №46258093 з виконання виконавчого листа №806/3702/14 від 22 грудня 2014 року, виданого Житомирським окружним адміністративним судом, яким о зобов'язання Державну інспекцію сільського господарства в Житомирській області поновити на посаді начальника управління контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_3 з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

29 січня 2015 року постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Житомирській області ВП №46258093 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вказаного виконавчого листа (а.с.8).

При відкритті виконавчого провадження постановою від 29 січня 2015 року боржнику надано строк для виконання рішення суду у добровільному порядку.

18 лютого 2015 року на виконання вищевказаного судового рішення Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області у добровільному порядку видано наказ №25-ос "Про поновлення на роботі ОСОБА_3.", про що листом від 20 лютого 2015 року було повідомлено старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області про виконання вимог виконавчих проваджень ВП №46257716 та ВП №46258093 від 29 січня 2015 року (а.с.9-10).

20 лютого 2015 року на адресу Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області від відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області надійшла вимога державного виконавця від 18 лютого 2015 року №3.4/2065 про виконання рішення суду та надання інформації про його виконання (або причин невиконання) з наданням підтверджуючих документів (а.с.11).

У зв'язку з невиконанням Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області у добровільному порядку рішення суду у строк встановлений державним виконавцем, старшим державним виконавцем УДВС ГУЮ в Житомирській області прийнято постанову від 23 лютого 2015 року про стягнення з боржника - Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області виконавчого збору у розмірі 1360 грн 00 коп. (а.с.12), яку було направлено на адресу боржника (а.с.12).

13 березня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №46258093на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", як виконане (а.с.13)

23 березня 2015 року Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області на ім'я начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області була направлена заява про перевірку правильності та законності винесення у виконавчому провадженні ВП №46258093 вимоги державного виконавця від 18 лютого 2015 року №3.4/2066, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20 лютого 2015 року у сумі 26 грн 80 коп. та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23 лютого 2015 року у сумі 1360 грн 00 коп. та скасування вищевказаних постанов, як такі, що винесені безпідставно (а.с.14-16).

2 квітня 2015 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області ВП №46258093 внесено зміни до постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №46258093 від 23 лютого 2015 року, а саме: слова "Запропоновано боржнику виконати його в самостійному порядку в строк до 5 листопада 2014 року" замінено словами "Запропоновано боржнику виконати його в самостійному порядку в строк передбачений ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.17).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Стосовно вимог позивача щодо скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області про стягнення з боржника виконавчого збору від 23 лютого 2015 року ВП №46258093 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України №606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 статті 25 Закону України №606-XIV визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Отже, виконавчий збір - це санкція за невиконання рішення у добровільному порядку, аналогічної думки притримується і Пленум Вищого адміністративного суду України (пункт 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби").

При цьому застосування такої санкції як стягнення виконавчого збору можливе за наявності для цього визначених законом підстав.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі №3-217гс14 та від 6 липня 2015 року у справі №6-785цс15.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України №606-ХІV заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

У матеріалах справи відсутні докази того, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області у межах виконавчого провадження ВП №46258093 вчинялись заходи примусового виконання рішення.

Таким чином, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем всупереч положень частини 2 статті 25 Закону України №606-XIV, оскільки ніяких виконавчих дій з примусового виконання рішення, державний виконавець не вчиняв, тому за таких умов державний виконавець не повинен був приймати оскаржувану постанову.

Стосовно вимог позивача щодо скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області про внесення змін від 2 квітня 2015 року ВП №46258093 суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 83 Закону України №606-ХІV встановлено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області від 2 квітня 2015 року про внесення змін до постанови від 29 січня 2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП №45456463 задоволенню не підлягають, оскільки дії виконавчої служби щодо її винесення відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову частково.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про стягнення з боржника виконавчого збору від 23 лютого 2015 року, прийняту у виконавчому провадженні №46258093.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області на користь Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області 36 грн 54 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін

Повний текст постанови виготовлено: 22 вересня 2015 р.