Постанова № 50944697, 20.10.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.11 Справа № 5008/1089/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) не зявився,

позивача не зявився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар», м.Берегово

на рішення господарського суду Закарпатської області від 31.08.2011 року, суддя Л.М.Якимчук, в справі за № 5008/1089/2011

за позовом: командитного товариства «КАСКАД 2000», м.Ужгород

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар», м.Берегово

про стягнення 5187,12 грн. боргу,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 31.08.2011 року задоволено позовні вимоги командитного товариства «КАСКАД 2000»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар»5187,12 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №64/05 від 10 жовтня 2005 року.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 1200 грн. в зв»язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що до винесення рішення місцевим судом відповідачем погашено суму боргу в розмірі 1200 грн.

В судове засідання представники сторін не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвал суду, а тому суд розцінює їх неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявних в справі документів про права і обовязки сторін.

Суд, перевіривши та оцінивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що між командитним товариством «КАСКАД 2000» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бульвар»(покупець) укладено договір поставки №64/05 від 10 жовтня 2005 року, відповідно до умов якого позивач зобовязується постачати і передавати у власність відповідачу товар, а відповідач зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору предметом постачання є товар, вказаний у накладній, яка є невідємною частиною договору.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 5187,12 грн. підтверджується розхідними накладними від 17.03.2011 року №РБН-0006566, від 17.03.2011 року №РБН-0006567, від 10.03.2011 року №РБН-0006021(а.с.9-11).

Розділом 5 договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку або за готівку в момент отримання товару покупцем. За окремою домовленістю сторін покупцю може бути надана відстрочка щодо розрахунку за товар до 10 банківських днів, або інший термін, про що зазначається в п.16 даного договору. У свою чергу пункт 16 визначає, що відстрочка щодо розрахунку за товар становить 10 банківських днів.

Проте, відповідач взяті на себе зобов»язання повністю не виконав, внаслідок чого у нього утворилася перед позивачем заборгованість в розмірі 5187,12 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків клієнта ТОВ „Бульвар станом на 20.05.2011 року (а.с.12).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

До договору поставки, в силу ч.2 ст.712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Приписи ст.692 ЦК України, передбачають можливість продажу товару із розстроченням оплати.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач доказів погашення основного боргу не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 5187,12 грн.

Покликання скаржника на погашення ним заборгованості в розмірі 1200 грн. є безпідставним, оскільки будь-яких доказів в підтвердження даного факту скаржником не подано.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Закарпатської області від 31.08.2011 року в справі за номером 5008/1089/2011 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

ОСОБА_1