Постанова № 50943350, 19.10.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.11 Справа № 5015/3640/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.

з участю представників:

від скаржника (відповідача) зявився,

прокурора не зявився,

позивача зявився,

третьої особи зявився,

розглянув апеляційну скаргу комунального підприємства «Червоноградводоканал», м.Червоноград

на рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2011 року, суддя Мазовіта А.Б., у справі № 5015/3640/11

за позовом: прокурора м.Червонограа в інтересах держави в особі комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго», м.Червоноград

до відповідача комунального підприємства «Червоноградводоканал», м.Червоноград

за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Львівської області, м.Львів

про стягнення 26109,63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 18.07.2011 року задоволено позовні вимоги прокурора м.Червонограа в інтересах держави в особі комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго»про стягнення з комунального підприємства «Червоноградводоканал»22922,04 грн. основного боргу, 319,98 грн. пені, 2223,17 грн. інфляційних втрат та 644,44 грн. три відсотки річних, що становить заборгованість за поставлену теплову енергію згідно договору №411 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 10.10.2002 року.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати наданих послуг за період з січня по грудень 2010 року відповідачем суду не надано, а тому підставні позовні вимоги про стягнення спірної суми боргу, а також штрафних санкцій та передбачених ст.625 ЦК України нарахувань за прострочення сплати такої суми боргу.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в зв»язку з порушенням місцевим судом норм матеріального права, апелюючи тим, що договір №411 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 10.10.2002 року не може бути підставою для стягнення спірної заборгованості з відповідача, оскільки договірні правовідносини між сторонами щодо постачання теплової енергії в приміщення площею 205,2 кв.м. по вул.Л.Українки,1 у м.Червонограді припинилися з моменту укладення 12.12.2008 року між ОСОБА_2 центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Львівської області та КП Червоноградтеплокомуненерго договору №232 про постачання теплової енергії в гарячій воді на вказане нежитлове приміщення в зв»язку з його орендою.

Скаржник вважає безпідставним покликання місцевого суду на встановлений рішенням господарського суду Львівської області від 13.01.2011 р. по справі №30/201 (10) факт припинення з 31.12.2009 р.. дії договору №232 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 12.12.2008 р., оскільки після припинення дії цього договору автоматично не поновлює дію договір №411 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 10.10.2002 року в частині постачання теплової енергії в приміщення площею 205,2 кв.м. по вул.Л.Українки,1 у м.Червонограді, а інших підстав для стягнення спірної заборгованості позивачем не наведено.

У поясненні на апеляційну скаргу представник третьої особи просить рішення місцевого суду залишити в силі, мотивуючи тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 13.01.2011 р. по справі №30/201 (10) встановлено відсутність будь-яких правовідносин між сторонами щодо постачання третій особі у даній справі теплової енергії у спірний період,, а тому місцевим судом правомірно стягнуто заборгованість за надані послуги щодо постачання теплової енергії в приміщення площею 205,2 кв.м. по вул.Л.Українки,1 у м.Червонограді саме з відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні викладеним в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2002 року між КП Червоноградтеплокомуненерго (позивач) та КП Червоноградводоканал укладено договір №411 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобовязання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії. Зокрема, позивач постачає теплову енергію до обєкта відповідача за адресою м. Червоноград, вул. Л.Українки, 1.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач забезпечив обєкт відповідача з січня по грудень 2010 року включно тепловою енергією в гарячій воді у відповідних обсягах, що підтверджується актами реалізації теплової енергії та рахунками.

Пунктом 6.3. договору №411 від 10.10.2002 р. передбачено, що споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця. При відсутності приладів обліку, оплата за опалення та гаряче водопостачання проводиться згідно предявлених рахунків (п.6.5. договору).

Згідно п.10.1. договору №411 від 10.10.2002 р. термін дії договору встановлений з 01.12.2008 р. по 31.12.2009 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4. договору).

Підставою звернення з даним позовом позивачем зазначено невиконання відповідачем своїх зобовязань щодо здійснення оплати отриманої теплової енергії протягом 2010 року, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за цей період становить 22922,04 грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Доказів погашення спірної заборгованості відповідачем не подано і на час розгляду справи в суді, а тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з комунального підприємства «Червоноградводоканал»22922,04 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію згідно договору №411 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 10.10.2002 року.

Покликання скаржника на припинення між сторонами дії договору №411 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 10.10.2002 року в частині постачання теплової енергії в приміщення площею 205,2 кв.м. по вул.Л.Українки,1 у м.Червонограді з моменту укладення 12.12.2008 року між ОСОБА_2 центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Львівської області та КП Червоноградтеплокомуненерго договору №232 про постачання теплової енергії в гарячій воді на вказане нежитлове приміщення в зв»язку з його орендою є безпідставним, оскільки діючим законодавством не передбачено автоматичного припинення дії договору в зв»язку з укладенням іншого. Скаржником не представлено інших доказів припинення дії цього договору у встановленому діючим законодавством порядку чи укладення іншого договору на іншу частину приміщення після укладення 12.12.2008 р. між ОСОБА_2 центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Львівської області та КП Червоноградтеплокомуненерго договору №232 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Факт припинення з 31.12.2009 р.. дії договору №232 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 12.12.2008 р. підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 13.01.2011 р. по справі №30/201 (10), яким відмовлено КП Червоноградтеплокомуненерго в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Львівської області про стягнення заборгованості за період з січня по квітень 2010 р. в розмірі 11877 грн. 43 коп. за надані послуги з постачання теплової енергії по договору №232 від 12.12.2008 р. у звязку з тим, що договір №232 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 12.12.2008 р. припинив свою дію 31.12.2009 р..

Частиною 3 ст.179 ГК України встановлено, що укладення господарського договору є обовязковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обовязком для субєкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення договору для певних категорій субєктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).

Згідно ст.1 Закону України Про теплопостачання споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, а згідно ст.24 вказаного закону одним з основних обовязків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

З аналізу наведених норм місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що надання послуг з постачання теплової енергії без укладеного належним чином договору не допускається, а тому, враховуючи встановлений судовим рішенням від 13.01.2011 р. по справі №30/201 (10) господарського суду Львівської області факт припинення договору №232 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 12.12.2008 р. з 31.12.2009 р., посилання відповідача на обовязок сплати спірної заборгованості ОСОБА_2 центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Львівської області, є безпідставним.

Інших доказів щодо існування між позивачем та ОСОБА_2 центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Львівської області договірних відносин про постачання теплової енергії в гарячій воді останньому на обєкт за адресою м. Червоноград, вул. Л.Українки, 1 в період з січня по грудень 2010 р. скаржником не подано, а судом не встановлено.

Скаржником також не подано доказів неотримання ним в період з січня по грудень 2010 р. послуг з теплопостачання в приміщення за адресою м.Червоноград, вул.Л.Українки,1, доказів відключення вказаного приміщення від теплопостачання чи доказів відмови від отримання таких послуг.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.7.2.3. договору №411 від 10.10.2002 р., споживач (відповідач) несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію шляхом сплати пені в розмірі 0,5% належної до сплати за кожен день прострочення, а тому місцевим судом правомірно стягнуто з відповідача 319,98 грн. пені.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З наведеного місцевим судом також правомірно задоволено позовні вимоги і в частині стягнення 2223,17 грн. інфляційних втрат та 644,44 грн. три відсотки річних.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.99,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2011 року в справі за номером 5015/3640/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства «Червоноградводоканал»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

ОСОБА_1