Постанова № 50943265, 23.03.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

23.03.10 Справа № 6/95-1882

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ДК ОСОБА_1 України НАК Нафтогаз України від 21.01.2010 р. № 31/10-518

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2009 р.

у справі № 6/95-1882

за позовом ДК ОСОБА_1 України НАК Нафтогаз України, м.Київ

до ВАТ по газопостачанню та газифікації Тернопільміськгаз, м.Тернопіль

про стягнення 4 850 038, 54 грн., в т.ч. 2 604 672, 63 грн. основного боргу, 294 791, 64 грн. пені, 1 685 290, 62 грн. інфляційних втрат, 265 283, 65 грн. 3 % річних, за договором на постачання природного газу

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 (головний юрисконсульт Львівської філії, довіреність від 28.12.2009 р. № 57/10 в матеріалах справи);

від відповідача не з»явився

Представнику позивача розяснено його права й обовязки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2009 р. у справі № 6/95-1882 (суддя Шумський І.П.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 2 604 672, 63 грн. основного боргу, 1 685 290, 62 грн. інфляційних втрат, 265 283, 65 грн. 3 % річних за договором на постачання природного газу за підставністю й обгрунтованістю, а в задоволенні позовної вимоги про стягнення 294 791, 64 грн. пені відмовлено.

Позивач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задоволити повністю, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги грунтуються в основному на тому, що пунктом 6.3 договору передбачено стягнення пені за 6 місяців до моменту звернення з позовом до господарського суду.

Як встановлено судом першої інстанції, 29 грудня 2006 року між ДК ОСОБА_1 України НАК Нафтогаз України (постачальник за договором, позивач у справі) і ВАТ Тернопільміськгаз (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір № 06/06-839 на постачання природного газу (далі - договір) терміном дії до 31.01.2007 р. (а.с.21-23).

Додатковими угодами № 1 від 31.01.2007 р. (а.с.24), № 2 від 14.03.2007 р. (а.с.25), № 3 від 30.03.2007 р. (а.с.26), № 4 від 27.04.2007 р. (а.с.27), № 5 від 31.05.2007 р. (а.с.28), № 6 від 05.07.2007 р. (а.с.29), № 7 від 31.07.2007 р. (а.с.30), № 8 від 31.08.2007 р. (а.с.31), № 9 від 28.09.2007 р. (а.с.32), № 10 від 31.10.2007 р. (а.с.33), № 11 від 30.11.2007 р. (а.с.34) термін дії договору продовжувався, а востаннє до 31.12.2007 р.

Відповідно до п.п.1.1, 2.1, 5.1 договору постачальник зобов»язався передати у власність покупцю природний газ у визначених обсягах, а останній прийняти й оплатити його вартість шляхом здійснення 100 % поточної оплати протягом місяця поставки із остаточним розрахунком не пізніше 10 числа наступного місяця за розрахунковим.

Факт поставки позивачем відповідачу природного газу на виконання умов договору підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі природного газу за січень-грудень 2007 року (а.с.35-46).

Відповідач розрахувався за переданий природний газ частково, а тому розмір основного боргу становить 2 604 672, 63 грн.

Як сам факт заборгованості, так і її розмір не заперечений відповідачем, тобто погоджений, про що свідчить і неоскарження рішення ВАТ по газопостачанню та газифікації Тернопільміськгаз в апеляційному порядку.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ДК ОСОБА_1 України НАК Нафтогаз України слід задоволити повністю, рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2009 р. у справі № 6/95-1882 скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задоволити повністю, стягнути з відповідача на користь позивача 294 791, 64 грн. пені. В решті рішення суду залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, які свідчать про факт передачі ВАТ по газопостачанню та газифікації Тернопільміськгаз природного газу та виникнення обовязку його оплати.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте відповідач не долучив до матеріалів справи доказів проведення повного розрахунку з позивачем згідно з договором.

Як зазначалося вище, відповідач не оспорює розміру основного боргу, як і самого факту його стягнення, тим самим визнає позов, що підтверджується відсутністю подання ним апеляційної скарги на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2009 р. у справі № 6/95-1882.

Таким чином, суд першої інстанції підставно стягнув з відповідача на користь позивача 2 604 672, 63 грн. основного боргу.

Також обгрунтованим є стягнення 1 685 290, 62 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2007 року по червень 2009 року, 265 283, 65 грн. 3 % річних за період з 11.02.2007 р. по 30.09.2009 р. за прострочення виконання грошового зобов»язання на підставі ч.2 ст.625 ЦК України згідно з розрахунком (а.с.5-10), який узгоджується з вимогами закону.

Що стосується відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 294 791, 64 грн. пені, то колегія суддів не погоджується з таким висновком Господарського суду Тернопільської області з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Статтею 3 ЦК України закріплена одна з основних засад цивільного законодавства свобода договору. Даний принцип реалізується в ст.ст.6, 627, 628 ЦК України. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, норми, встановлені ст.232 ГК України, за своєю правовою природою є диспозитивними. Тобто сторони договору можуть відступити від положень ст.232 ГК України, так як положення даної статті не містять імперативних норм щодо обов»язковості для сторін приписів даної статті.

Відповідно до п.6.2 договору в разі неоплати чи несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені в п.5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пункт 6.3 договору встановлює, що пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передує моменту звернення з позовом.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Отже, сторони договору, зважаючи на диспозитивний характер ч.6 ст.232 ГК України, відступили від положень даної статті та врегулювали правовідносини щодо періоду нарахування пені на власний розсуд. Тому здійснене позивачем нарахування пені на суму 294 791, 64 грн. за період з 30.03.2009 р. по 30.09.2009 р. відповідає положенням п.п.6.2, 6.3 договору та нормам закону. Розрахунок пені перевірений апеляційним господарським судом і визнаний правильним (а.с.5).

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України при розгляді справ, по яких прийняті постанови № 11/136 від 01.02.2007 р., № 26/132 від 19.01.2006 р., № 19/4040 від 14.06.2007 р.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 294 791, 64 грн. пені не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ДК ОСОБА_1 України НАК Нафтогаз України задоволити повністю.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2009 р. у справі № 6/95-1882 скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задоволити повністю.

Стягнути з ВАТ по газопостачанню та газифікації Тернопільміськгаз (ідентифікаційний код 21155959) на користь ДК ОСОБА_1 України НАК Нафтогаз України (ідентифікаційний код 31301827) 294 791, 64 грн. пені.

В решті рішення суду залишити без змін.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

Стягнути з ВАТ по газопостачанню та газифікації Тернопільміськгаз (ідентифікаційний код 21155959) на користь ДК ОСОБА_1 України НАК Нафтогаз України (ідентифікаційний код 31301827) 25 500 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 474 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Тернопільської області видати відповідні накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

ОСОБА_3Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин