Постанова № 50936297, 10.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р. Справа№ 910/8381/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 04.06.2015

у справі № 910/8381/15 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Хорольської міжрайонної виконавчої дирекції Полтавського лбласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 149,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Хорольської міжрайонної виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 149,55 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме: зобов»язати ПАТ «Комерційний банк «Надра» виконати платіжні документи від 28.01.2015 № 4404, № 4393, № 4396, № 4401, № 4403 про перерахування коштів у сумі 18011,12 грн з поточного № 25602140847003, платіжні документи від 30.01.2015 № 123, № 124, від 02.02.2015 № 126, № 128, № 127, № 129, № 131, № 130, від 03.02.2015 № 132 про перерахування коштів у сумі 18011,12 грн з поточного рахунку № 25601140847004, відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» Хорольській міжрайонній виконавчій дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надр» на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності пеню в розмірі 145,55 грн.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи та порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивач обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що відповідно до вимог п. 4 ч. 6 ст. 36 Закону № 4452, п. 1.16 розділу ІІІ Положення № 2 відповідач зобов'язаний здійснити перерахування коштів у сумі 18011,12 грн на виплату соціальних допомог, виконавши платіжні доручення від 28.01.2015 № 4404, № 4393, № 4396, № 4401, № 4403, незалежно від запровадженої у ньому процедури тимчасової адміністрації. Крім того, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав щодо виконання відповідачем платіжних документів, поданих до визнання відповідача неплатоспроможним і введення тимчасової адміністрації.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що процедура тимчасової адміністрації запроваджена 06.02.2015, після списання коштів за платіжними дорученнями, сторнованими відповідачем, завершення переказу шляхом зарахування на рахунки отримувачів коштів за платіжними дорученнями від 28.01.2015 № 4404, № 4393, № 4396, № 4401, № 4403, від 30.01.2015 № 123, № 124, від 02.02.2015 № 126, № 128, № 127, № 129, № 131, № 130, від 03.02.2015 № 132 є обов'язком відповідача згідно із ст. 1068, 1074, 1089 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до договору банківського рахунку № 99167 від 25.10.2011 (копія залучена до матеріалів справи).

В судове засідання, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 36011 22209657, № 04053 28427710.

Від представника позивача через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься клопотання про розгляд апеляційної скарги у відсутності представника позивача та про залишення рішення місцевого господарського суду без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд справи в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи у відсутності учасників судового процесу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та Хорольською міжрайонною виконавчою дирекцією Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт за договором) 25.10.2011р. було укладено договори банківського рахунку № 99167 та договір № 9916/КБ про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк", який є невід'ємною частиною договору № 99167 банківського рахунку.

Відповідно до п. 1.1 договору банківського рахунку з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 13.02.2012, відповідач відкрив позивачу поточні рахунки № 25602140847003, № 25601140847004 у національній валюті для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України і зобов'язувався виконувати розпорядження Позивача про перерахування відповідних сум з рахунків.

Пунктом 4.4 договору банківського рахунку № 99167 передбачено, що Клієнт уповноважує Банк списувати комісії за розрахункові та касові операції в день проведення операції та/або щомісячно згідно з діючими на той момент Тарифами банку; комісію за ведення рахунку - щомісячно, в останній робочий день поточного місяця. Банк самостійно утримує з рахунку Клієнта комісійну винагороду/плату за надані послуги з розрахунково-касового обслуговування та ведення усіх рахунків Клієнта, відкритих в банку, та здійснення дистанційного обслуговування.

Відповідно до п. 2.2.1 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження права розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Пунктом 2.3.3 договору передбачено, що банк бере на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідно комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту , якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Форма і порядок розрахунків обумовлені розділом 4 договору банківського рахунку, відповідно до якого відповідач здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та, зокрема, Національного банку України, за умови належного оформлення позивачем розрахункових документів (п. 4.1). Операції за розрахунковими документами у гривнях, що надійшли до відповідача в операційний час (до 17 год. 30 хв.) виконуються відвовідачем того ж дня. Документи, отримані після операційного часу, відмічаються штампом "Вечірня" та "післяопераційний час" та проводяться відповідачем до 12 год. 00 хв. наступного робочого дня (п. 4.2.). Позивач може подавати до відповідача розрахункові документи як у паперовій формі, так і з використанням електронних розрахункових документів, відповідно до окремо укладеного договору (п. 4.3.).

Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п. 8.1 договору).

Відповідно до укладеного між позивачем і відповідачем договору № 99167/КБ про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк" відповідач взяв на себе зобов'язання приймати по відповідних каналах зв'язку платіжні документи позивача, завірені електронним підписом і зашифровані за допомогою програмного забезпечення та ключових дискет, отриманих від відповідача (п. 2.22., п. 4.1.) Підписані електронним підписом, зашифровані та передані відповідачу з допомогою комплексу "Клієнт-Банк" електронні документи мають однакову юридичну силу з документами, оформленими на паперових носіях відповідно до чинного законодавства (п. 4.2.).

Позивач надав відповідачу через систему дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк" для виконання наступні платіжні доручення:

- з рахунку № 25602140847003 в операційний час 28.01.2015 платіжні доручення №№ 4404, 4393, 4396, 4401, 4403 на загальну суму 18011,12 грн. ;

- з рахунку № 25601140847004 в операційний час 30.01.2015 платіжні доручення №№ 123, 124 на суму 256,24 грн.; 02.02.2015 платіжні доручення №№ 126, 128, 127, 129, 131, 130 на суму 1089,97 грн. та 03.02.2015платіжне доручення № 132 на суму 341,14 грн.

Згідно із виписками по рахунках, засвідченими відмітками відповідача, за 28.01.2015, 30.01.2015, 02.02.2015 та 03.02.2015 зазначені вище платіжні документи були проведені відповідачем в день їх подання, але згідно із виписками по рахунках, засвідченими відмітками відповідача, від 06.02.2015 кошти в загальній сумі 19698,47 грн. були повернуті відповідачем із позначкою "Сторно", як помилково списані.

Таким чином, платіжні доручення, надані відповідачу для виконання, виконані не були у зв»язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом, просить зобов'язати відповідача виконати умови договору та перерахувати кошти в загальній сумі 19 698,47 грн., а саме: 18 011,12 грн. з рахунку № 2562140847003; 1 687,35 грн. з рахунку № 25601140847004.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором банківського рахунка, положення якого врегульовано главою 72 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

В силу ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Стаття 1074 ЦК України передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно з ст.1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 № 22, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

За приписами п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відтак, між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які мають майново-грошовий характер, а тому у цьому випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Всупереч вимогам чинного законодавства та умовам Договору відповідачем не були виконані платіжні доручення, надані позивачем.

Згідно п.32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Як вказано у п.3.1 договору банківського рахунку, за несвоєчасне списання з рахунку чи несвоєчасне зарахування на рахунок суми переказу з вини банку, банк сплачує клієнту пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми переказу. При цьому нарахування неустойки не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

За порушення виконання зобов'язання відповідачем по договору позивачем заявлено до стягнення 149,55 грн. пені.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 "Про віднесення ПАТ "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 було прийнято рішення № 26 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Надра". Пунктом 1,2 вказаного рішення було вирішено розпочати з 06.02.2015 процедуру виведення ПАТ "Комерційний банк "Надра" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 06.02.2015 по 05.05.2015.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 №85 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Надра" по 05.06.2015 (включно).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №113 на підставі постанови Правління Нацбанку України від 04.06.2015 № 356 у ПАТ "Комерційний банк "Надра" розпочато процедуру ліквідації, призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку на період з 05.06.2015 до 04.06.2016 включно.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 зазначеного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

В силу пункту 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Таким чином, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Виходячи з системного аналізу положень ЦК України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону України "Про банки і банківську діяльність", колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 910/11139/14.

Тобто, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником, оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором.

Статтею 111-28 ГПК України визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що дата подання платіжних доручень до банку для здійснення останнім розрахунково-касових операцій (до чи після введення тимчасової адміністрації) не впливає на відсутність підстав для задоволення позову.

Водночас, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 №113 на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 №356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" розпочато ліквідацію відповідача та призначено Стрюкову І.О. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку строком на 1 рік з 05.06.2015 по 04.06.2016 включно.

Порядок ліквідації банків врегульований розділом VІІІ Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з ч.4 ст.45 якого (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

До кола повноважень уповноваженої особи Фонду віднесено, зокрема, складання не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів; здійснення відчуження активів і зобов'язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду (ч.1 ст.48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (ст.49 вказаного нормативно-правового акта).

Тобто, нормами спеціального законодавства встановлено порядок ліквідації банку та проведення розрахунків з його кредиторами, який унеможливлює задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" поза межами ліквідаційної процедури.

Предметом позову є зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" виконати умови договору шляхом перерахування коштів на інший рахунок позивача.

За змістом ч.2 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

Приймаючи до уваги, що банківська ліцензія на здійснення банківських та інших фінансових послуг (крім послуг у сфері страхування) у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" відкликана, підстави для проведення апелянтом розрахункових документів позивача і як наслідок задоволення вимог Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відсутні.

Разом з тим, слід зазначити, що задоволення вимог кредиторів банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію, може бути здійснено виключно у процедурі ліквідації банку та в порядку черговості, визначеної Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 "Про віднесення ПАТ "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних" у відповідача запроваджено процедуру тимчасової адміністрації з 06.02.2015 по 05.05.2015, а отже вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення не підлягають задоволенню в силу приписів п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи, а апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі № 910/8381/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі №910/8381/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/8381/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська