Постанова № 50936280, 17.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2015 р. Справа№ 910/1181/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - 1 Реган П.Л.

від відповідача - 2 Євтушик В.О.

від третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2015 (головуючий суддя Селівон А.М., судді: Ломака В.С., Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Паллет"

Головної державної фітосанітарної інспекції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Компанія ATEM USA LLC

про солідарне відшкодування збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідачів про солідарне відшкодування збитків.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.06.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського м. Києва від 12.06.2015 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.07.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 23.07.2015.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника відповідача - 1 та 2 надійшли заперечення та відзив на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, а тому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Ухвалою суду від 23.07.2015 був продовжений строк розгляду апеляційної скарги, відповідно до ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи до 17.09.2015.

В судове засідання на вказану дату з`явилися представники відповідача 1,2 та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник третьої особи в судове засідання 17.09.2015 не з`явився, про день та час розгляду скарги повідомлявся належним чином.

Через відділ документального забезпечення до суду від апелянта та представника третьої особи надійшли клопотання про відкладення розгляду скарги на інший день.

Колегія суддів, вивчивши доводи поданих клопотань, заслухавши думку представників відповідача 1,2, прийшла до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, враховуючи наступне.

У п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника позивача та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника апелянта та третьої особи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше 2 місяців від одержання позовної заяви, у виняткових випадках, за клопотанням сторони, з урахуванням особливого розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк, але не більше як на 15 днів.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, представник позивача в судовому засіданні 23.07.2015 подавав клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, яке було задоволено та відповідною ухвалою суду строк був продовжений до 18.09.2015, а отже з урахуванням приписів ГПК України суд не має можливості ще продовжити строк розгляду апеляційної скарги.

До того ж, представником позивача та третьої особи не було надано суду доказів неможливості явки в судове засідання іншого представника товариства, а як вбачається з наявних матеріалів справи в суді першої інстанції при розгляді позовної заяви, приймали участь й інші вповноважені зокрема, представники апелянта.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача 1,2, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

10.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Паллет" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" (покупець) був укладений договір поставки № 10/02/14.

За умовами пункту 1.1 договору продавець зобов'язується поставляти термічно знезаражені дерев'яні піддони розміром 800*1200 мм., а покупець - приймати та вчасно оплачувати товар.

Розділами 2 - 11 договору сторони узгодили кількість та якість, упаковку та ціну товару, умови оплати та умови і строки поставки, перехід ризиків, право власності, документи на товар, порядок здачі - приймання товару та відповідальність сторін тощо.

На виконання умов договору у період з серпня по вересень 2014 відповідачем-1 було здійснено поставку знезаражених дерев'яних піддонів розміром 800*1200 мм., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000567 від 06.08.2014 на суму 32250,00 грн.; №РН-0000635 від 01.09.2014 на суму 32250,00 грн.; №РН-0000692 від 22.09.2014 від 35700,00 грн., а також товарно - транспортними накладними: № 567 від 06.08.2014, № 635 від 01.09.2014 та № 692 від 22.09.2014.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що відповідачем 1 всупереч міжнародним стандартам, правилам, вимогам фітосанітарних служб, законодавства та умов договору поставлено позивачу піддони, в яких було виявлено шкідників що призвело до неможливості експорту товару позивачем на територію США, і як наслідок, призвело до понесення збитків.

Відповідач - 1, в свою чергу, заперечуючи проти заявлених вимог зазначає про відсутність доказів вчинення ним протиправних дій, які призвели до завдання збитків позивачеві.

Відповідач - 2 також заперечуючи проти заявлених вимог, зазначає, що твердження позивача щодо видачі відповідачем 2 карантинних сертифікатів, актів проведення знезараження та інших документів такими, що не відповідають дійсності є хибними, через відсутність доказів відповідних звернень до відповідача 2.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п.п. 4.1. 4.2 договору ціна товару на умові DDP, при умові поставки автотранспортом на склад покупця, м. Київ, вул. Промислова, 4 Б, зазначається у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною. Загальна ціна цього договору складає суму всіх його прибуткових накладних.

За умовами пункту 7.1 договору датою поставки вважається дата підписання прибуткової накладної на товар.

Згідно частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У відповідності до ч.1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що якість товару повинна відповідати вимогам ГОСТ 8486-86 "Пиломатеріали хвойних порід. Технічні умови"; ГОСТ 2695-83 "Пиломатеріали листяних порід. Технічні умови"; ГОСТ 9557-87 "Піддон плоский дерев'яний розміром 800*1200. Технічні умови". На боковій частині піддону повинен бути нанесений спеціальний маркувальний знак - "ІРРС", який свідчить, що пакувальний матеріал пройшов фітосанітарну обробку.

Відповідно до п. 8.1. договору поставки право власності, всі ризики загибелі, пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару на складі покупця та підписання сторонами відповідних накладних, відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з пунктом 9.1 договору документами на товар є: оригінал рахунку-фактури; оригінал видаткової накладної; оригінал податкової накладної; акт проведення знезараження дерев'яного пакувального матеріалу; карантинний сертифікат (на замовлення покупця).

Зазначений пакет документів продавець передає разом з відвантаженим товаром (п. 9.2 договору).

01.07.2014 між позивачем та ATEM USA LLC (покупець) був укладений договір №ЕХ 010714, предметом якого була поставка керамічної плитки.

За твердженням позивача, саме під час поставок товару за цим договором були встановлені факти порушення відповідачами міжнародних стандартів, правил, вимог фітосанітарних служб, законодавства та умов договору, а саме поставлено позивачу піддони, в яких було виявлено шкідників.

Згідно приписів статті 12 Закону України "Про карантин рослин" особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи.

У відповідності до пункту 6.15 Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 23 серпня 2005 р. №414, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 вересня 2005 р. за №1121/11401, забороняється реалізовувати та переробляти підкарантинні матеріали, що не пройшли фітосанітарного контролю.

Згідно з пунктом 1.1 Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, експорту та виробництва дерев'яного пакувального матеріалу, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 22 грудня 2005 р. №731, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 січня 2006 р. за №62/11936 (далі - Правила №731), фітосанітарні правила спрямовані на запобігання проникненню і розповсюдженню в Україні карантинних та інших шкідливих організмів та визначають загальні організаційні і правові вимоги щодо ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, експорту та виробництва дерев'яного пакувального матеріалу з хвойних і листяних порід.

Відповідно до 2 розділу Фітосанітарних правил, термообробка (HT) - процес, під час якого пакувальний матеріал або лісопродукція нагрівається до температури по всій товщині деревини (включаючи серцевину) як мінімум до +56 °C не менше 30 хвилин та позначається кодом HT.

Відповідно до п.4.1- 4.3 Фітосанітарних правил, маркований дерев'яний пакувальний матеріал, який супроводжує будь-який вантаж, не супроводжується документами дозвільного характеру у сфері карантину рослин, крім випадків, якщо країна призначення не виставляє інших умов.

У разі відсутності маркування на дерев'яному пакувальному матеріалі, виявлення у маркованому дерев'яному пакувальному матеріалі шкідливих організмів у живому стані або личинкових отворів діаметром більше 3 мм, утворених регульованими шкідливими організмами (зокрема вусачами роду Monochamus), він підлягає огляду, фітосанітарній експертизі, проведенню маркування або повторного маркування, а у випадках неможливості проведення зазначених заходів - знищенню під контролем фітосанітарного інспектора або при ввезенні в Україну такого пакувального матеріалу - поверненню в установленому законодавством порядку.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, термічну обробку дерев'яних пакувальних матеріалів, які поставлялися за вказаними видатковими накладними, було проведено Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмазік", яке включене до загальнодержавного реєстру осіб, що здійснюють господарську діяльність з виробництва та маркування дерев'яного пакувального матеріалу і якому присвоєно персональний п'ятизначний код (IPPC UA 01020 HT).

У відповідності до пункту 5.9 Правил №731 після проведення особою окорування, знищення залишків непридатної для використання деревини та кори, термообробки або знезараження та здійснення фітосанітарного контролю фітосанітарним інспектором шляхом проведення огляду партії дерев'яного пакувального матеріалу на дерев'яний пакувальний матеріал наноситься маркування шляхом проставлення штампа.

Як видно з актів термообробки, які було додано до поставленого товару за видатковими накладними: №РН-0000567 від 06.08.2014.; № РН-0000635 від 01.09.2014; № РН-0000692 від 22.09.2014., на дерев'яний пакувальний матеріал було нанесено маркування "IPPC UA 01020 HT".

Факт отримання товару позивачем підтверджується засвідченим печаткою товариства підписом на вищевказаних видаткових та товарно - транспортних накладних уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест".

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаними накладними сторонами суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо асортименту, якості та кількості поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій або повідомлень про недоліки, а також актів про виявлені недоліки щодо поставленого товару від позивача не надходило.

Умовами договору сторони визначили, що строк для пред'явлення претензій щодо асортименту, кількості та якості товару становить 5 календарних днів з дня поставки. Днем поставки вважається день підписання покупцем прибуткових накладних. Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем: а) за якістю - згідно з висновком лабораторії покупця під час приймання товару на складі покупця; б) за кількістю - згідно з рахунком-фактурою та видатковою накладною.

У випадку виявлення невідповідності товару по кількості, асортименту або якості, покупець надсилає постачальнику повідомлення, у якому зазначає найменування товару, номер видаткової (транспортної) накладної або рахунку-фактури на товар, характер виявлених недоліків.

Постачальник зобов'язаний направити свого представника для проведення приймання-передачі товару та складання відповідного акту протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання повідомлення від покупця.

Будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ПАЛЛЕТ" умов Договору з боку позивача на час здійснення поставок відсутні, докази зворотного представниками позивача суду не надано.

На підставі пункту 8.1 договору право власності, всі ризики загибелі, пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару на складі покупця та підписання сторонами відповідних накладних відповідно до вимог чинного законодавства України.

Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутність пред'явлення відповідачеві 1 позивачем в передбачений договором строк претензій щодо якості поставленого за договором товару, а також доказів звернення позивача до ТОВ "ГРІН ПАЛЛЕТ" з цього питання за межами встановленого строку, позбавляє позивача можливості посилання на неякісність поставленого за договором товару як на підставу понесених збитків.

За кожним фактом поставки згідно вищенаведених видаткових накладних відповідачем-1 було додано, як того вимагають пункти 9.1, 9.2 договору, акти термообробки № АК-01/07-14/1 від 10.07.2014, № АК-01/08-104/1 від 14.08.2014, № АК-01/08-14/1 від 14.08.2014, та акти фітосанітарного контролю № 75/01-088/002069-В від 14.07.2014, № 75/01-087/002456-В від 19.08.2014, № 75/01-087/002456-В від 19.08.2014 відповідно, копії яких наявні в матеріалах справи.

Посилання апелянта в скарзі на те, що судом порушені норми матеріального права, оскільки зроблений висновок про не вчинення останнім заходів позасудового врегулювання спору, а саме не направлення претензій щодо якості товару, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки як нормами чинного законодавства України так і умовами договору, який є добровільним волевиявленням сторін, сторони чітко визначили порядок прийняття товару за асортиментом, кількістю та якістю, порядок підписання відповідних накладних та порядок пред`явлення претензій, у випадку виявлення певних невідповідностей поставленого товару, умовам укладеного між сторонами договору.

Вказаний договір сторонами недійсним не визнавався, а отже, з урахуванням положень ЦК, ГК України, сторони зобов`язані чітко дотримуватися його умов та виконувати зобов`язання, які виникають на підставі такого правочину.

У відповідності до ч.1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки за умовами договору право власності, всі ризики загибелі, пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару на складі покупця та підписання сторонами відповідних накладних, відповідно до вимог чинного законодавства, цим же договором сторони й визначили порядок та строки пред`явлення претензій щодо, зокрема, якості товару.

Приймаючи товар без будь-яких застережень, покупець таким чином погоджується із асортиментом, кількістю та якістю поставленого товару і він не позбавлений права щодо заявлення претензій, у випадку виявлення певної невідповідності вище вказаного

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підтвердження складнощів з експортом товару до США позивачем надано складені Американською службою фітосанітарного контролю акти (Повідомлення про екстрені заходи), з яких випливає, що експорт товару не відбувся через наявних в піддонах шкідників.

На повідомлені про екстрені заходи, яке стосується товару в контейнері CMAU 0170613, в пункті п. 16 якого зазначено наступне: " 7 CFR 319.40 Всередині маркованої дерев'яної палети з маркуванням IPPC UA-23006-HT було виявлено одного живого незрілого шкідника і одного живого дорослого шкідника, ідентифікованих ентомологом Міністерства сільського господарства США як вусачі (Cerambycidae SP). Інші маркування IPPC UA-01020-HT та UA-04026-HT. Весь вантаж має бути негайно реекспортований."

Таким чином, оскільки піддони мали різні маркування, а саме: UA-01020-HT; UA-04026-HT; UA-23006-HT, колегія суддів приходить до висновку про знаходження в контейнері CMAU 0170613 товару позивача на піддонах, поставлених йому різними контрагентами.

Поставлені позивачем піддони мають маркування UA-01020-HT, тоді як шкідників виявлено в піддонах з маркуванням UA-23006-HT, відомості щодо постачальника яких позивачем не повідомлені.

В свою чергу, доказів того, що піддони з маркуванням UA-23006-HT поставлені позивачу саме відповідачем 1 за спірним договором поставки № 10/02/14 від 10.02.2014 матеріали справи не містять.

Крім згаданих повідомлень про екстрені заходи позивачем на підтвердження позовних вимог надано лист Бюро митного та прикордонного контролю США Міністерства внутрішньої безпеки №BQL-00399921 від 06.01.2015 стосовно поставки товару в контейнері CMAU 0170613, в якому зазначено: "7 CFR 319.40 Всередині маркованої дерев'яної палети з маркуванням IPPC UA-23006-HT було виявлено двох живих комах-шкідників (одного незрілого і одного дорослого), ідентифікованих ентомологом як вусачі (Cerambycidae SP). Інші маркування IPPC UA-01050-HT та UA-04026-HT. Весь вантаж має бути негайно реекспортований."

Зі змісту даного листа випливає, що в контейнері CMAU 0170613 взагалі не було поставлених відповідачем 1 піддонів.

З огляду на вищенаведене, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, що Повідомлення про екстрені заходи, яке стосується товару в контейнері CMAU 0170613, а також лист Бюро митного та прикордонного контролю США Міністерства внутрішньої безпеки №BQL-00399921 від 06.01.2015 не можуть прийматись судом в якості належних та допустимих доказів у справі.

В наданому позивачем Повідомленні про екстрені заходи, яке стосується товару в контейнері ЕСMU 1362969, в якому знаходилися піддони з маркуванням UA-01020-HT, зазначено: "Контейнер ЕСMU 1362969 - Виявлено високий ризик наявності шашеля. Єдиний можливий варіант - реекспорт".

Проте, високий ризик наявності не свідчить про те, що зазначені шкідники були виявлені в піддонах, що знаходилися в цьому контейнері.

В листі Бюро митного та прикордонного контролю США Міністерства внутрішньої безпеки №BQL-00399921 від 06.01.2015 р., який так само стосується товару в контейнері CMAU 0170613, не йдеться мова про марковані дерев'яні штампом UA-01020-HT палети, до того ж експортні протоколи від 29.09.2014 та від 30.09.2014 складені в односторонньому порядку відповідно до внутрішніх правил роботи позивача та підписані тільки його працівниками, відтак не можуть бути розцінені судом як належні та допустимі докази на підтвердження викладених у позовній заяві обставин.

Твердження апелянта про те, що наявний в матеріалах акт від 05.01.2015, що підтверджує розмір збитків позивача, підписаний вповноваженою особою Компанії ATEM USA LLC, не приймаються колегією суддів, оскільки як вбачається із даного акту, він фактично є додатком до договору № ЕХ 010714, який встановлює певні факти, що в даному конкретному випадку значно впливають на фінансові інтереси сторін, а отже як і договір має бути підписаний вповноваженою особою на підписання такого роду документів та скріплений печатками сторін.

Наявність в тексті довіреності на ім`я ОСОБА_6 фрази про надання права на підписання в тому числі актів, але не виключно акти про реалізацію предмета застави тощо, автоматично не означає наявність права у такого представника на підписання актів, яким встановлюються факти, що значно впливають на фінансові інтереси сторін.

Таким чином, з урахуванням всього зазначеного, позивачем по справі не було ані суду першої ані суду апеляційної інстанції доведений факт порушення відповідачем - 1 умов укладеного між ними договору з вини останнього.

Щодо позовних вимог та вини відповідача - 2 в даних правовідносинах, колегія суддів зазначає, що господарським судом міста Києва законно визначено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що саме до тих дерев'яних піддонів, в яких було виявлено шкідливі організми, проводився фітосанітарний контроль Головною державною фітосанітарною інспекцією та її посадовими особами.

Окрім того, позивач також в позовній заяві посилається на той факт, що в зв'язку з реекспортом партії поставленого ним до США товару (керамічної плитки), ним понесено збитки, які мають бути відшкодовані відповідачами солідарно, оскільки відповідачем-1 поставлено позивачу неякісні піддони, в яких Американською службою фітосанітарного контролю виявлено шкідників, а відповідачем-2, в свою чергу, не проведено, або неналежно проведено фітосанітарний контроль.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

За вимогами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, в силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно частини 3 статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Положеннями статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Крім того, згідно частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Надані позивачем в якості доказів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин фото зберігання піддонів на підприємстві та лист № 114/104 від 23.02.2015 Інституту зоології ім. І.І.Шмальгаузена правомірно не були прийняті судом в якості належних доказів, оскільки вони не містять відомостей конкретно щодо предмету даного спору та мають загально інформаційний характер.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, оскільки відповідачем належним чином виконано його зобов'язання за договором та здійснено поставку обумовленого договором товару з відповідними супровідними документами, які підтверджують якість поставленого товару, позивачем не доведено належними та допустимими доказами нанесення йому відповідачами збитків, з позовом про відшкодування яких він звернувся до суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність в діях відповідачів вини щодо заподіяння збитків позивачу та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест", а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 у справі № 910/1181/15-г- без змін.

Матеріали справи № 910/1181/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко