Рішення № 50934307, 22.11.2010, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2010 р.Справа № 5/53-1469

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрушків Г.З.

за позовом Заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод", с. Ковалівка, Монастириського району, Тернопільської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1.Комунальне підприємство "Монастириське районне бюро технічної інвентаризації", вул. Січових Стрільців,8, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області

2.ОСОБА_1 аграрної політики України, вул. Хрещатик,24, м. Київ, 01001

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лісовичок", юридична адреса: вул. Набережна,1, с. Тарасове, Луцького району, Волинської області; поштова адреса: вул. Лесі Українки,14, м. Луцьк, 43016

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Луцьк-Еко-Сервіс", вул..Бенделіані,7, м.Луцьк, Волинської області,43017

За участю представників від:

Прокурора: Стадник В.О. прокурор відділу облпрокуратури

Позивача: ОСОБА_3 представник (доручення №01/10/10 від 01.10.10р.)

Відповідача: ОСОБА_4 представник (доручення від 26.10.2010р.)

Третіх осіб на стороні позивача: 1. ОСОБА_5 начальник БТІ

2.не зявився

Третьої особи на стороні відповідача: не зявився

Суть справи:

Заступник прокурора Тернопільської області звернувся в господарський суд з позовом в інтересах держави особі Державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод" про витребування державного майна з чужого володіння шляхом зобовязати ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лісовичок" повернути у власність Державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод" безпідставно набуте майно цілісного майнового комплексу державної форми власності загальною площею 2843,1 кв. м., яке знаходиться за адресою: Тернопільська область, Монастириський район, с. Ковалівка, вул. Центральна 236а.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні прокурором та повноважним представником позивача, заступник прокурора Тернопільської області посилається на те, що оскільки договір іпотеки №2186 від 25.06.2007р. визнаний недійсним, а рішення Господарського суду Волинської області від 17.12.2007р., на підставі якого зареєстровано право власності за ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" на будівлі і споруди загальною площею 2843,1кв.м., які знаходяться за адресою: Тернопільська область, Монастириський район, с.Ковалівка, вул. Центральна,236а скасоване, а тому ТОВ "Лісовичок" безпідставно набуто у ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" цілісний майновий комплекс ДП "Ковалівський горілчаний завод".

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні проти позову заперечують посилаючись на те, що відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його неправомірність прямо невстановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним, відповідач набув права власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 25.01.2008р., який на даний час ніким неоспорений та не скасований, а ТзОВ "Лісовичок" не мало жодних перешкод для придбання спірного об"єкту нерухомого майна, оскільки на час укладення зазначеного договору купівлі-продажу ТзОВ "Луцьк-Еко-Сервіс", діяв як власник майна на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 17.12.2007 року, що набрало законної сили, а це свідчить, що відповідач є добросовісним набувачем майна, а тому просить в позові відмовити.

Прокурор у відзиві на заперечення (вх.№18630 від 04.11.2010р.) та в судовому засіданні з доводами, наведеними відповідачем у відзиві на позовну заяву, не погоджується з підстав, що майно ДП "Ковалівський горілчаний завод" вибуло з володіння державного підприємства не з його волі, на підставі рішення господарського суду Волинської області від 17.12.2007р., яке на даний час скасоване. При цьому ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" були відомі правові обставини, з яких товариство не мало права володіти майном ДП "Ковалівський горілчаний завод", оскільки ними обґрунтовувалась позовна заява ДП "Ковалівський горілчаний завод" про визнання недійсним договору іпотеки від 25.06.2007р. І хоча рішенням господарського суду Волинської області від 17.12.2007р. відмовлено в задоволені позовних вимог ДП "Ковалівський горілчаний завод", в подальшому вказане рішення скасоване, а рішенням господарського суду Волинської області від 20.08.2009р. вказані позовні вимоги задоволені з тих же підстав. А тому вважає, що в позовній заяві заступник прокурора області обґрунтовано посилався на ст.388 ЦК України. Посилання відповідача на практику Вищого господарського суду України, зокрема у справі №50/142, лише підтверджує позицію Верховного суду України, викладену у Постанові Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

В судовому засіданні 17 листопада 2010 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, звернувся до суду з усним клопотанням про оголошення в судовому засіданні перерви для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи та підготувати письмові пояснення по суті спору, оскільки копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів від позивача на його адресу не надходили. Окрім того, від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 аграрної політики України поступило клопотання (телеграма від 16.11.2010р., вх.№232 від 17.11.2010р.) про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю прибуття представника.

Суд з метою забезпечення всіх учасників судового процесу рівними процесуальними правами, задовольнив клопотання третіх осіб, та в порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні під розписку представників учасників судового процесу на внутрішній стороні обкладинки справи та шляхом направлення третій особі - Мінаргополітики телеграми, було оголошено перерву з 17.11.2010р. до 22.11.2010р. на 15год.00хв. для надання можливості учасникам судового процесу ознайомитися з матеріалами справи, подати свої письмові пояснення по суті спору та забезпечити участь своїх представників в судовому засіданні.

Після перерви відповідач надав суду додаткові пояснення по суті позову від 22.11.2010р. (вх.№19209(н) від 22.11.2010р.) в яких та згідно пояснень представника в судовому засіданні зазначає, що держпідприємство цілком усвідомлено та добровільно передало спірний цілісний майновий комплекс в іпотеку на забезпечення виконання своїх зобовязань по укладеному з ТзОВ КБ "Західінкомбанк" кредитному договору. Посилається на п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" де вказується, що відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод для вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. І вважає за необхідне ще раз наголосити на тій обставині, що ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" мало право відчужувати спірне нерухоме майно у вигляді цілісного майнового комплексу, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу від 25.01.2008р. року було чинним рішення Господарського суду Волинської області віл 17.12.2007р., що набрало законної сили, а тому вважає себе добросовісним набувачем та відсутність підстав для задоволення індикаційного позову..

Третя особа 1 на стороні позивача - Комунальне підприємство "Монастириське районне бюро технічної інвентаризації", письмових пояснень суду не подала.

Третя особа 2 на стороні позивача - ОСОБА_1 аграрної політики України, у письмових поясненнях №31-4/777 від 17.11.2010р. підтримує позовні вимоги заступника прокурора Тернопільської області та просить задовольнити їх в повному обсязі, з огляду на те, що оскільки договір іпотеки від 25.06.2007р. №2186, укладений між ТОВ КБ "Західінкомбанк" та ДП "Ковалівський горілчаний завод" визнано недійсним, а рішення господарського суду Волинської області від 17.12.2007р. (на підставі якого ТОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" зареєстровано право власності на будівлі та споруди загальною площею 2843,1 кв.м., які знаходяться за адресою: Тернопільська область, Монастириський район, с. Ковалівка, вул. Центральна,236а) скасовано, ТОВ "Лісовичок" безпідставно набуто право власності на цілісний майновий комплекс ДП "Ковалівський горілчаний завод". Одночасно третя особа 2 на стороні позивача заявила клопотання, в якому у звязку з неможливістю прибуття представника міністерства в судове засідання, просить розглядати справу без його участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Луцьк-Еко-Сервіс", у письмових поясненнях по суті позову від 22.11.2010р. (вх.№19208(н) від 22.11.2010р.) вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, з огляду на те, що договір купівлі-продажу від 25.01.2008р. спірного нерухомого майна, укладений між ТзОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" та ТзОВ "Лісовичок" є на даний час чинним, ніким неоспорений та не скасований, а ТзОВ "Лісовичок" є добросовісним набувачем. Вважає, що ТзОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" мало право відчужувати зазначене майно, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу від 25.01.2008р. року було чинним рішення Господарського суду Волинської області від 17.12.2007р., що набрало законної сили. Спірне майно не було загублене, викрадене та не вибуло з володіння не з його волі, оскільки добровільно було передано ДП "Ковалівський горілчаний завод" в іпотеку для забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного з ТзОВ КБ "Західінкомбанк". Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечила, причин не повідомила.

Учасникам судового процесу, судом були забезпечені рівні умови для надання необхідних доказів шляхом відкладення розгляду справи та оголошення в судовому засіданні перерви.

Розглянувши матеріали справи, подані сторонами докази в обґрунтування відповідно їхніх вимог і заперечень, заслухавши думку прокурора, пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому суд виходив з наступного:

-Державне підприємство "Ковалівський горілчаний завод", Тернопільська область, Монастириський район, с.Ковалівка є юридичною особою державної форми власності і включене до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 32147811, що підтверджується довідкою №07-118. Головного управління статистики у Тернопільській області;

-згідно пункту 1.2 Статуту Державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод" підприємство є державним унітарним комерційним підприємством;

-відповідно до ч.3 ст.73, ч.2 ст.74 ГК України, п. 4.1. Статуту ДП "Ковалівський горілчаний завод" майно підприємства становлять основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві повного господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, тобто володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту;

-згідно ч.3ст.136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності, а згідно ст..387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним;

-відповідно до ч.1ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач) власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом;

-так, рішенням Господарського суду Волинської області від 17.12.2007 року у справі №2/110-92, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2008 року, в позові державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод" про визнання недійсним договору іпотеки від 05.06.2007 року, укладеного 25.06.2007 року між комерційним банком "Західінкомбанк"(іпотекодержатель) та державним підприємством "Ковалівський горілчаний завод"(іпотекодавець) відмовлено та задоволено зустрічні позовні вимоги ТзОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" і звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25.06.2007 року шляхом визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "Луцьк-Еко-Сервіс" права власності на предмет іпотеки: будівлі і споруди, загальною площею 2843,1кв.м, які знаходяться за адресою Тернопільська область, Монастириський район, с.Ковалівка. вул..Центральна,236;

-на підставі даного рішення Комунальним підприємством "Монастириське районне бюро технічної інвентаризації" 16.01.2008р. було зареєстровано право власності на будівлі і споруди, загальною площею 2843,1кв.м, які знаходяться за адресою Тернопільська область, Монастириський район, с.Ковалівка. вул. Центральна,236 за ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Луцьк-Еко-Сервіс" (інформаційна довідка №256 від 02.09.2010р. в матеріалах справи);

- в послідуючому ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Луцьк-Еко-Сервіс" згідно нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі під №246 договору купівлі-продажу від 25.01.2008р. відчужило спірне майно (право власності на яке виникло у ТзОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 17.12.2007р) ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лісовичок";

- 05.02.2008р. на підставі даного договору купівлі-продажу від 25.01.2008р. Комунальним підприємством "Монастириське районне бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке було предметом вищезазначеного договору купівлі-продажу, а саме за ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лісовичок";

- Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2009р. у справі №2/110-92 касаційне подання заступника прокурора Тернопільської області задоволено частково, рішення Господарського суду Волинської області від 17.12.2007р. (на підставі якого за ТзОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" визнано право власності на спірне нерухоме майно) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2008р. у справі №2/110-92 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області;

-за результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 20.08.2009р. (справа №9/42-92), яке Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2010р. було скасовано, однак Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2010р. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2010р. скасовано, а рішення Господарського суду Волинської області від 20.08.2009р. залишено в силі, первісний позов ДП "Ковалівський горілчаний завод" задоволено, визнано недійсним договір іпотеки від 05.06.2007р., укладений між ТзОВ "Західінкомбанк" та ДП "Ковалівський горілчаний завод", а у задоволені зустрічного позову ТзОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, відмовлено.

При таких обставинах, суд прийшов до висновку, що спірне майно, а саме цілісний майновий комплекс (будівлі і споруди) державної форми власності загальною площею 2843,1 кв. м., яке знаходиться за адресою: Тернопільська область, Монастириський район, с. Ковалівка, вул. Центральна 236а, вибуло з володіння державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод" поза його волею внаслідок постановлення 17 грудня 2007 року Господарським судом Волинської області рішення, яке в подальшому було скасоване, набувачі цього майна за вищезазначеним рішенням господарського суду Волинської області від 17.12.2007 року(ТзОВ "Луцьк-Еко-Сервіс") та за договором купівлі-продажу від 25.01.2008 року (ТзОВ "Лісовичок") не набули права власності на нього, тому Державне підприємство "Ковалівський горілчаний завод" у відповідності до вимог ст..136 Господарського кодексу України, ст..ст.387, 388 Цивільного кодексу України має право витребувати спірне майно від набувача ТзОВ "Лісовичок", який без відповідної правової підстави володіє ним.

Посилання відповідача на ч.5ст.12 ЦК України, відповідно до якої добросовісність набувача презюмується і якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод для вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна, а так як ТзОВ "Лісовичок набуло право власності на спірний об"єкт на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.01.2008 року, який на даний час є чинним і на момент укладення даного договору купівлі-продажу ТзОВ "Лісовичок" не мало жодних перешкод для придбання спірного об"єкту нерухомого майна, оскільки на час укладення зазначеного договору купівлі-продажу ТзОВ "Луцьк-Еко-Сервіс", діяв як власник майна на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 17.12.2007 року, що набрало законної сили, зазначене свідчить про добросовісність набування відповідачем права власності та відсутність підстав для задоволення віндикаційного позову, посилаючись при цьому, що аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у справі №50/412, судом оцінюються критично і не можуть бути прийняті до уваги з огляду на вищенаведені обставини (рішення Господарського суду Волинської області від 17.12.2007 року у справі №2/110-92, на підставі якого ТзОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" набуло права власності на спірне нерухоме майно, а в послідуючому відчужило його згідно договору купівлі-продажу від 25.01.2008 року ТзОВ "Лісовичок", скасоване постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2009р. у цій же справі №2/110-92) та вищенаведені положення чинного законодавства ( в тому числі ч.1ст.388 ЦК України, а також п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9, згідно якого реституція як спосіб захисту цивільного права (норма ч.1ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв"язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред"явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма ч.1ст.216 не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч.1ст.388 ЦК України. При цьому слід зазначити, що і Вищий господарський суд України в постанові від 23 грудня 2009 року у справі №50/412, на яку посилається відповідач у своєму відзиві на позов та в додаткових поясненнях по суті позову, дотримується правової позиції, викладеної у вищенаведеній постанові Пленуму Верховного Суду України.)

З огляду на викладене, позовні вимоги заступника прокурора Тернопільської області про витребування державного майна з чужого володіння шляхом зобовязати ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лісовичок" повернути Державному підприємству "Ковалівський горілчаний завод" безпідставно набуте майно цілісного майнового комплексу державної форми власності загальною площею 2843,1 кв. м., яке знаходиться за адресою: Тернопільська область, Монастириський район, с. Ковалівка, вул. Центральна 236а, підлягають задоволенню як документально обґрунтовані і відповідають нормам чинного законодавства.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 29, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Зобовязати ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лісовичок", вул. Набережна,1, с. Тарасове, Луцького району, Волинської області, 45625 (код ЄДРПОУ 34745466) у 10-ти денний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили повернути Державному підприємству "Ковалівський горілчаний завод", с. Ковалівка, Монастириського району, Тернопільської області, 48322 (код ЄДРПОУ 32147811) безпідставно набуте майно цілісного майнового комплексу державної форми власності загальною площею 2843,1 кв.м., яке знаходиться за адресою вул. Центральна,236а, с. Ковалівка, Монастириського району, Тернопільської області.

3.Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лісовичок", вул. Набережна,1, с. Тарасове, Луцького району, Волинської області, 45625 (код ЄДРПОУ 34745466):

- в доход Державного бюджету України (р/р 31111095700002, банк ГУДКУ у Тернопільській області, отримувач УДК у м. Тернополі, код банку 838012, код 23588119) - 7337грн.41коп. державного мита;

- 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 31210264700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ 23588119, одержувач: УДК у м. Тернополі, код 22050003.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

СуддяГ.З. Андрушків

Повне рішення складено "30".11.2010р.