Рішення № 50934232, 21.09.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2015 Справа № 920/1072/15

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Осокіній А.М.,

за участю представників:

позивача не з'явився

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1072/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжінірінг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Гумотехніка", м. Суми

про стягнення 173770,01 грн.,

встановив:

До господарського суду звернувся позивач з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 173770 грн. 01 коп., що виникла в результаті порушення договірних зобовязань, з яких: 160643,26 грн. основна заборгованість, 13126,75 грн. штрафні санкції.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки в судове засідання 21.09.2015р. суд не повідомив, однак у матеріалах справи наявні клопотання позивача подані у попередні засідання щодо розгляду справи без участі представника позивача за наявними матеріалами.

В судовому засіданні представник відповідача визнає позовні вимоги з урахуванням часткового погашення суми основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив наступне.

19.03.2015 року між позивачем - ТОВ "Прінт Інжінірінг" (постачальник) та відповідачем - ТОВ "ВО "Гумотехніка" (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів від № 19/03-2015 (далі - Договір) відповідно до умов якого позивач здійснив поставку мазуту М-100 (товар) в кількості 18,620 т. на загальну суму 182242,80 грн., що підтверджується видатковою накладною від 16.05.2015 № 224 та товарно-транспортною накладною від 16.05.2015 № 104/1-05/15, а також 04.06.2015 було здійснено поставку мазуту М-100 в кількості 1,88 т. на загальну суму 18400,46 грн., що підтверджується видатковою накладною від 04.06.2015 № 250.

Відповідно до умов п. 3.2. Договору терміни та умови оплати товару на кожну окрему партію товару встановлюються сторонами у відповідному додатку до цього Договору.

Відповідно до п. 1.4. Договору відповідний додаток оформляється сторонами, як додаткова угода на кожну окрему партію товару на підставі письмової заявки покупця.

Відповідно до пунктів 1.5. Додаткової угоди № 2 від 15.05.2015 та Додаткової угоди № 3 від 04.06.2015 до Договору покупець здійснює оплату по факту відвантаження товару.

Станом на 07.07.2015 відповідачем здійснено оплату за партію товару, поставлену згідно Додаткової угоди № 2 від 15.05.2015 до Договору частково в сумі 40 000 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за період з 18.07.2015 по 06.07.2015, а партія товару, поставлена згідно Додаткової угоди № 3 від 04.06.2015 до Договору не оплачена в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, станом на 07.07.2015 наявна прострочена заборгованість відповідача в сумі 142242,80 грн. та в сумі 18400,46 грн., а всього 160643,26 грн.

Заборгованість підтверджується також підписаним з боку позивача та відповідача актом звірки взаєморозрахунків за Договором за період з 01.05.2015 по 06.07.2015.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Після порушення провадження у справі відповідач надав суду докази часткового погашення заявленої до стягнення позивачем суми боргу, а саме: копії платіжних доручень №475 від 23.07.2015р. на 10000 грн., №481 від 24.07.2015р. на 5242,80 грн., №488 від 28.07.2015р. на 5000 грн., №489 від 31.07.2015р. на 4400 грн., №534 від 09.09.2015р. на 41000,46 грн., №539 від 16.09.2015р. на 40000 грн., всього на 105643,26 грн.

В абзаці першому підпункту 4.4 пункту 4 Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» з наступними змінами та доповненнями господарським судам розяснено, що Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу).

Відтак, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині сплаченої суми боргу, а саме, в частині 105643,26 грн.

Що ж до суми основного боргу в іншій частині то враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки нафтопродуктів від №19/03-2015 від 19.03.2015р. на суму 55000 грн. (160643,26 грн. 105643,26 грн.), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до умов п. 7.2. Договору у разі прострочення оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період виникнення прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за договором №19/03-2015 від 19.03.2015р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13126,75 грн. пені нарахованої до часткового погашення суми основного боргу - підлягають задоволенню, як такі, що нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються перевіреними судом розрахунками позивача.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у повному обсязі в сумі 3475,42 грн. з урахуванням вимог ч.2, ч.4 ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Провадження у справі в частині стягнення 105643,26 грн. припинити

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Гумотехніка" (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, 47; ід. код 37186640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжінірінг" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 32 Г, офіс 262; ід. код 34880036) заборгованість за договором поставки нафтопродуктів від №19/03-2015 від 19.03.2015р. у розмірі 68126,75 грн., в тому числі: 55000 грн. основного боргу, 13126,75 грн. пені; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 3475,42 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 22.09.2015р.

Суддя (підпис) ОСОБА_2