Рішення № 50934130, 22.09.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2015 р.Справа № 916/3427/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України, м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ, м. Одеса

Суддя Лепеха Г.А.

Представники:

Від ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача ОСОБА_2, за довіреністю.

Представниками сторін подано клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Клопотання судом прийнято та задоволено.

У судовому засіданні оголошувалась перерва за правилами ст.77 ГПК України.

Суть спору: ПАТ „НАК „Нафтогаз України звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до ПАТ „Одеська ТЕЦ про стягнення 9 554 339,85грн. основного боргу, 3 813 356,78грн. пені, 199910,57 грн. три відсотки річних, 10 623 957,98грн. втрат від інфляції. В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між ними договору купівлі-продажу природного газу №4002/15-БО-23 від 27.11.2014р. в частині оплати останнім отриманого протягом січня-квітня 2015 року природного газу. Крім того, неналежне виконання відповідачем зобовязань щодо оплати поставленого товару стало підставою для позивача нарахувати на суму заборгованості пеню, три проценти річних та суму втрат від інфляції.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив, в якому просить відмовити у частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3 813 356,78грн., посилаючись на те, що пеню обраховано у порушення ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Також, відповідач зазначає про невірне обрахування позивачем індексу інфляції через застосування невірних сум заборгованості. При цьому, відповідач погоджується із наявністю у нього основного боргу, а також із нарахуванням на наявну заборгованість трьох процентів річних.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи та заслухавши представників сторін у відкритому судовому засіданні, суд встановив:

27.11.2014р. між ПАТ „НАК „Нафтогаз України (продавець) та ПАТ „Одеська ТЕЦ (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №4002/15-БО-23, згідно умов якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК „Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.3.3. договору купівлі-продажу природного газу №4002/15-БО-23, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У п.5.2. договору купівлі-продажу природного газу №4002/15-БО-23 від 27.11.2014р. сторони погодили, що вартість 1000куб.м. природного газу складає 5568,70грн., у т.ч. ПДВ 20% - 1113,74грн., всього з ПДВ 6682,44грн.

Згідно п.6.1. договору купівлі-продажу природного газу №4002/15-БО-23 від 27.11.2014р. оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 7.2. договору купівлі-продажу природного газу №4002/15-БО-23 від 27.11.2014р. сторони погодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору, він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.11 договору купівлі-продажу природного газу №4002/15-БО-23 від 27.11.2014р. цей договір діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Крім того, сторонами до договору купівлі-продажу природного газу №4002/15-БО-23 від 27.11.2014р. було укладено додаткові угоди №1 від 29.01.2015р., №2 від 16.02.2015р., №3 від 18.03.2015р.. №4 від 15.04.2015р., №5 від 26.05.2015р., №6 від 22.06.2015р., якими сторони дійшли взаємної згоди щодо зміни вартості природного газу.

На виконання умов договору №4002/15-БО-23 від 27.11.2014р. позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 90513,617,13грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу №1 від 31.01.2015р. на суму 24742906,28грн., №6 від 28.02.2015р. на суму 23697968,24грн., №13 від 31.03.2015р. на суму 33228147,10грн., №18 від 30.04.2015р. на суму 8844595,51грн.

У судових засіданнях представники сторін підтвердили, що з боку відповідача мала місце часткова оплата поставленого йому природного газу у період січень-квітень 2015р. на суму 80959277,28грн.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

У звязку з викладеним, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 9554339,85грн. за отриманий природний газ по договору №4002/15-БО-23 від 27.11.2014р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 199910,57 грн. три відсотки річних за період з 15.02.2015р. по 13.07.2015р., 10 623 957,98грн. втрат від інфляції за лютий червень 2015р.

У відповідності до п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, зроблений позивачем, суд встановив, що його зроблено вірно, у звязку з чим позовна вимога в частині стягнення з відповідача 199910,57 грн. три відсотки річних за період з 15.02.2015р. по 13.07.2015р. підлягає судом задоволенню.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, доданий до позову позивачем, суд встановив, що він відповідає правилам розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції, які викладені у Інформаційному листі ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права, тобто, розрахований від суми боргу на початок (перші числа) місяця, з врахуванням здійснення на початку місця значних проплат. У такому випадку, суд вважає за доцільне задовольнити позову вимогу позивача про стягнення з відповідача 10 623 957,98грн. втрат від інфляції за лютий червень 2015р.

Одночасно, заперечення відповідача стосовно невірного нарахування суми втрат від інфляції судом до уваги не приймаються, оскільки при розрахунку, вчиненому відповідачем, ним застосовано суми заборгованості, що існувала в середині розрахункового місяця, що не відповідає правилам розрахунку витрат від інфляційних процесів. Крім того, розраховуючи інфляційні витрати позивача за заборгованістю по акту №18, відповідач застосував індекс інфляції також за липень 2015р., тобто, поза межами позовних вимог, оскільки позивач по названому акту обмежився періодом квітень-червень 2015р.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 813 356,78грн. пені за період з 15.02.2015р. по 13.07.2015р.

Відповідно до п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ухвали Арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001р. відносно ДП „Одеська ТЕЦ (правонаступник ПАТ „Одеська ТЕЦ) було порушено справу про банкрутство №17-2-18/01-5010, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. За даними АП „ДСС та Єдиного державного реєстру судових рішень провадження у справі про банкрутство триває, дія мораторію не припинена.

Згідно п.1 Прикінцевих положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (зі змінами станом до 15.06.2001р.) положення цього Закону застосовуються арбітражними судами при розгляді справ про банкрутство, провадження у яких порушено після 1 січня 2000 року.

Таким чином, справа про банкрутство ПАТ „Одеська ТЕЦ розглядається за правилами, що визначені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, яка діяла до порушення провадження у ній, тобто, до 15.06.2001р.

Так, відповідно до ч.3 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (зі змінами станом до 15.06.2001р.) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, за умови дії мораторію, по зобовязаннях ПАТ „Одеська ТЕЦ перед ПАТ „НАК „Нафтогаз України у останнього відсутні правові підстави для нарахування пені, поза як, не знайшла свого правового обґрунтування позовна вимога про стягнення 3 813 356,78грн. пені за період з 15.02.2015р. по 13.07.2015р., а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість та часткову доведеність позовних вимог позивача, у звязку з чим задовольняє позов частково.

Відшкодування витрат позивача на сплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Задовольнити позов частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ (65003, м. Одеса, вул. Церковна,29, код 05471158) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код 20077720) 9 554 339 (девять мільйонів пятсот пятдесят чотири тисячі триста тридцять девять) грн. 85коп. основного боргу, 199910 (сто девяносто девять тисяч девятсот десять) грн. 57коп. три відсотки річних, 10 623 957 (десять мільйонів шістсот двадцять три тисячі девятсот пятдесят сім) грн. 98коп. втрат від інфляції, 61 560 (шістдесят одну тисячу пятсот шістдесят) грн. 28 коп. судового збору.

3.Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Повний текст рішення складено та підписано 23 вересня 2015 р.

Наказ видати після прийняття рішенням законної сили.

Суддя Г.А. Лепеха