Рішення № 50933958, 17.09.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.15 Справа№ 914/2455/15

За позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Стрий

до відповідача: Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Дрогобицький райавтодор", м.Дрогобич

про: стягнення грошових коштів за договором про надання послуг

Суддя Ділай У.І.

За участі представників:

Від позивача: ОСОБА_3 - представник (Довіреність б/н від 17.08.15р.)

Від відповідача: не з'явився.

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Дрогобицький райавтодор" про стягнення грошових коштів за договором про надання послуг.

Ухвалою суду від 22.07.2015р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.09.2015р.

Ухвалою від 08.09.2015р. розгляд справи відкладено на 17.09.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.09.2015р. підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи. Також на виконання вимог ухвали суду представником позивача надано докази скерування копії позовної заяви юридичній особі - Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Відповідач в судове засідання 17.09.2015р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, місце та час проведення судового засідання.

Слід зазначити, що у відповідності до положень ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк вирішення спору завершується 21.09.2015р. Оскільки за час розгляду справи сторонами не було подано клопотання про продовження строку його вирішення, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами двохмісячного строку, встановленого для вирішення спору.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

22.12.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг № 4/12-14, відповідно до п. 1.2 якого, позивач зобов'язувався своєчасно надати послуги автотранспортного перевезення технічно справним транспортом, а відповідач прийняти та оплатити надані послуги.

У п. 2.2 договору сторони узгодили, що вартість послуг визначається по факту наданих послуг згідно відпрацьованого часу на підставі товарно-транспортних накладних та акту виконаних робіт.

Відповідач зобов'язаний оплатити вартість наданих послуг по перевезенню протягом 3-х днів з моменту виставлення рахунку позивачем (п.2.3. Договору).

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню, що підтверджується копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 24/12-14 від 23.12.2014р. та № 3/2 -15 від 18.02.2015р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

За результатами виконаних робіт позивачем виставлені рахунки № СФ-000065 від 23 грудня 2014р. на суму 2 650,50 грн та № СФ-0000004 від 18 лютого 2015р. на суму 3 326,40 грн.

Як зазначено в позовній заяві, відповідач не оплатив позивачу понесених витрат на перевезення продукції.

В порядку досудового врегулювання спору, 27.05.2015р. позивач направив претензію відповідачу про оплату заборгованості за надані послуги по перевезенню, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу надані послуги по перевезенню. Відтак, ФОП ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 976,90грн. в примусовому порядку.

Крім того, позивач нарахував відповідачу, керуючись п. 4.3 договору, 1 418,45грн. пені, а також відповідно до положень ст. 625 ЦК України 82,67грн. 3% річних, 1 860,33грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно із положеннями частин першої та третьої статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Позивач свої зобов'язання за Договором про надання послуг №4/12-14 від 22.12.2014р. виконав повністю, відповідачем оплата за надані послуги не здійснена, в результаті чого виникла заборгованість на загальну суму в розмірі 5 976,90грн. Відповідач дану обставину не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд встановив, що позивачем допущені помилки у нарахуванні 3% річних, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 82,67грн. 3% річних та 1 860,33грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, встановленої в п. 4.3 договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд встановив, що позивачем допущені помилки у нарахуванні пені, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 418,45грн. пені підлягають задоволенню.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 909, 916 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 35, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (79053, м. Львів, вул. В.Великого, 54, ідентифікаційний код 31978981) в особі філії "Дрогобицький райавтодор" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Горішня брама, 185, ідентифікаційний код 26231263) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 5 976,90грн. основного боргу, 1 418,45грн. пені, 82,67грн. 3% річних, 1 860,33грн. інфляційних втрат та 1827,00грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.09.2015р.

Суддя Ділай У.І.