Ухвала суду № 50933359, 17.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17.09.2015Справа № 910/23303/14За скаргою Державного підприємства Завод "Арсенал"

на дії Державної виконавчої служби

у справі №910/23303/14

За позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"

до Державного підприємства Завод "Арсенал"

про стягнення 1 653 268,25 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача (стягувача )- Данченко М.Ю., представник за довіреністю;

від відповідача (скаржника) - не з'явився;

від ВДВС - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2015р. у справі №910/23303/14 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного підприємства завод "Арсенал" на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" заборгованість за договором №1/23-107-12 від 24.07.2012р. в розмірі 1 598 241 (один мільйон п'ятсот дев'яносто вісім тисяч двісті сорок одна) грн. 28 коп. та судовий збір в розмірі 31 978 (тридцять одна тисяча дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 45 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р. частини 2 та 4 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2015р. №910/23303/14 змінено, виклавши в такій редакції:

«Стягнути з Державного підприємства завод «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8; Код: 14310520) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8; Код:14307357) заборгованість за договором №1/23-107-12 від 24.07.2012р. в розмірі 1 557 269 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят сім тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 95 коп. та судовий збір в розмірі 33 065 (тридцять три тисячі шістдесят п'ять) грн. 72 коп.

Провадження у справі № 910/23303/14 в частині стягнення заборгованості в сумі 95 998 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 30 коп. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

«Стягнути з Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8; Код:14307357) на користь Державного підприємства завод «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8; Код: 14310520) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.».

08.05.2015р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2015р., яке змінене постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р., яке набрало законної сили 01.04.2015р., видано накази.

29.07.2015р. скаржник, в порядку статті 121-2 ГПК України, подав скаргу на дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (надалі - ВДВС) в якій просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47898693 від 18.06.2015р. державного виконавця Удавіцької Є.В. державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві.

Ухвалою суду від 30.07.2015р. розгляд скарги призначено на 01.09.2015р.

Ухвалою суду від 01.09.2015р. розгляд скарги відкладено.

Представники скаржника та ВДВС в судові засідання, призначені на 01.09.2015р. та 17.09.2015р. не з'являлися, про дату, час та місце судових засідань повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши доводи поданої скарги Господарський суд міста Києва вважає останню необґрунтованою в силу наступного.

Відповідно до статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон).

Згідно зі ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У скарзі боржник просить суд скасувати постанову ВДВС про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2015р. щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/23303/14 від 08.05.2015р.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що сума зазначена в постанові про відкриття виконавчого провадження не відповідає дійсності (1 590 335,67 грн.), оскільки в цю суму входить заборгованість ДП завод «Арсенал», яка вже була сплачена на виконання зазначеного судового рішення, а саме:

- 13.02.2015р. у розмірі 44 790,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.02.2015р. №2346;

- 10.03.2015р. у розмірі 59 095,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.03.2015р. №2590;

- 29.04.2015р. у розмірі 68 871,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.04.2015р. №3127.

Таким чином скаржник вказує, на те, що заборгованість повинна становити не 1 590 335,67 грн., а 1 417 578,03 грн.

Суд вважає вказані доводи скаржника не обґрунтованими в силу наступного.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема судових наказів (ст. 17 Закону). Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як було зазначено раніше 08.05.2015р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2015р., яке змінене постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р., яке набрало законної сили 01.04.2015р., видано накази.

Судом встановлено, що 18.06.2015р. постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві розглянута заява стягувача про примусове виконання наказу №910/23303/14 від 08.05.2015р. та винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

У вказаній постанові боржнику надано строк для добровільного виконання рішення до 26.06.2015р. включно.

Таким чином, державний виконавець за заявою стягувача зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, що і було здійснено державним виконавцем. При цьому строк пред'явлення наказу від 08.05.2015р. до виконання не закінчився, наказ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Отже, згідно зі ст. ст. 19, 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний розглянути заяву стягувача та прийняти до виконання виконавчий документ внаслідок чого винести постанову про відкриття виконавчого провадження. За таких обставин, дії державного виконавця по винесенню постанови від 18.06.2015р. відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Та обставина, що боржником частково сплачена сума боргу в розмірі 172 757,64 грн. розцінюється як добровільне погашення заборгованості в межах наданого строку для самостійного виконання рішення суду №910/23303/14, при цьому невиконана частина рішення суду підлягає примусовому виконанню в межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Скаржником не доведено порушення державним виконавцем вимог закону, а тому підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2015р. не має. Обов'язок доведення покладено на особу яка звертається до суду з певними вимогами.

Скаржником також в прохальній частині поданої скарги на дії ВДВС заявлена вимога про відстрочення виконання рішення суду від 05.02.2015р. по справі №910/23303/14 до кінця судового розгляду.

По-перше, суд вказує, що судовий розгляд по справі №910/23303/14 вже закінчився, наразі суд розглядає в межах даного провадження подану ДП завод «Арсенал» скаргу на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управляння юстиції.

Одночасно, суд вказує, що жодного мотивування вказаної вимоги подана скарга на дії державного виконавця не містить. Скаржник до суду жодного разу не з'явився, пояснень суду не надав.

Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Подаючи відповідну заяву, за висновками суду, заявником повинно бути доведено наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Саме лише посилання на складний фінансовий стан підприємства та надання довідки №524 від 27.02.2015р., копії балансу та копії звіту про фінансові результати підприємства відповідача не позбавляють відповідача обов'язку щодо наведення конкретних обставин, які ускладнюють виконання рішення суду. При цьому судом взято до уваги, що відповідач частково погашає наявну заборгованість.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд вказує, що заявником не наведені конкретні виняткові обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, відповідно до ст. 121 ГПК України, надані суду документи відображають господарську діяльність відповідача, проте не свідчать про винятковість обставин, за наявності яких є підстави для відстрочення виконання рішення суду.

У зв'язку з викладеним, суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України "Про виконавче провадження", статтями 33, 86, 121, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Державного підприємства Завод "Арсенал" відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя І.І. Борисенко