Рішення № 50933337, 16.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/18315/15

За позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"доПриватного акціонерного товариства "Київрічсервіс"провиселення з орендованого майнаСуддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивача :Гайдай Т.В. - представник;від відповідача:Кривенька О.Л. - представник;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" та просить суд:

- виселити Приватне акціонерне товариство "Київрічсервіс" з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначену тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) ПАТ "Київрічсервіс" згідно з викопіювання зі схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро "Мінська" (вестибюль №1), загальною площею 19,90 кв.м;

- демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски), що належать ПрАТ «Київрічсервіс» та знаходяться за адресою станція метро "Мінська" (вестибюль №1), загальною площею 19,90 кв.м.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладений між сторонами договір оренди №110-Упр (Ор) - 10 від 30.11.2010 припинив свою дію 28.11.2013, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, листом №923-НЗК від 12.12.2013 позивач повідомив відповідача про відмову від продовження дії договору оренди та просив звільнити об'єкт оренди від огороджуючих конструкцій в строк до 28.12.2015, однак відповідач продовжує користуватись об'єктом оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/18315/15 та призначено розгляд справи на 12.08.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, поданим клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, неподанням відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 16.09.2015.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 16.09.2015, з'явився та позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що в п.5.4 договору оренди № 110-Упр (Ор) - 10 від 30.11.2010 зазначено, що орендар після закінчення строку дії цього договору має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору за умови належного виконання своїх обов'язків за цим договором, витягом з протоколу №169 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 14.03.2014 було задоволено клопотання відповідача щодо продовження строку дії договору оренди № 110-Упр (Ор) - 10 від 30.11.2010 на 2 роки та 364 дні, а отже, на думку відповідача зазначений договір діє. Крім цього, відповідач вказував на те, що проектна документація на встановлення тимчасової огороджуючої конструкції на станції метро "Мінська" була розроблена та погоджена із дотриманням вимог законодавства, чинного на момент такого погодження.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2010 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (надалі - орендодавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Київрічсервіс" (надалі - відповідач, орендар) укладено договір №110-Упр (Ор) - 10 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець на підставі рішень Київради від 28.05.2009 №540/1596 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрометротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), далі - об'єкт оренди, за адресою: станція метро "Мінська" для торгівлі непродовольчими товарами (п.1.1), об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрометротунельпроект", огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 19,90 кв.м., згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору (п.2.1), опис технічного стану об'єкта оренди та дата його передачі орендарю, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1 до договору) (п.2.3), у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання - передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент його передачі в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання - передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення (п.7.5), цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і, відповідно до рішення Київради від 28.05.2009 №540/1596 діє з 01.12.2010 до початку реконструкції, але не більше ніж до 28.11.2013 (2 роки 364 дні) (п. 9.1), після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

На виконання умов договору позивачем було передано відповідачу в оренду частину частина переходу станції метро "Мінська", загальною площею 19,90 кв.м, що засвідчується актом приймання передачі майна в оренду від 01.12.2010.

Спір виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкту оренди після закінчення терміну дії договору.

Даний договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується факт передачі приміщень в оренду та користування ними відповідачем (акт приймання-передачі майна в оренду від 01.12.2010).

У відповідності до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції станом на час укладення договору) визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

Статтею 26 цього ж Закону визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

З наведених вище норм законодавства випливає, що можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки. Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, зокрема, в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення-заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.

Листом від 12.12.2013 №923-НЗК позивач звернувся до відповідача з повідомленням про закінчення терміну дії договору та вимогою звільнити орендоване майно за актом прийому-передачі у строк до 28.12.2013. Отримання 16.12.2013 відповідачем зазначеного повідомлення підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0305605680718.

Отже, в даному випадку, орендодавець висловив заперечення щодо продовження терміну дії договору, у зв'язку з чим спірний договір припинив свою дію.

Суд також відзначає, що відповідно до умов п. 9.3. укладеного між сторонами договору продовження строку дії цього договору може бути продовжено на підставі рішення Київради. Станом на день вирішення спору рішення щодо продовження дії спірного договору Київською міською радою не приймалися.

Отже, оскільки після 28.11.2013 рішення про продовження строку дії договору не приймалось, а тому відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем комунальним майном згідно договору оренди.

Відповідач у свої запереченнях на позов посилається на рішення Постійної комісії з питань власності Київської міської ради №08/283-94 від 19.03.2014, оформленим протоколом №169, погоджено питання щодо продовження ПрАТ "Київрічсервіс" строку дії договорів оренди нежитлових приміщень, зокрема: частини переходу вестибюлю №1 на станції метро "Мінська", загальною площею 19,90 кв.м.

Проте, постійні комісії можуть вносити рекомендації та пропозиції на розгляд міськради, а не приймати рішення замість останньої, що вбачається з аналізу положень ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якими визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями. Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.

Таким чином, позивач помилково ототожнює рішення Київської міської ради, яке приймається сесійно в пленарному режимі, з рішеннями постійної комісії з питань власності Київської міської ради, які стосуються лише вивчення, попереднього розгляду та підготовки питань, які належать до відання ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом. При цьому набуття переважного права на укладення договору на новий термін не є беззаперечним в разі виконання орендарем належним чином своїх обов'язків та, не в останню чергу, залежить також від досягнення сторонами домовленості щодо умов договору.

Разом з тим, із матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено досягнення домовленості щодо умов договору в частині строку його дії як підстави для набуття орендарем переважного права на укладення договору на новий термін, у зв'язку з чим, таке право слід вважати припиненим.

Оскільки орендодавець заперечив проти продовження терміну дії договору, про що повідомив орендаря у встановлені законом строки, а також враховуючи, що рішення про продовження строку дії спірного договору Київрадою не приймалось, правові підстави для продовження користування відповідачем за первісним позовом комунальним майном згідно спірного договору оренди відсутні.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Згідно ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Судом встановлено, що на час звернення позивача з позовом до суду договір оренди № 110-Упр (Ор) - 10 від 30.11.2010 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку звільнення орендованого майна, вимога позивача про виселення орендаря із займаного приміщення підлягає задоволенню.

Як наслідок, задоволенню підлягає вимога позивача про демонтаж тимчасових огороджуючих конструкції (кіоски), що належать відповідачу та знаходяться за адресою: станція метро "Мінська", загальною площею 19,90 кв.м. Судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача (звільнити орендоване майно, в тому числі і демонтувати відповідні конструкції), однак від виконання свого обов'язку відповідач ухилився. Тому вимога позивача демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції фактично є вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі, відтак, демонтувати відповідні конструкції зобов'язаний саме відповідач, який є боржником у відповідному зобов'язанні.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Приватне акціонерне товариство "Київрічсервіс" (04070, м. Київ, вулиця Ігорівська, буд. 12-Б, ідентифікаційний код 25269720) з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначену тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) ПрАТ "Київрічсервіс" згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро "Мінська" (вестибюль №1), загальною площею 19,90 кв.м.

3. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Київрічсервіс" (04070, м. Київ, вулиця Ігорівська, буд. 12-Б, ідентифікаційний код 25269720) демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать ПрАТ «Київрічсервіс» (04070, м. Київ, вулиця Ігорівська, буд. 12-Б, ідентифікаційний код 25269720) та знаходяться за адресою м. Київ, станція метро "Мінська" (вестибюль №1), загальною площею 19,90 кв.м.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" (04070, м. Київ, вулиця Ігорівська, буд. 12-Б, ідентифікаційний код 25269720) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 35, ідентифікаційний код 03328913) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.09.2015

Суддя Ю.М. Смирнова