Ухвала суду № 50932633, 30.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

оскарження дій органів Державної виконавчої служби

30.07.10 Справа № 8/106/08

Суддя Попова І.А.

за позовом Відкритого акціонерного товариства Укртелеком в особі Центру електрозвязку № 1 (м.Бердянськ) Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства Укртелеком (71112, Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Мазіна, 19/59)

до Запорізького обласного військового комісаріату (69063, м. Запоріжжя, пр. Тихий, 7)

Заінтересована особа Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області, м.Запоріжжя

Суддя Попова І.А.

Представники:

Позивача ОСОБА_1, дов. від 05.01.2010 р. (в засіданні 26.07.2010 р.)

Відповідача ОСОБА_2, дов. № 166 від 25.02.2010 р. (в засіданні 26.07.2010 р.)

Заінтересованої особи ОСОБА_3, дов. № 6355-6/11 від 10.06.2010 р.

ОСОБА_4, дов. № 3397-2/11 від 07.04.2010 р. (в засіданні 26.07.2010 р.)

Розглядається скарга Запорізького обласного військового комісаріату на дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області.

В судовому засіданні, відкритому 26.07.2010 р., оголошувалася перерва до 30.07.2010р.

В обґрунтування скарги зазначено: постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 21.06.2010 р. № 23/2 накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках Запорізького обласного військового комісаріату, відкритих у Головному управлінні державного казначейства України в Запорізької області та з яких можливе примусове стягнення коштів для виконання судового наказу № 8/106/08, виданого 18.03.2008 р. господарським судом Запорізької області про стягнення з Запорізького обласного військового комісаріату на користь ВАТ Укртелеком в особі Центру електрозвязку № 1 в м.Бердянськ Запорізької філії ВАТ Укртелеком 1521 грн. 52 коп. основного боргу за договором №100140/3 від 01.11.2006 р., 78 грн. 17 коп. пені, 64 грн. 70 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 27 грн. 59 коп. річних процентів. Скаржник вважає, що постанова головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області від 21.06.2010 р. № 23/2 про накладення арешту на кошти Запорізького військового комісаріату є незаконною та підлягає скасуванню. Відповідно до ст.. 15 Закону України Про Збройні Сили України фінансування Запорізького обласного військового комісаріату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Саме тому, Запорізький обласний військовий комісаріат, як і будь-яка бюджетна установа, здійснює свою діяльність у суворій відповідності із затвердженим кошторисом. Законодавством України чітко визначено, що бюджетна організація має здійснити витрати бюджетних коштів, які знаходяться на її рахунках виключно на цілі, що визначені у кошторисі відповідно до бюджетних призначень. Аналізуючи дії головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області щодо накладення арешту на кошти Запорізького обласного військового комісаріату, що містяться на всіх рахунках Запорізького обласного комісаріату, відкритих у Головному управління державного казначейства України в Запорізькій області, скаржник вважає, що вони не відповідають закону. Так, частиною 2 статті 4 Закону України Про державну виконавчу службу зазначено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Крім того, як випливає з ч. 2 ст. 19 Конституції України, державний виконавець, як посадова особа органу виконавчої влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 4 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. Таким чином, державний виконавець, який, як вбачається з винесеної ним постанови від 21.06.2010 р. № 23/2 про накладення арешту, керувався положеннями норм ст.ст. 5, 50 Закону України Про виконавче провадження та ст.. 59 Закону України Про банки та банківську діяльність, неправильно застосував ці норми та виніс зазначену постанову, яка є незаконною. Стверджуючи це, скаржник виходе з того, що відповідно до вимог чинного законодавства України Головне управління державного казначейства України в Запорізькій області не має статусу банку або іншої кредитної організації. Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка, зокрема, передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів. Отже, функції (завдання), які притаманні банку і кредитній організації, не входять до функцій (завдань) державного казначейства України. У цьому звязку з вище наведеного випливає, що державний виконавець в порушення вимог ст.. 5 , п. 4 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження безпідставно наклав арешт на кошти у межах суми 44101,03 грн., що містяться на всіх рахунках Запорізького ОВК, відкритих у ГУ Держказначейства України в Запорізькій області, яке за своїм статусом не є банком або кредитною організацією. Також, стосовно того, що накладення державним виконавцем арешту на кошти, що містяться на всіх рахунках Запорізького обласного військового комісаріату, відкритих у Головному управління державного казначейства України в Запорізькій області, суперечить законодавству, скаржник зазначає наступне: відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України Про виконавче провадження копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Зокрема, такими органами, як зазначено у частині 2 цієї статті, є орган нотаріату та інші органи, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Тобто, державне казначейство не є таким органом. Отже, стаття 50 Закону України Про виконавче провадження, якою керувався державний виконавець при накладенні арешту на кошти Запорізького ОВК на рахунках ГУ Державного казначейства в Запорізькій області, не передбачає можливість для державного виконавця накладати арешт на рахунки, відкриті у державному казначействі. Постанова про арешт коштів боржника від 21.06.2010 р. № 23/2 винесена державним виконавцем, як вважає заявник, не у відповідності з законом і тільки тому ця постанов не може бути законною.

Крім зазначених порушень з боку державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області також допущені порушення з боку в.о. начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області, яким затверджено незаконну постанову. Таким чином, діями вищезазначених осіб Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області у вигляді винесення та затвердження постанови про накладення арешту на кошти Запорізького ОВК, порушені права та законні інтереси останнього, оскільки зазначені державні виконавці в порушення вимог ст.. 7 Закону України Про виконавче провадження не використовували надані їм права у точній відповідності із законом під час здійснення виконавчого провадження. Внаслідок зазначених вище неправомірних дій вказаних державних виконавців робота Запорізького обласного військового комісаріату, який є місцевим органом військового управління в Запорізькій області , фактично паралізована. Просить скасувати як незаконну постанову № 23/2 від 21.06.2010 р. державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області, якою накладено арешт на кошти боржника.

В судовому засіданні 27.07.2010 р. представником заявника подано уточнену скаргу, згідно з якою просить також визнати незаконними дії головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4 щодо винесення ним постанови від 15.07.2010 р. № 23/2 про арешт коштів боржника, визнане законними дії начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5 щодо затвердження ним постанови від 15.07.2010 р. № 23/2 про арешт коштів боржника, скасувати постанову головного держаного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області від 15.07.2010 р. № 23/2 про арешт кошті боржника як незаконну. Уточнення прийнято судом до розгляду.

Представник стягувача ВАТ Укртелеком в особі ЦЕЗ № 1 Запорізької філії ВАТ Укртелеком - доводи скарги вважає надуманими та безпідставними.

Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області у запереченнях на скаргу зазначає: на виконанні в підрозділі перебуває зведене виконавче провадження № 23/2 з примусового виконання виконавчих документів, про стягнення коштів з Запорізького обласного військового комісаріату на користь юридичних осіб на загальну суму 47074,89 грн.

Боржником виконавчі документи, які входять до складу даного провадження, у добровільний строк не виконані. На запит підрозділу Державна податкова адміністрація у Запорізькій області, листом від 19.04.2010 р. повідомила про відкриті банківські рахунки Запорізького обласного військового комісаріату.18.05.2010 на вимогу державного виконавця боржником до підрозділу надані номери розрахункових рахунків, відкритих в Управлінні державного казначейства у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУДКУ у Запорізької області, у розрізі кошторисних призначень по КЕКВ.

21 червня 2010 р. винесено постанову про арешт коштів боржника № 23/2. Згідно даної постанови арешт накладено на кошти у межах суми: 44101,03 грн. за КЕКВ 1134, 4519,29 грн. за КЕКВ 1135, 169.08 грн. за КЕКВ 1343, 34756,74 грн. за КЕКВ 1341, що містяться на всіх рахунках Запорізького обласного військового комісаріату (ЄДРПОУ 07835529), відкритих в Головному управлінні державного казначейства України в Запорізькій області, та з яких можливе примусове стягнення коштів для виконання виконавчих документів, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 23/2.

Станом на 15.07.2010 сума заборгованості за виконавчими документами, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 23/2, в зв'язку з завершенням виконавчих проваджень №№ 97/2, 166/2 та частковим стягненням заборгованості, змінилась та складала 46854.89 грн.

15.07.2010 постановою про арешт коштів боржника знято арешт з коштів, що містяться на рахунках Запорізького обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 07835529) в Головному управлінні державного казначейства України в Запорізькій області накладений постановою про арешт коштів боржника № 23/2 від 21.06.2010.

Постанова про арешт коштів направлена на виконання державним виконавцем саме до органу казначейства в зв'язку з наступним.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609 (далі-Порядок), який розроблено відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах державного казначейства, що прийняті судовим та іншими держаними органами (посадовими особами), які відповідно до Закону мають право приймати такі рішення.

Згідно п. 30 Порядку, арешт на кошти установ та організацій, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках, може накладатись тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або державного виконавця.

Пунктом 31 Порядку передбачено, що постанова про арешт та за наявності копія виконавчого документа і рішення суду надсилається органу Державного казначейства, який обслуговує боржника, для визначення коду економічної класифікації видатків бюджету, на який накладатиметься арешт.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону, виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетна установа - орган, установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів.

Згідно ч. 1 ст. 25 БКУ, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

На підставі вищевикладеного, пунктом 2 вказаної постанови від 15.07.2010 накладено арешт на кошти у межах суми боргу: 46854,89 грн., що містяться на всіх рахунках Запорізького обласного військового комісаріату (ЄДРПОУ 07835529) відкритих в Головному управлінні державного казначейства України в Запорізькій області та з яких можливе примусове стягнення коштів для виконання вищевказаних виконавчих документів.

Заслухавши представників, вивчивши наявні матеріали, суд знаходить доводи скарги безпідставними з огляду на наступне:

Відповідно до ст.. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби. В обґрунтування скарги заявник вказує, що оскільки він фінансується із Державного бюджету України, по-перше, виконання рішення про стягнення з нього грошових коштів має виконуватися іншим органом, а не Державною виконавчою службою; по-друге, вважає, що накладення арешту на рахунки, відкриті у відділенні Держказначейства, не відповідає приписам законодавства.

Згідно ст.. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст.. 63 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом. Статтею 9 Закону встановлено, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про виконавче провадження та ст.. 25 Бюджетного кодексу України (згідно преамбули) Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ (затв. постановою від 09.07.2008 р. № 609). Цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Зазначеним Порядком визначений термін стягувач у даних відносинах, а саме: державний виконавець, який отримав право на примусове виконання рішень державних органів виключно на підставі визначених законом документів. Пунктом 4 Порядку визначено вичерпний перелік підстав, з яких юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання. В інших випадках безспірне списання коштів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів здійснюється примусово державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження відповідно до п.п. 16-39 зазначеного Порядку. Тобто, доводи заявника скарги щодо того, що державна виконавча служба не має правових підстав на виконання рішення суду, постановленого у даній справі, є хибними. Крім того, Закон України Про виконавче провадження містить терміни фінансова установа, кредитна установа, Кредитна організація (які є тотожними), як визначення установи, яка зберігає (обслуговує) кошти боржника. Інструкцією Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затв. Постановою Нацбанку від 21.01.2004 р. № 22) встановлено, що обслуговуючий банк банк, у якому відкрито рахунок учаснику безготівкових розрахунків та/або який здійснює для нього на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Обслуговування установ та організацій, оплата видатків яких здійснюється з єдиного казначейського рахунку, виконує також орган державного казначейства.

По-друге, що стосується доводів заявника про накладення арешту на грошові кошти за КЕКВ, що містяться на рахунках, відкритих у Головному управлінні державного казначейства України в Запорізькій області, суд зазначає: рішенням господарського суду від 03.03.2008 р. по даній справі не встановлювався порядок та спосіб виконання. Вказаним Порядком виконання рішень встановлено, що безспірне списання коштів здійснюється органами Державного казначейства виключно з рахунка, відкритого в органі Державного казначейства та зазначеного у платіжній вимозі за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються виходячи з економічної сутності заборгованості. У разі коли у виконавчому документі та/або платіжній вимозі, та/або ухвалі суду (постанові слідчого, державного виконавця) код економічної класифікації видатків бюджету не зазначено, орган Державного казначейства надсилає запит до боржника щодо визначення коду, за яким здійснюватиметься безспірне списання та/або на який накладатиметься арешт. Арешт на кошти установ та організацій, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках, може накладатися тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або державного виконавця. При цьому, п. 30 Порядку встановлено, що безспірне списання коштів загального фонду відповідного бюджету здійснюється органом Державного казначейства, який обслуговує боржника, в межах бюджетних асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі розпорядника бюджетних коштів, плані використання бюджетних коштів одержувачів та у разі наявності на рахунках боржника відкритих асигнувань за відповідними кодами класифікації видатків бюджету. Безспірне списання коштів з рахунків обліку коштів "Інші кошти спеціального фонду" (кошти, які мають цільове призначення і надходять на рахунок розпорядника та одержувача бюджетних коштів з розбивкою за кодами економічної класифікації видатків) здійснюється у порядку, визначеному для коштів загального фонду бюджету. Судові витрати, державне мито, штрафи, виконавчий збір, інші витрати на проведення виконавчих дій стягуються з рахунка, зазначеного у платіжній вимозі, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1139 "Оплата інших послуг та інші видатки". У разі коли у затвердженому кошторисі боржника цей код економічної класифікації видатків не передбачений або коли за цим кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша ніж сума списання, або коли на дату надходження платіжної вимоги відсутні відкриті асигнування за цим кодом, безспірне списання здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким стягується основний борг.

Дослідивши супроводжувальні документи ДВС суд знаходить додержаними приписи зазначеного Порядку.

В судовому засіданні встановлено, що постанова № 23/2 від 21.06.2010 р. скасовано виконавчою службою та винесено постанову № 23/2 від 15.07.2010 р. про арешт коштів з тих же підстав.

Доводи скарги суд визнає безпідставними та відхиляє її у частині вимог про скасування (визнання недійсними) постанов № 23/2 від 21.06.2010 р. та № 23/2 від 15.07.2010р.

Що стосується доводів скарги про визнання незаконними дій посадових осіб Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області суд зазначає, що господарським судом не розглядаються скарги на дії чи бездіяльність посадових осіб органів Державної виконавчої служби. У відповідності до ст.. 121-2 ГПК України господарський суд розглядає скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Суд не вбачає в діях державної виконавчої служби порушень приписів Закону України Про виконавче провадження.

Таким чином суд вважає доводи скарги надуманими та неправомірними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Доводи скарги на дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області визнати неправомірними, скаргу відхилити.

Суддя І.А. Попова