Рішення № 50931017, 16.08.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "16" серпня 2011 р. Справа № 5/5007/12/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Ляхевич А.А.

при секретарі Зоренко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився,

від відповідача: ОСОБА_1, доручення від 23.03.2011 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феліцата Україна" (м.Київ)

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)

про стягнення 25183,63 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" - 25183,63грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №110 від 01.01.2009 року.

Ухвалою суду від 21.06.2011р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи, зобов'язано сторони подати до суду документи, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2011 р., зважаючи на клопотання відповідача про перенесення розгляду справи та необхідність витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 28.07.2011 р. У зв"язку з необхідністю проведення сторонами взаємозвірки розрахунків, ухвалою суду від 28.07.2011 р. розгляд справи було відкладено на 16.08.2011 р.

В засідання суду позивач свого представника не направив, про причини неявки в суд не повідомив, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що представник позивача підписався у додатку до протоколу судового засідання від 28.07.2011 р.; ухвала про відкладення розгляду справи від 28.07.2011 р. надіслана позивачу рекомендованим листом, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 29.07.2011 р. (а.с.133).

З врахуванням положень ст.75 ГПК України, господарський суд вважає, що нез"явлення в засідання суду представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, за наявними в ній матеріалами.

Відповідачем подано письмові заперечення по справі (а.с.115-117).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та надала акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2011 р., надісланий відповідачу позивачем, за яким відповідачем визнано наявність боргу в сумі 21506,90 грн. Різницю між цією сумою та зазначеною позивачем сумою боргу (21507,26 грн.) - 0,36 грн. представник відповідача пояснити не може.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2009 року між сторонами у справі - ТОВ "Феліцата Україна" (продавець) та ДП "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика Рейнфорд" укладено договір №110 купівлі-продажу (а.с.20-21), за яким продавець продає, а покупець купує концентрат лактулози "Лактусан" (товар) в кількості, асортименті та за цінами, вкзааними в підписаних сторонами товарних накладних, які мають посилання на цей договір.

У відповідності до п.2.2. договору, товар поставляється на адресу покупця за рахунок покупця або зі складу продавця представнику покупця.

Відповідно до розділу 3 договору, умови сплати - 100% передоплата. Умови сплати можуть бути змінені, якщо це передбачається додатковими умовами до цього договору або вказується в товарних накладних в кожному окремому випадку.

Відповідно до п.6.5. договору, будь-які зміни або доповнення мають юридичну силу, якщо вони внесені письмово та підписані вповноваженими представниками обох сторін.

Згідно п.4.1. договору, у випадку порушення термінів сплати за товар, передбачених п.3.2. цього договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діє на період, за який виставляється пеня) від суми несплаченого товару за кожен прострочений день, що не звільняє його від сплати загальної варстості товару.

У відповідності до п.6.1. договору, цей договір вступає в силу після підписання його обоам сторонами і діє на протязі трьох років з дня підписання.

Як вбачається з матеріалів справи, у зазначений позивачем період - друге півріччя 2010 року - позивач поставив відповідачу на виконання умов вищевказаного договору товар на загальну суму 60355,20 грн., за видатковими накладними (а.с.23,26,29,32,34):

- №РН-000388 від 19.07.2010 р. на суму 15201,60 грн.;

- №РН-000431 від 13.08.2010 р. на суму 15201,60 грн.;

- №РН-000486 від 07.09.2010 р. на суму 15201,60 грн.;

- №РН-000649 від 06.10.2010 р. на суму 3800,40 грн.;

- №РН-000689 від 13.10.2010 р. на суму 10950,00 грн.

та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №732 від 19.07.2010 р., №826 від 12.08.2010 р., №894 від 06.09.2010 р., №999 від 04.10.2010 р. (а.с.24,27,30,35).

Факт отримання товару на зазначену суму - 60355,20 грн. у період з 19.07.2010 р. по 13.10.2010 р. не заперечується відповідачем.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару.

Відповідно до 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Для оплати отриманого за накладними товару позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 60355,20 грн. (а.с.22,25,28,31,33).

Як вбачається з поданих до справи доказів, а саме: виписок з банківського рахунку, наданих позивачем (а.с.36-50) та платіжних доручень, наданих відповідачем (а.с.120-129), за товар, отриманий відповідачем за вищевказаними видатковими накладними, останнім сплачено лише 38847,94 грн., несплаченими залишились 21507,26 грн.

Слід зазначити, що посилання відповідача, викладені у запереченнях по справі (а.с.115-117) стосовно сплати у період з 19.07.2010 р. по грудень 2010 року за отриманий відповідачу товар за накладними від 19.07.2010р., 13.08.2010р., 07.09.2010р., 06.10.2010 р. та 13.10.2010 р. більшої суми, а саме - 55000,00 грн., у зв"язку з чим заборгованість за даними накладними становить лише 5335,20 грн., спростовуються матеріалами справи. Так, як вбачається з поданих відповідачем платіжних доручень, у призначенні платежу в платіжному дорученні №4018 від 26.07.2010 р. (а.с.120) зазначено "Оплата за концентрат лактулози по рах.№344,371 від 14,21.06.10", в той час як на оплату концентрату лактулози, переданої за видатковою накладною №РН-000388 від 19.07.2010 р. на суму 15201,60 грн. було виставлено рахунок-фактуру №СФ-000415 від 19.07.2010 р. Посилання на рахунок №415 від 19.07.2010 р. міститься лише в платіжному дорученні №4518 від 17.08.2010 р. на суму 5000,00 грн., при цьому, оплата даним платіжним дорученням, згідно призначення платежу, здйснювалась за двома рахунками - №371 від 23.06.2010 р. та №415 від 19.07.2010 р. Вказані обставини стали підставою для зобов"язання сторін судом провести взаємозвірку розрахунків за договором від 01.01.2009 р. В акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2011 р., підписаному уповноваженими представниками обох сторін (а.с.134-135) відповідачем зазначено суму боргу, з наявністю якої він погоджується - 21506,90 грн., різницю між цією сумою та зазначеною позивачем сумою боргу - 0,36 грн., як уже зазначалось, представник відповідача пояснити не може. В той же час, акт не містить жодних виправлень у показниках (сума заборгованості перед позивачем станом на 01.01.2009 р., вартість товару за кожною окремо поставкою та суми здійснених відповідачем проплат), які приймав до уваги позивач, визначаючи суму заборгованості. В засіданні суду представник відповідача підтвердила, що всі вихідні дані позивачем вказані правильно. За таких обставин, різницю в 0,36 грн. між сумами, визначеними позивачем та відповідачем можна пояснити лише допущеною відповідачем арифметичною помилкою.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази та з урахуванням відомостей, відображених в акті звірки, господарський суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 21507,26 грн.

Про погашення вказаної суми заборгованості позивач звернувся 05.05.2011 р. до відповідача з вимогою (а.с.51,52, докази направлення - а.с.53,54).

Вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Доказів погашення вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Феліцата Україна" про стягнення з ДП "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" 21507,26 грн. заборгованості є підтвердженим матеріалами справи та таким, що підлягає задоволенню.

Водночас, позивачем заявлено до стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу інфляційних, 3% річних та пені. В обгрунтованому розрахунку (а.с.76-80), поданому позивачем, період прострочення оплати позивачем вказано по 30.06.2011 р.

Розглядаючи питання щодо законності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення вищезазначених сум інфляційних, річних та пені, господарський суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як уже зазначалось, у даному випадку, в п.3.1. договору сторони встановили, що умовою оплати є 100% передплата. Водночас, строк здійснення переоплати покупцем, пов"язаність його з попереднім виставленням рахунку позивачем, подачею позивачем заявки на отримання товару, тощо, договором не встановлено. Не вбачається погодженого порядку та строків розрахунку із усталеної практики правовідносин між сторонами, оскільки, в порушення передбачених договором умов, поставка товару здійснювалась позивачем за відсутності попередньої оплати зі сторони відповідача. Такі дії сторін свідчать про фактичну зміну ними умов договору щодо порядку оплати переданого товару. Водночас, іншого строку оплати товару, як це передбачено договором (п.3.2. договору, помилково названий сторонами п.3.1., оскільки розділ 3 договору містить два пункти "3.1.", другий по порядку пункт цього розділу є фактично пунктом "3.2.") - сторони не встановили.

За таких обставин, оскільки фактично, строк оплати товару не встановлений договором, у відповідності до вимог ст.530 ЦК України, підлягає застосуванню положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, а саме, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Враховуючи пред"явлення вимоги позивачем 05.05.2011 р., відповідач повинем був здійснити оплату по 12.05.2011 р. включно, прострочення оплати допущено відповідачем з 13.05.2011 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши, що прострочення оплати товару, відповідно до обставин справи, допущено відповідачем з 13.05.2011 р. та в межах зазначеного позивачем періоду (по 30.06.2011 р.), господарський суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування 3% річних на суму заборгованості 21507,26 грн. за період з 13.05.2011 р. по 30.06.2011 р. в сумі 86,62 грн. Позовні вимоги щодо стягнення 86,62 грн. 3% річних є правомірними та такими, що підлягають задоволенню, в решті позову в цій частині слід відмовити.

При проведенні перевірки правомірності здійснених позивачем нарахувань інфляційних, господарський суд враховує, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 24.11.2010р. у справі № 21/108-10, від 29.12.2010р. у справі № 33/149-10, від 02.02.2011р. у справі №11/233/10).

Отже, з урахуванням строку оплати, встановленого законом, за прострочення оплати, правомірним є нарахування інфляційних на суму боргу 21507,26 грн. за червень 2011 року (індекс інфляції 100,4%). Таким чином, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 86,03 грн. В решті вимог в цій частині у позові слід відмовити.

Стосовно заявлених вимог щодо стягнення пені господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, підставою для сплати неустойки відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України є порушення зобов"язання, яким згідно ст.610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Разом з тим, досліджуючи питання щодо наявності підстав для застосування до відповідача по справі відповідальності у вигляді сплати пені за порушення зобов"язання по договору №110 від 01.01.2009 р., суд враховує, що в пункті 4.1. договору передбачено відповідальність покупця у вигляді сплати пені у випадку порушення термінів сплати за товар, передбачених п.3.2. цього договору. Проте, оскільки, як уже зазначалось, строк оплати товару в порядку, передбаченому п.3.2. договору, встановлений не був, а тому підстав для застосування до ДП "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" відповідальності, передбаченої в п.4.1. договору, не вбачається. У позові в частині стягнення пені суд відмовляє.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 21507,26 грн. заборгованості, 86,03 грн. інфляційних та 86,62 грн. 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, у відповідності до вимог ст.49 ГПК України.

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (10031, м. Житомир, вул.Ватутіна,45, ідентифікаційний код 32176931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феліцата Україна" (01135, м.Київ, вул.Оранжерейна, буд.3, ідентифікаційний код 33348888):

- 21507,26 грн. заборгованості,

- 86,03 грн. інфляційних,

- 86,62 грн. 3% річних,

- 216,80 грн. витрат з державного мита,

- 206,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ляхевич А.А.

Повний текст рішення підписано 17.08.2011 р.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (реком. з повід.)

3 - відповідачу (прост.)