Рішення № 50930710, 22.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.2015р. Справа № 905/1192/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійній комбінат,

ЄДРПОУ 05441447, м.Алчевськ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Енерголіт, ЄДРПОУ 38081725,

м.Маріуполь

про стягнення 1620432,00 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2-по дов.

від відповідача: не зявився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Алчевський металургійній комбінат, м.Алчевськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Енерголіт, м.Маріуполь, про стягнення 1620432,00 грн., у тому числі штраф в сумі 209088,00 грн. та неустойка в сумі 1411322,00 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. в частині повного та своєчасного постачання товару.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.

Згідно позовної заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Енерголіт розташоване за адресою: 87514 Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гранітна, 140/67, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.

Відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам та учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст.42, 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

29.01.2014р. між сторонами був підписаний договір № АМК-304-2014-пст. Згідно з п.1.1 вказаного договору відповідач (постачальник) прийняв на себе зобовязання поставити обладнання (товар), передати його у власність позивача (покупця) та провести пусконалагоджувальні роботи, а покупець зобовязався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Вартість, кількість, асортимент, якісні характеристики та строки поставки обумовлюються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору (п.1.2 договору).

За змістом специфікації №1 до договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. відповідач зобовязаний поставити позивачу ланцюг транспортерний №148002.00 СБ-1 у кількості 132 шт.

Виходячи зі змісту позовної заяви, на виконання умов підписаного між сторонами договору позивачем було перераховано відповідачу в якості попередньої оплати за товар грошові кошти в сумі 1306800,00 грн.

Проте, за твердженням позивача, відповідачем свої зобовязання з постачання товару за специфікацією №1 від 29.01.2014р. до договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. належним чином не виконані.

Згідно з п.7.2 договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. за порушення строків поставки товару, передбачених цим договором або недопоставку товару постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 8% від вартості непоставленого або недопоставленого товару. При цьому, якщо терміни поставки товару порушені постачальником більш ніж на 15 календарних днів, 0,3% за кожний день прострочення. Неустойка нараховується до моменту фактичного припинення порушення договірного зобов'язання.

За таких обставин, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань на підставі п.7.2 договору АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. позивачем нараховано та предявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 209088,00 грн. та неустойку в сумі 1411322,00 грн.

Відповідач заперечень по суті позовних вимог не надав.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як вказувалось вище, 29.01.2014р. між сторонами був підписаний договір №АМК-304-2014-пст, за умовами якого відповідач (постачальник) прийняв на себе зобовязання поставити обладнання (товар), передати його у власність позивача (покупця) та провести пусконалагоджувальні роботи, а покупець зобовязався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України договір, в якому одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, є договором поставки.

За таких обставин, за висновками суду, укладений між сторонами договір №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. є договором поставки.

За приписом ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За змістом специфікації №1 від 29.01.2014р. до договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. відповідач зобовязаний поставити позивачу ланцюг транспортерний №148002.00 СБ-1 у кількості 132 шт на суму 2613600,00 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Одночасно, згідно із ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 5.4 договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. передбачено, що покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно з умовами, вказаних в специфікаціях до договору.

Виходячи зі змісту специфікації №1 від 29.01.2014р. до договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р., оплата продукції (товара) здійснюється покупцем на наступних умовах - перша частина передоплати 50 відсотків і друга частина передоплати 50 відсотків протягом 10 днів за фактом виготовлення. При цьому, як було узгоджено сторонами, термін поставки продукції становить 165 днів з моменту перерахування покупцем 50 відсоткової передоплати.

Тобто, обовязок відповідача поставити позивачу товар за специфікацією №1 від 29.01.2014р. до договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. виникає після спливу перебігу 165 днів з моменту перерахування позивачем грошових коштів сумі 1306800,00 грн. (попередньої оплати у розмірі 50%).

Згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Позивач в підтвердження факту належного виконання своїх зобовязань з перерахування попередньої оплати відповідачу за специфікацією №1 від 29.01.2014р. до договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. посилається на надані до матеріалів справи банківські виписки від 06.02.2014р., 07.02.2014р., 11.02.2014р., 12.02.2014р., 14.02.2014р., 17.02.2014р., 18.02.2014р.

Вказаними банківськими виписками позивачем було перераховано відповідачу за договором №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. згідно рахунку №Е-00000001 від 03.02.2014р. грошові кошти в сумі 1306799,94 грн. За змістом рахунку №Е-00000001 від 03.02.2014р. сплаті позивачем відповідачу підлягали грошові кошти в сумі 2613600,00 грн. за ланцюг транспортерний.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату за специфікацією №1 від 29.01.2014р. до договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. в сумі, меншій ніж було узгоджено сторонами.

Ухвалою від 07.09.2015р. господарським судом було зобовязано позивача представити суду докази перерахування відповідачу попередньої оплати за специфікацією №1 від 29.01.2014р. до договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. на повну суму.

На виконання ухвали суду від 07.09.2015р. позивачем до матеріалів справи надано платіжне доручення №14368 від 25.07.2014р. При цьому, як вказує позивач, вказаним платіжним дорученням на розрахунковий рахунок відповідача ним було перераховано грошові кошти у сумі 16000,00 грн., у тому числі й 0,06 грн. за специфікацією №1 від 29.01.2014р. до договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р.

Проте, вказане платіжне доручення не може бути прийняте судом до уваги в якості належного доказу перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати за специфікацією №1 до договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р., враховуючи, що у графі «призначення платежу» даного платіжного доручення позивачем було зазначено - за п/о стакан за договором №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р.

Одночасно, предметом поставки та, як наслідок, оплати за специфікацією №1 від 29.01.2014р. до договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. було ланцюг транспортерний №148002.00 СБ-1.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України інших доказів перерахування відповідачу попередньої оплати за специфікацією №1 від 29.01.2014р. до договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. в повній сумі до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи, що за умовами специфікації №1 від 29.01.2014р. до договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. термін поставки продукції становить 165 днів з моменту перерахування покупцем 50-ти відсоткової передоплати, виходячи з того, що доказів перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати за специфікацією матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обовязку поставити позивачу товар згідно специфікації №1 від 29.01.2014р. до договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р.

Як наслідок, факт порушення відповідачем своїх зобовязань з постачання товару позивачу за специфікацію №1 від 29.01.2014р. до договору №АМК-304-2014-пст від 29.01.2014р. є недоведеним.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи висновки суду про недоведеність з боку позивача факту порушення відповідачем своїх обовязків за договором, тобто, за відсутністю доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, які тягнуть за собою можливість застосування певного виду відповідальності, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 209088,00 грн. та неустойки в сумі 1411322,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійній комбінат, м.Алчевськ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Енерголіт, м.Маріуполь про стягнення штрафу в сумі 209088,00 грн. та неустойки в сумі 1411322,00 грн.

В судовому засіданні 22.09.2015р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина