Ухвала суду № 50930094, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2015 р. м. Київ К/800/16222/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «АгроАльянс»на постановуЧеркаського окружного адміністративного суду від 01.12.2014та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015у справі № 823/187/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АгроАльянс»до1. Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби 2. Начальника Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової службипровизнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АгроАльянс» звернулось до суду з позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби та начальника Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.09.2012 за № 0000482210 та № 0000492210, а також визнати протиправними дії начальника Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби щодо прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.12.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу відповідач-1, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем-1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП ОСОБА_4 та з ПП ОСОБА_5 за період з 01.01.2010 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт № 873/22/31561235 від 17.08.2012;

- за висновками акта перевірки, позивачем допущено: - заниження податку на прибуток всього у сумі 162501 грн., у т.ч. за 1 квартал 2010 року в сумі 125998 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 36502 грн. внаслідок порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 та пп.12.3.1 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищення валових витрат всього у сумі 650002 грн., у т.ч. за 1 квартал 2010 року в сумі 503990 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 146013 грн.; - заниження податку на додану вартість в сумі 129998 грн., у т.ч. за січень 2010 року в сумі 100798 грн., за квітень 2010 року в сумі 29200 грн., внаслідок порушень пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 129998 грн., у т.ч. за січень 2010 року в сумі 100798 грн., за квітень 2010 року у сумі 29200 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем-1 прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0000482210 від 03.09.2012, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 162 488,00 грн. (з яких: 129 998,00 грн. - основний платіж та 32 500,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення № 0000492210 від 03.09.2012, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 203 126,00 грн. (з яких: 162 500,00 грн. - основний платіж та 40 626,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок акту перевірки, що придбання позивачем мінеральних добрив у ПП ОСОБА_5 у період з 01.01.2010 по 30.06.2010 не підтверджено, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «АгроАльянс» та ПП ОСОБА_5 укладені без мети настання реальних наслідків, а тому правочини відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є недійсними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що застосування штрафу у розмірі 25% від суми донарахованих зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ відповідачем-1 здійснено правомірно у спосіб та розмірах, визначених законом, а вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача-2 щодо прийняття податкових повідомлень-рішень не підлягає задоволенню, оскільки таке право посадової особи передбачено Податковим кодексом України. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини справи в їх сукупності свідчать про відсутність реального характеру господарських відносин, вчинених між позивачем та ФОП ОСОБА_5

Проте, судова колегія касаційної інстанції не може в повній мірі погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Щодо спірних правовідносин в частині позовних вимог про визнання протиправними дій начальника Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби щодо прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до положень п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу або його заступником.

Таким чином, право відповідної посадової особи контролюючого органу приймати податкове повідомлення-рішення передбачено Податковим кодексом України, а тому обгрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмови в задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій начальника Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби щодо прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2012 за № 0000482210 та № 0000492210, оскільки вважає їх передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання досягнутих усних домовленостей ПП ОСОБА_5 здійснено реалізацію товарів (мінеральних добрив) позивачу на загальну суму 780000 грн., у т.ч. ПДВ 129998 грн. Оплата товару проведена позивачем у повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків. При цьому, сторонами правочину було визначено умови поставки мінеральних добрив на умовах поставки СІР (Інкотермс) склад ТОВ «АгроАльянс» за адресою: Черкаська область, Уманський район, автошлях Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам?янка (с.Розсішки).

Вартість придбаного у ПП ОСОБА_5 товару позивачем віднесено до складу скоригованих валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємства, у т.ч., за 1 квартал 2010 року в сумі 503990 грн. та за 2 квартал 2010 року в сумі 146012 грн., а суми сплаченого в ціні придбання податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у січні та квітні 2010 року в сумі 129998 грн.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктами 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір поставки за умовами СІР не може бути укладено в односторонньому порядку покупцем, а посилання позивача на лист № 18 від 05.01.2010 щодо погодження контрагентом поставки товару на умовах СІР судом першої інстанції до уваги не прийнято. Крім того, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові засновані на мотивах недійсності правочину щодо поставки мінеральних добрив, а не на дослідженні обставин отримання товару та його подальшого використання позивачем у господарській діяльності.

Між тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанцій (з яким погодився суд апеляційної інстанції) передчасно покладено в основу мотивувальної частини свого рішень про відмову в задоволені позову лише висновки акту про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, оскільки такі висновки помилково судом не були досліджені та перевірені на підставі належних та допустимих доказів.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат, і господарською діяльністю платника податку. При цьому дослідженню судом підлягають усі наявні первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

З огляду на викладене, для встановлення факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, судам попередніх інстанцій з використанням усіх передбачених законом видів доказів, в тому числі, показань свідків, необхідно встановити: рух коштів між позивачем та його контрагентами при виконанні умов укладеного договору; зміст операцій з поставки за договором, їх обсяг, форми виконання та передачі, тобто, ознак, які б свідчили про реальність таких поставок; чи пов'язані вказані поставки з господарською діяльністю позивача; чи були використані позивачем спірні поставки товару у своїй господарській діяльності; чи відбулися реальні зміни в майновому стані платника податку внаслідок використання результатів поставки у подальшій господарській діяльності.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2012 за № 0000482210 та № 0000492210 підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроАльянс» задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2012 за № 0000482210 та № 0000492210 скасувати та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В іншій частині - постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний