Ухвала суду № 50930032, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/65820/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фірми «Ніколай» до Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Фірми «Ніколай» на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 3 червня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року Фірма «Ніколай» звернулась з позовом до Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (далі - ВДВС) в якому просила: визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо не вирішення питання про зняття арешту, накладеного на майно боржника та не повернення цього майна; зобов'язати відповідача виключити з акту опису і арешту майна від 30 грудня 2011 року арештоване майно боржника.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідач діяв всупереч вимог чинного у період спірних правовідносин законодавства, допустив протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача, а тому Фірма «Ніколай» просила про задоволення позову.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 3 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити позов.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні прозову суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що на виконанні ВДВС перебували виконавчий лист з примусового виконання постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, виданий у справі № 5051/08/2 (виконавче провадження № 3972) та наказ Господарського суду Автономної Республіки Крим № 2-15/6456.1-2007 від 5 лютого 2009 року (виконавче провадження № 8358) згідно з якими боржником за вищезгаданими виконавчими документами визнано позивача.

Постановою ВДВС від 3 вересня 2011 року вищевказані виконавчі провадження об'єднані у зведене виконавче провадження, а постановою від 30 грудня 2011 року державним виконавцем накладено арешт на майно боржника у межах загальної суми стягнення.

В свою чергу, постановою ВДВС від 30 грудня 2011 року виконавче провадження № 3972 закінчено на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі Закон № 606-ХІV в редакції, станом на час винесення постанови ВДВС про закінчення виконавчого провадження) у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому, питання щодо про зняття арешту, накладеного на майно боржника у цій постанові не вирішено.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон № 606-ХІV.

Згідно з приписами пункту 8 частини 1 статті 49 Закону № 606-ХІV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Водночас, у відповідності до частини 2 статті 50 Закону № 606-ХІV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Вказані приписи закону дублюються і в Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі - Інструкція).

Разом з тим, вищезгаданими нормативно - правовими актами встановлені особливості щодо виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника.

Зокрема, за змістом статті 33 Закону № 606-ХІV у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Окрім цього, відповідно до пунктів 4.19.1, 4.19.5, абзацу 2 пункту 4.19.3 Інструкції якщо в районному (міському) органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця (додаток 19) протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для добровільного виконання.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги. У разі недостатності стягненої суми для повного задоволення усіх вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачеві суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку календарного надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби.

Після виконання окремого виконавчого документа виконавче провадження за цим виконавчим документом виводиться із зведеного виконавчого провадження постановою державного виконавця (додаток 19) і виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Комплексний аналіз наведених вище положень Закону № 606-ХІV та Інструкції у їх системному зв'язку дає підстави колегії суддів для висновку, що зведене виконавче провадження з виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законодавством, зокрема, арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження яке вважається закінченим після виконання усіх виконавчих документів, зведених в одне виконавче провадження, в порядку їх календарного надходження.

Таким чином, і питання про зняття арешту, накладеного на майно боржника у рамках зведеного виконавчого провадження, повинно вирішуватись після виконання останнього виконавчого документа, приєднаного до такого провадження.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Фірми «Ніколай» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 3 червня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало