Ухвала суду № 50929984, 17.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ К/800/59856/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Шведа Е.Ю., провівши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання незаконною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в квітні 2014 року пред'явили позов до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання незаконною та скасування вимоги № Ф-164 від 21 листопада 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року та постановлено нову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано неправомірною вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 21 листопада 2013 року № Ф-164.

Скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 21 листопада 2013 року №Ф-164.

Не погоджуючись із прийнятими рішенням суду апеляційної інстанцій скаржник оскаржив його.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 2 червня 2008 року та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_1 від 13 жовтня 2009 року позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як пенсіонер за вислугою років.

В листопаді 2013 року ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві направлено позивачу вимогу про сплату недоїмки № Ф-164, в якій вимагається сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальну суму 3582 грн. 09 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився із доводами відповідача про те, що підстави для скасування вимоги відсутні, оскільки позивач отримує пільгову пенсію, як пенсіонер за вислугою років.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того що, позивач звільнений від сплати єдиного внеску, а тому вимога Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 21 листопада 2013 року №Ф-164 є незаконною.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією суду апеляційної інстанції із огляду на наступне.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 4 Закону України № 2464-VI визначено хто є платниками єдиного внеску.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Разом з цим, відповідно до частини 4 статті 4 Закону України № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач працювала в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я та має відповідний стаж, в зв'язку з чим має право на пенсію на пільгових умовах.

Оскільки ОСОБА_4 призначена пенсія зі зниженням пенсійного віку, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суд апеляційної інстанцій повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та прийшов до вірних висновків, що ОСОБА_4 звільнена від сплати єдиного внеску, а тому у відповідача відсутні правові підстави для направлення вимоги про сплату єдиного внеску.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів м. Києва відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: