Ухвала суду № 50929973, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/20223/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Трест «Красноармійськшахтобуд» до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних? захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про визнання? дій та рішення незаконними, за касаційною скаргою Відділення? виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року,-

у с т а н о в и л а :

У січні 2013 року Відкрите акціонерне товариство «Трест «Красноармійськшахтобуд» (далі - Товариство) звернулося до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області (далі - Фонд), у якому просило визнати незаконними дії та скасувати рішення № 415 від 13 лютого 2012 року про зміну класу професійного ризику з 51-го на 52-ий (далі - спірні дії та рішення). В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалось на те, що з 19 серпня 2009 року господарська діяльність ним не здійснюється у зв'язку із припиненням шляхом ліквідації. Тому враховуючи відсутність доходів від здійснення господарської діяльності, позивач вважає спірну зміну класу професійного ризику виробництва незаконними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано незаконними дії відповідача щодо зміни позивачу з 1 січня 2012 року класу професійного ризику виробництва, а рішення Фонду № 415 від 13 лютого 2012 року скасовано. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права просить ухвалені судові рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

У відповідності з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи частково позов суди на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що відповідач незаконно змінив клас професійного ризику виробництва позивача з 51-го на 52-ий.

Судами встановлено, що Товариство перебуває на обліку Фонду як платник страхових внесків і з 19 серпня 2009 року знаходиться на стадії припинення підприємницької діяльності у зв'язку з ліквідаційною процедурою. За даними ЄДРПОУ видом економічної діяльності Товариства за кодом Класифікатора видів економічної діяльності (далі - КВЕД) - є 70.10 «Діяльність головних управлінь (хед-офісів)».

10 березня 2011 Товариство звернулось до відповідача із заявою про перегляд установленого класу професійного ризику виробництва, з урахуванням основного виду економічної діяльності на 2011 рік, зокрема «управління підприємствами» - код КВЕД 74.15.0, та просив змінити даний клас.

Рішенням Фонду змінено клас професійного ризику виробництва Товариства на зазначений КВЕД 74.15.0, про що складено відповідне повідомлення № 40 від 12. березня 2011року. За результатами такої зміни з 1 січня 2011 року позивачу встановлено розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на рівні 36,76 %.

Після чого, спірним рішенням Фонду № 415 від 13 лютого 2012 року клас професійного ризику виробництва Товариств вкотре змінено з 51-го на 52-ий, що слугувало зміні з 1 січня 2012 року розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 38,52%.

При цьому, судами встановлено, що згідно звітів щодо сплати Товариством заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду за 2011-2012 роки значиться один і той самий вид економічної діяльності, зокрема за кодами КВЕД 2005 - 74.15.0, що за КВЕД 2010 - 70.10.

Так, відповідно до частин 1, 2, 3 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105) визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розмір страхового внеску підприємства залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство за видом економічної діяльності. У разі якщо страхувальник провадить свою діяльність за декількома видами економічної діяльності, віднесення підприємства до класу професійного ризику виробництва здійснюється за основним видом його економічної діяльності.

У разі зміни виду економічної діяльності підприємства Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно змінює належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва. Зміна класу професійного ризику здійснюється один раз на рік за результатами роботи страхувальника за минулий календарний рік. Новий клас професійного ризику встановлюється з початку поточного року.

Пунктами 1, 2 Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1423 від 23 вересня 2000 року (далі - Порядок № 1423) встановлено, що з метою визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій галузі економіки та види робіт (далі - галузі економіки) диференціюються за класами професійного ризику виробництва згідно з додатком. Галузі економіки іменуються відповідно до Класифікації видів економічної діяльності.

У відповідності з пунктом 12 цього Порядку Фонд відносить підприємства до галузей економіки за видами їх основної діяльності. Якщо страхувальник провадить свою діяльність у кількох галузях економіки, підприємство відноситься до тієї з них, яка має найбільшу питому вагу в обсязі реалізованої продукції. У разі зміни технології робіт або виду діяльності підприємства Фонд відповідно змінює належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва.

За приписами пункту 3.4 Порядку віднесення страхувальників до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду їх економічної діяльності та проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у томі числі основний), затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30 листопада 2010 року № 30 (далі - Порядок № 30) встановлено, що віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва здійснюється згідно з Класифікацією галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва (додаток до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 року № 1423).

У разі якщо страхувальник провадить свою діяльність за декількома видами економічної діяльності, віднесення підприємства до класу професійного ризику виробництва здійснюється за основним видом його економічної діяльності (пункт 3.2 Порядку № 30).

Тобто зазначений клас залежить безпосередньо від ступеня ризику здійснення господарської діяльності та визначається згідно до Класифікації галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 року № 1423.

Згідно з пунктом 3.10 Порядку № 30 страхувальники один раз на рік до 25 січня року, наступного за звітним, подають до робочих органів виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням (місцем проживання) відомість розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності (далі - відомість розподілу) за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду щорічно, на підставі відомості розподілу, здійснюється перегляд з початку поточного року належності страхувальника до класу професійного ризику виробництва за основним видом економічної діяльності.

У разі зміни основного виду економічної діяльності за даними відомості розподілу, що тягне за собою зниження класу професійного ризику виробництва, робочим органом виконавчої дирекції Фонду здійснюється перевірка страхувальника щодо достовірності поданих ним відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний).

У разі прийняття рішення щодо зміни класу професійного ризику виробництва на підставі даних відомості розподілу або за результатами перевірки робочий орган виконавчої дирекції Фонду надсилає відповідному органу Пенсійного фонду повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва із зазначенням розміру єдиного внеску, встановленого статтею 8 Закону про єдиний внесок, і дати зміни класу професійного ризику виробництва за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

За приписами пунктів 4.12, 4.14, 4.15 Порядку № 30 перевірка страхувальника проводиться шляхом аналізу бухгалтерських документів, що засвідчують (підтверджують) об'єм реалізації товарів, робіт, послуг, та звірки їх із записами в регістрах бухгалтерського обліку. Перевірці підлягають документи за весь період з моменту проведення попередньої перевірки.

При перевірці страхувальника працівник, який здійснює перевірку, ознайомлюється з установчими документами, штатним розписом та документами щодо фактичного об'єму реалізації товарів, робіт, послуг.

Вид економічної діяльності, заявлений страхувальником як основний, перевіряється на підставі даних первинних бухгалтерських документів, відомості розподілу і звіряється з даними форми державного статистичного спостереження № 1-підприємництво (річна) «Звіт про основні показники діяльності підприємства», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 30 серпня 2010 року № 365, за відповідний минулий рік або іншими звітами в разі, якщо страхувальник дану статистичну форму не складає.

Аналізуючи наведені положення чинного законодавства, суди правильно виходили з того, що оскільки перевірка поданих Товариством відомостей про види економічної діяльності та первинних бухгалтерських документів Фондом не здійснювалась, законних підстав для прийняття спірного рішення про зміну класу професійного ризику виробництва на 52-й у останнього не було.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про визнання незаконними спірних дій і рішення відповідача є обґрунтованим.

Згідно вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суди правильно встановили, що доказів у підтвердження своїх доводів і заперечень відповідач, всупереч вимогам статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не представив, на відміну від позивача, який довів підставу своїх позовних вимог, а тому часткове задоволення таких судами попередніх інстанції є законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, їх рішення відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду? від 28 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало