Ухвала суду № 50929872, 17.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2015 р. м. Київ К/800/67251/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва до Приватного підприємства "Сігма" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Сігма» про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасне перерахування страхувальником страхових внесків.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 року, у задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі, Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, УПФУ в Голосіївському районі міста Києва вказало, що відповідач має заборгованість із сплати штрафних санкцій та пені згідно рішення № 217 від 02.02.2011 року; на підставі п. 2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV за несвоєчасне перерахування страхувальником страхових внесків за період з 30.05.2008 року по 10.01.2011року було застосовано фінансові санкції в загальній сумі 31207,50 грн., та згідно Рішення № 601 від 23.07.2013 року, на підставі п. 2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV за несвоєчасне перерахування страхувальником страхових внесків за період з 22.11.2010 року по 13.09.2011 року було застосовано фінансові санкції в загальній сумі 3950,00 грн. Таким чином залишок несплаченої заборгованості складає 35157,50 грн..

Рішення № 217 та № 601 прийнято на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058, в редакції до 01.01.2011р., передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати й сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У п. 6 ст. 20 Закону № 1058 визначено, що у разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058, в редакції до 01.01.2011р., за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

01.01.2011 р. набрав чинності Закон України від 08.07.2010 р. № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у зв'язку з чим, норми п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 втратили чинність.

У той же час відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Крім цього, абзацом шостим цього ж пункту передбачено, що на період до повного стягнення зазначеної вище заборгованості за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, у випадку, коли заборгованість зі сплати страхових внесків виникла до 1 січня 2011 року, відповідач має право здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати.

З огляду на зазначене судам необхідно встановити яка сума штрафних санкцій застосована щодо заборгованості яка виникла до 1 січня 2011 року, а яка - після цієї дати та, з урахуванням цього прийняти рішення про стягнення коштів лише у частині штрафних санкцій щодо заборгованості, яка виникла до 1 січня 2011 року.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 року у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: