Ухвала суду № 50929147, 21.09.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"21" вересня 2015 р. Справа № 817/1328/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Гунько Л.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача- Омельченко А.В.;

від відповідача - Степанець М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" серпня 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерал-Ойл" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерал-Ойл» (далі ТОВ «Джерал-Ойл») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного Управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2015 року №0000072201 та № 0000062201.

Позивач обгрунтував свої позовні вимоги тим, що товариство здійснювало господарські операції по придбанню нафтопродуктів у контрагентів ТОВ «Антарес», ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Праус», ТОВ «Бариліт Плюс», ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» та ТОВ «РіалізОйл», за результатами яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідні періоди на загальну суму 11549071,39 грн. а витрати понесені підприємством з придбання даних нафтопродуктів віднесено до витрат з податку на прибуток у відповідні періоди. За наслідками документальної позапланової перевірки взаємовідносин з даними контрагентами, яка проводилась відповідачем, орган доходів і зборів прийшов до висновку про їх безтоварний характер та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та занижене податок на прибуток. Позивач з такими висновками не погоджується. Зокрема, представник позивача зазначив, що спірні господарські операції з придбання нафтопродуктів мали реальний характер, їх здійснення підтверджується усіма необхідними первинними документами та документами бухгалтерського обліку. Вказав, що порушень податкового законодавства, описаних в акті перевірки, платник податків не вчиняв, вважає, що позивач мав підстави для відображення результатів господарських операцій в податковій звітності.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 12.01.2015 №0000072201 та №0000062201.

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Рівне, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначив, що під час перевірки товариства встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 11549071,39 грн. в тому числі за листопад 2012 року на суму 3004557,94 грн., за серпень 2013 року на суму 858556,98 грн., за квітень 2014 року на суму 135730,00 грн. за травень 2014 року на суму 3900700,16 грн., за червень 2014 року на суму 3294991,59 грн., за липень 2014 року на суму 354534,72 грн., а також занижене податок на прибуток на суму 3 970 415 грн. у тому числі за 4 квартал 2012 р. у розмірі 3154786 грн. за 2013 р. у розмірі 815629 грн. Вказав на те, що причиною вказаних порушень орган доходів і зборів вважає відсутність об'єктів оподаткування при придбанні нафтопродуктів по взаємовідносинах платника податків з контрагентами ТОВ «Антарес», ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Праус»,ТОВ «Бариліт Плюс», ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» та ТОВ «РіалізОйл». Представник відповідача зазначив, що для перевірки не було надано усіх необхідних первинних документів і документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували реальність цих господарських операцій. Вказав також, що з наданих для перевірки документів неможливо було прослідкувати транспортування і оприбуткування нафтопродуктів та дотримання платником податків вимог спеціальних нормативних актів, якими регулюється порядок обліку нафтопродуктів. Представник відповідача наголошує, що зустрічними звірками названих товариств встановлено неможливість останніх здійснювати господарські операції з продажу товарів, внаслідок встановлення факту безтоварності господарських відносин із їхніми контрагентами по придбанню товарів.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу №1016 від 09.12.2014 року та направлення № 751/17-16-22-01 від 09.12.2014 року виданого Державною податковою інспекцією у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області проведена документальну позапланову перевірку ТОВ «Джерал-Ойл» з питань дотримання податкового та іншого законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Антарес», ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Праус»,ТОВ «Бариліт Плюс», ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» та ТОВ «РіалізОйл» за період з 01.11.2012 р. по 31.07.2014 р., результати якого оформлено актом від 22грудня 2014 року № 9/17-16-22-01/37083433(т. 1 а.с.50-100).

На підставі акту та матеріалів перевірки ДПІ у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області 12.01.2015 року відносно ТОВ «Джерал-Ойл» винесено податкове повідомлення-рішення №0000072201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 17 323607,09 грн., в тому числі 11 549071,39грн. основного платежу та 5 774535,70 грн. штрафної санкції та податкове повідомлення-рішення №0000062201 яким суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4 963 018,75 грн. в тому числі 3 970 415,00 грн. основного платежу та 992603,75 грн. штрафної (фінансової) санкції.

ТОВ «Джерал-Ойл» скористалося правом адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, за наслідками яких скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення- рішення - без змін (т. 1 а.с.106).

В ході судового розгляду справи, судом встановлено та підтверджено актом перевірки, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював господарську діяльність із роздрібної торгівлі пальним через автозаправні станції.

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення покладено висновки апелянта про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 11549071,39 грн. в тому числі за листопад 2012 року на суму 3004557,94 грн., за серпень 2013 року на суму 858556,98 грн., за квітень 2014 року на суму 135730,00 грн. за травень 2014 року на суму 3900700,16 грн., за червень 2014 року на суму 3294991,59 грн., за липень 2014 року на суму 354534,72 грн., а також занижене податок на прибуток на суму 3 970 415 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 р. у розмірі 3154786 грн. за 2013 р. у розмірі 815629 грн. Як вбачається з акту перевірки, підставою для вказаних висновків стали твердження органу державної фіскальної служби про безтоварність господарських операцій платника податків з контрагентами ТОВ «Антарес», ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Праус», ТОВ «Бариліт Плюс», ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» та ТОВ «Ріаліз Ойл».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не погодився з наведеними висновками, вважав їх безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону і фактичних обставинах здійснення господарських операцій, а на припущеннях органу доходів і зборів.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, що фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції, кореспондує з положеннями розділу V Податкового кодексу України, яким встановлено порядок формування платниками податків податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування цим податком.

Так, підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів.

В свою чергу, підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу вимог пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як закріплено у пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України на платника податків покладається обов'язок для цілей оподаткування вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз. 1). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2).

З матеріалів справи вбачається та підтверджується актом перевірки, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерал-Ойл» з 21.05.2010 року зареєстроване в якості юридичної особи, з 25.05.2010 року перебуває на обліку як платник податків, з 09.06.2010 року зареєстроване в якості платника податку на додану вартість та здійснює господарську діяльність з роздрібної та оптової торгівлі паливо-мастильними матеріалами (т. 1 а.с.33-35).

Між ТОВ «Джерал-Ойл», як покупцем, та ТОВ «Ріаліз-Ойл», як продавцем, протягом періоду, що перевірявся відповідачем, було укладено договори поставки нафтопродуктів від:

- 01.06.2011 року №21 на поставку бензину автомобільного А-95, дизельного палива підвищеної якості (Євро) марки F виду ІІ, бензину автомобільного А-92, палива моторного альтернативного «Еліт-95 Супер» зимове, дизельного палива підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ, бензину А-80, дизельного палива підвищеної якості (Євро) марки Е виду І на загальну суму 13701813,66 грн., в тому числі ПДВ у сумі 2 283635,61 грн. (т. 1 а.с.185-187);

- 30.11.2012 року №314-2012-НП на поставку бензину автомобільного А-92 та бензину автомобільного підвищеної якості А-95 (Євро) виду І класу В на загальну суму 2232287,76 грн., в тому числі ПДВ у сумі 372047,96 грн. (т.1 а.с.194-195).

Крім того, між даними контрагентами був укладений договір субкомісії№115-2012-К від 24.05.2012 р. відповідно до якого ТОВ «Джерал-Ойл» (Субкомісіонер) зобов'язується за дорученням ТОВ «Ріаліз-Ойл» ( Субкомітент) за винагороду, від свого імені, але за рахунок Субкомітента здійснювати реалізацію через мережу автозаправних станцій, нафтопродукти яких узгоджуються Сторонами у Додаткових угодах. Відповідно до додаткової угоди від 30.11.2012 року до договору субкомісії №115-2012-К від 24.05.2012 рокуСубкомітент передає а Субкомісіонер прийняв для виконання взятих на себе обов'язків по реалізації нафтопродуктів на АЗС бензин автомобільний підвищеної якості А-95 (Євро) виду І класу Вв кількості 146,030 т.на загальну суму 1737757,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 289626,17 грн.

Між ТОВ «Джерал-Ойл», як покупцем, та ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» як продавцем, протягом періоду, що перевірявся відповідачем, було укладено договір поставки газу вуглеводного скрапленого марки СПБТ на загальну суму 2213862,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 368977,00 грн. (т. 2 а.с.25-26);

Між ТОВ «Джерал-Ойл», як покупцем, та ТОВ «Праус», як продавцем, протягом періоду, що перевірявся відповідачем, було укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.08.2013 року №9/08-П на поставку бензину автомобільного А-95-ЄВРО, вид ІІ, класу D, на суму 2302632,37 грн., в тому числі ПДВ у сумі 383772,06грн. та бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу Dна суму 2848709,52 грн. в тому числі ПДВ у сумі 474784,92 грн. (т. 1 а.с.205-207);

Між ТОВ «Джерал-Ойл», як покупцем, та ТОВ «Бариліт Плюс», як продавцем, протягом періоду, що перевірявся відповідачем, було укладено договори поставки нафтопродуктів від:

- 01.05.2014 року №01/63-НП на поставку палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ, на суму 10152026,64 грн., в тому числі ПДВ у сумі 1 692004,44 грн. (т. 1 а.с. 218-220);

- 01.05.2014 року №01/8-НП на поставку бензину автомобільного А-92-ЄВРО, вид ІІ, клас С, бензину автомобільного А-95-ЄВРО виду ІІ класу Dна суму 4 216 186,44 грн. в тому числі ПДВ 702 697,74 грн. (т. 1 а.с.233-235);

- 21.05.2014 року №21/29-НП на поставку палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ , на суму 4525931,40 грн., в тому числі ПДВ у сумі 754321,90 грн. (т. 1 а.с.228-230);

- 21.05.2014 року №21/6-НП на поставку бензину автомобільного А-92-ЄВРО, вид ІІ, клас С, на суму 2 296194,48 грн. в тому числі ПДВ 382699,08 грн. (т. 1 а.с.223-225);

Між ТОВ «Джерал-Ойл», як покупцем, та ТОВ «Талис Плюс», як продавцем, протягом періоду, що перевірявся відповідачем, було укладено договори поставки нафтопродуктів від:

- 01.06.2014 року №01/06-9П на поставку бензину автомобільного А-92-ЄВРО, вид ІІ, клас С, бензину автомобільного А-95-ЄВРО, вид ІІ, клас D та паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ на загальну суму 13 828 938,42 грн., в тому числі ПДВ у сумі 2 304 823,07 грн.;

- 20.06.2014 р. №20/06-5П на поставку палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ на загальну суму 3 997 030,32 грн. в тому числі ПДВ 666 171,72 грн. (т. 2 а.с.3-5);

Між ТОВ «Джерал-Ойл», як покупцем, та ТОВ «Антарес», як продавцем, протягом періоду, що перевірявся апелянтом, було укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.07.2014 року №ДГ-0107-10 на поставку бензину автомобільного А-92-ЄВРО, вид ІІ, клас С, бензину автомобільного А-95-ЄВРО, вид ІІ, клас D та паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ на загальну суму 2 127 208,32 грн., в тому числі ПДВ у сумі 354534,72 грн. (т. 2 а.с.15-17);

Додатковими угодами, укладеними між позивачем та зазначеними контрагентами № 121101000000024 від 01.11.12 до Договору поставки № 21 від 01.06.2011 року, №121113000000023 від 13.11.2012 року до договору поставки №21 від 01.06.2012 року, № 12112600000023 від 26.11.2012 року до договору поставки № 21 від 01.06.2011 року, № 12113000000259 від 30.11.12№121130000000293 від 30.11.2012 року до Договору поставки № 314-2012-НП від 30.11.2012 року, № 1308310000000032 від 01.08.13та №1308310000000030 від 01.08.2013 року до Договору поставки № 9/08 від 01.08.2013 року, угодами №1405310000000132 від 01.05.14 р. до договору поставки № 01/63-Нп від 01.05.2014 року, №1405310000000019 від 01.05.2014 року до Договору поставки № 01/8-НП від 01.05.2014 року, № 140531000000176 від 21.05.2014 року до договору поставки № 21/29-НП від 21.05.2014 року, № 14053100000020 від 21.05.2014 року до договору поставки № 21/6-НП від 21.05.2014 року, №1406300000000045 від 01.06.14 р. до договору поставки № 01/06-9П від 01.06.2014 року, №140630000000049 від 20.06.2014 року до Договору поставки № 20/06-5П від 20.06.2014 року, №14073100000000022 від 01.07.14 р. до договору поставки № ДГ -0107-10 від 01.07.2014 р. сторони узгодили характеристики нафтопродуктів їх кількість та вартість.

За умовами договорів, передача нафтопродуктів здійснюється шляхом підписання актів приймання-передачі або видаткових накладних (підпункт 2.1.1).

Передача нафтопродуктів від продавців покупцеві підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів № 1308310000000030 від 31.08.13 року, № 1308310000000032 від 31.08.13 року, № 1405310000000019 від 31.05.13 року, № 14053100000000132 від 31.05.14 року, № 1405310000000020 від 31.05.13 року № 14053100000000176 від 31.05.14 року, № 1406300000000045 від 30.06.14 року, № 140630000000049 від 30.06.14 року, № 14073100000000022 від 31.07.14 року та видатковими накладними № 12112600000023 від 26.11.2012 року, № 12111300000023 від 13.11.2012 року, №1211010000000024 від 01.11.2012 року, № 12113000000293 від 30.11.2012 року, № 12113000000259 від 30.11.2012 року.

З досліджених судом першої інстанці платіжних документів вбачається здійснення оплати за поставлений товар згідно договорів укладених з ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Праус», ТОВ «Бариліт Плюс», ТОВ «КиївЛіквід Петролеум» та ТОВ «Ріаліз Ойл». Розрахунок за поставлений товар ТОВ «Антарес» згідно договору поставки №ДГ-0107-10 від 01.07.2014 року позивачем не здійснено, оскільки у відповідності до додаткової угоди від 01.11.2014 року до договору поставки №ДГ-0107-10 від 01.07.2014 року граничний узгоджений сторонами строк для оплати, на момент вирішення даної справи не настав (т. 2 а.с.15-17).

За умовами договорів, поставка нафтопродуктів покупцеві здійснюється на умовах EXW- резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (пункт 4.2).

Зберігання нафтопродуктів підтверджується: листамиТОВ «Праус» від 01.08.2013 року №09/01-П, листами ТОВ «Бариліт Плюс» від 01.05.2014 р. № 38/05-БП, від 21.05.2014 р. № 41/05-БП, від 21.05.2014 р. № 40/05-БП, від 01.05.2014 р. №39/05-БП, листами ТОВ «Антарес» від 01.07.2014 року №22/07-А, листами ТОВ «Талис Плюс» №18/06-ТП від 20.06.2014 р., №17/06-ТП від 01.06.2014р., якими ТОВ «Джерал-Ойл» повідомлено про знаходження нафтопродуктів на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукти» та можливість їх отримання у будь-який час; договором зберіганням від 30.07.2010 року №3007/10-3, укладеним між ПАТ «Дніпронафтопродукти» (Зберігач) та ТОВ «Джерал-Ойл» (Поклажодавець); актами приймання-передачі наданих послуг зберігання від 31.08.2013 року за серпень 2013 року на суму 50600,00 грн. від 31.07.2014 року за липень 2014 року на суму7000,00 грн. від 30.06.2014 року на суму 40000 грн. за червень 2014 р., від 31.05.2014 року на суму 57700,00 грн. за травень 2014 року, від 30.11.2012 року за листопад 2012 р. на суму 31700 грн. підписаними між ПАТ «Дніпронафтопродукт» та ТОВ «Джерал-Ойл»; платіжним дорученням на оплату послуг зберігання.

Відповідно до Договорів перевезення вантажу автомобільним транспортом укладеним позивачем з перевізниками -ТОВ «Рісол»№ 01/06/13 від 01.06.2013 року, зТОВ «Річ-Ойл» №01/04/11 від 01.04.2011 року, з ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс»№3 від 23.01.2013 року останні надавали послуги з перевезення нафтопродуктів з складу світлих нафтопродуктів зокрема з ССНП в смт Клевань, вул. Мелещука, 8, ССНП в м. Кременчук, проїзд Галузевий, 80 безпосередньо до автозаправних станцій. Належне виконання умов договору підтверджується актами виконаних робіт від 31.08.2013 року, від 31.07.14 року, від 30.06.14 року, від 31.05.2014 року, від 30.11.2012 року, платіжними дорученнями про оплату послуг перевезення та товаро-транспортними накладними. (т. 3 а.с.181-188).

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, нафтопродукти придбані ТОВ «Джерал-Ойл» транспортувались із місця зберігання безпосередньо до АЗС позивача автоцистернами з метою їх подальшої реалізації.

З листів ПАТ «Дніпронафтопродукт» №10/2504/01 від 25.04.2014 року та № 10/0102/01/10 від 01.02.2013 року, вбачається, що ТОВ «ГедВілс» відповідно до договору № 3235 від 01.02.2013 року надає ПАТ «Дніпронафтопродукт» послуги з приймання, розміщення та відпуску нафтопродуктів, прийняті ПАТ «Дніпронафтопродукт» на зберігання на нафтобазі у смт Клевань, вул.Мелещука, 8.

Досліджені товарно-транспортні накладні форми №1-ТТН, виписані у відповідності до вимог Додатку 3 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155, у сукупності з первинними бухгалтерськими, платіжними дорученнями про оплати за отримані ПММ та іншими документами достовірно підтверджують факт транспортування придбаних у ТОВ «Антарес», ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Праус»,ТОВ «Бариліт Плюс», ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» та ТОВ «РіалізОйл» нафтопродуктів, з зберігання з складу світлих нафтопродуктів на адресу АЗС ТОВ «Джерал-Ойл».

Що стосується господарських операцій з поставки скрапленого газу, судом встановлено, що між ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» та ТОВ «Джерал-Ойл» було укладено договір поставки № 6/14 від 27.03.2014 року відповідно до якого ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» (Постачальник) зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ вуглеводний скраплений марки СПБТ, в подальшому Товар, згідно умов договору.

Згідно п. 3.1 Договору поставки №6/14 від 27.03.2014 року сторони визначили, що умови поставки - склад Покупця (АЗС). Допускається постачання товару кількома партіями.

Додатковими угодами до Договору поставки № 6/14 від 27.03.2014 року Сторони узгодили характеристики нафтопродуктів їх кількість та вартість. Досліджені в судовому засіданні видаткові накладні підтверджують приймання-передачу скрапленого газу протягом травня 2014 року згідно договору поставки № 6/14 від 27.03.2014 року. Факт транспортування газу підтверджується товарно-транспортними накладними, що були дослідженими в ході судового засідання а його якість паспортами якості. (т. 2 а.с.25-51).

Доводи апелянта щодо необхідності застосування до спірних правовідносин вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, що затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, що затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7, є безпідставними.

Згідно п. 1 даних Інструкцій, вони застосовуються у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними або Особливими умовами постачання чи іншими обов'язковими правилами не встановлений інший порядок приймання товарів народного споживання за кількістю і якістю.

Таким чином в разі визначення сторонами у договорі на поставку товарів порядку їх прийняття, застосування останніх у межах визначених договором не є обов'язковим.

За умовами договорів, приймання нафтопродуктів за кількістю та якістю здійснюється згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496 (пункт 6.1).

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496 (надалі - Інструкція), визначено, що з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Підпунктом 10.2.1 пункту 10.2 Інструкції встановлено, що приймання нафтопродуктів, які надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Отже, прийняття позивачем нафтопродуктів на підставі товарно-транспортних накладних за формою №1-ТТН (нафтопродукт) здійснено з дотримання вимог Інструкції.

В акті перевірки від 15.12.2014 року №793/17-16-22-01/37083187 апелянт зазначає про ненадання платником податків для перевірки акту приймання нафтопродуктів за формою №5-НП і журналу обліку нафтопродуктів, як передбачено пп. 5.2.6 Інструкції

Колегія суддів зазначає, що положення підпункту 5.2.6 пункту 5.2 Інструкції регулюють порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час їх надходження залізничним транспортом а тому не повинні застосовуватись щодо спірних операцій.

Крім того, позивачем надано сертифікати відповідності на нафтопродукти та паспорти якості, що підтверджують їх якість, з огляду на що твердження апелянта про відсутність документів що підтверджують їх якість є також необґрунтоване (т. 3 а.с.189-200).

З огляду на наведене, надані платником податків документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV і Податкового кодексу України, відповідають всім необхідним вимогам законодавства, та слугують належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Антарес», ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Праус», ТОВ «Київ Ліквід Петролеум», ТОВ «Барилит Плюс» та ТОВ «РіалізОйл».

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на акт від 21.08.2014 року №175/04-61-22-2/31037491"Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Антарес», акт від 23.09.2014 року №26667/223/37276126 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праус», акт від 22.07.2014 року №750/04-62-22-3/38361594 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Талис Плюс», акт від 18.08.2014 року №2303/223/36440286 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РіалізОйл», акт від 24.07.2014 року №2022/04-66-22-03/38361609 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Барилит Плюс» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року», акт від 10.06.2014 року №1609/26-55-22-08/38544588 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 р.» як на підставу для висновків про безтоварність господарських операцій з позивачем.

Судом досліджено, що в основу вказаних актів та листа покладено твердження про відсутність у ТОВ «Антарес», ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Праус»,ТОВ «Київ Ліквід Петролеум», ТОВ «Барилит Плюс» та ТОВ «Ріаліз Ойл» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основних видів діяльності, а також здійснення закупівлі товарно-матеріальних цінностей у підприємств, господарська діяльність яких була нереальною, що мало вплив на подальшу реалізацію ними товарів, в межах власної господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. Також, в разі наявності в контролюючого інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (рішення у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" від 22.01.2009 року, заява №3991/03), платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та в результаті сплачувати податок другий раз, оскільки такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податків, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Судом досліджено, що ТОВ «Праус» виписано для ТОВ «Джерал-Ойл» податкові накладні від 31.08.2014 року №30 на суму 2848709,52 грн., в тому числі ПДВ 474784,92 грн., №32 на суму 2302632,37 грн., в тому числі ПДВ 383772,06 грн.; ТОВ «Антарес» виписано для ТОВ «Джерал-Ойл» податкову накладну від 31.07.2014 року №24 на суму 2127208,32 грн., в тому числі ПДВ 354534,72 грн.; ТОВ «Талис Плюс» виписано для ТОВ «Джерал-Ойл» податкову накладну від 30.06.2014 року №47 на суму 13828938,42 грн., в тому числі ПДВ 2203823,07 грн., від 30.06.2014 року №49 на суму 3 997030,32 грн. в тому числі ПДВ 666 171,72 грн.; ТОВ «Бариліт Плюс» виписано для ТОВ «Джерал-Ойл» податкові накладні №267 від 31.05.2014 року на суму 10152026,64 грн. в тому числі ПДВ 1692044,44 грн., №21 від 31.05.2014 року на суму 4216186,44 грн. в тому числі ПДВ 702697,74 грн., №311 від 31.05.2014 року на суму 4525931,40 грн. в тому числі ПДВ 754321,90 грн., № 22 від 31.05.2014 року на суму 2 296 194,48 грн. в тому числі ПДВ 382699,08 грн., ТОВ «РіалізОйл» виписано для ТОВ «Джерал-Ойл» податкові накладні від 30.11.2012 р. №1 на суму 1737757,00 грн. в тому числі ПДВ 289626,17 грн., від 30.11.2012 року № 660 на суму 82246,32 грн. в тому числі ПДВ 13707,72 грн., від 31.11.2012 р. №638 на суму 2150041,44 грн. в тому числі ПДВ 358340,24 грн., від 30.11.2012 року №117 на суму 13701813,66 грн. в тому числі 2283635,61 грн. (т. 2 а.с.52-73).

Крім того, ТОВ «Джерал-Ойл» по взаємовідносинам з ТОВ «Київ ЛіквідПетролуем» було віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість 368977,00 грн. згідно податкових накладних № 57 від 03.05.2014 року, № 10 від 01.05.2014 року, № 84 від 04.05.2014 р., № 106 від 05.05.2014 р., №134 від 06.05.2014 р., № 162 від 07.05.2014 р., №189 від 08.05.2014 р., № 217 від 09.05.2014р., № 241 від 10.05.2014 р., № 290 від 12.05.2014 р., №314 від 13.05.2014 р., №336 від 14.05.2014 р., № 385 від 16.05.2014 р., № 429 від 18.05.2014 р., № 453 від 19.05.2014 р., № 385 від 16.05.2014 р., №477 від 20.05.2014 р., № 501 від 21.05.2014 р., № 525 від 22.05.2014 р., № 546 від 23.05.2014 р., № 570 від 24.05.2014 р., № 619 від 26.05.2014 року, № 667 від 28.05.2014 р., № 695 від 29.05.2014 р., № 721 від 30.05.2014 р., № 752 від 31.05.2014 р.(т.2 а.с.73-98)

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України, претензії щодо їх форми та змісту в органу державної фіскальної служби на час перевірки були відсутні.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідні періоди.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість здійснено на підставі даних про господарські операції, які підтверджені усіма необхідними первинними і обліковими документами, та є правомірним.

Відтак, у апелянта були відсутні визначені законодавством підстави для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 11 549 071,39 грн.

Що стосується накладення на ТОВ "Джерал-Ойл" штрафних санкцій у сумі 5774535,70грн., що складає 50% від суми нарахованого оспорюваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 3 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з того ж самого податку тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів, податковим повідомлення-рішенням Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 22.08.2014 року №0002142201 ТОВ «Джерал-Ойл» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 767928,08 грн., в тому числі 614342,46 грн. за основним платежем та 153585,65 грн. за штрафними санкціями.

Внаслідок цього, при визначенні платнику податків розміру штрафної санкції в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні органом доходів і зборів було застосовано положення абзацу 3 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Проте, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 року по справі №817/3699/14 податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 22.08.2014 року №0002142201 визнано протиправним та скасовано а тому відсутні підстави для накладення на платника податків штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання (т. 4 а.с.84-88).

З огляду на викладене вище податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області №0000072201 від 12.01.2015 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 17 323 607,09 грн., в тому числі 11 549071,39 грн. основного платежу та 5774535,70 грн. штрафної санкції правомірно судом першої інстанції визнано протиправним.

Що стосується податкового повідомлення - рішення №0000062201 від 12.01.2015 року яким апелянтом збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4 963 018,75 грн. в тому числі 3 970 415,00 грн. основного платежу та 992603,75 грн. штрафної (фінансової) санкції, варто зазначити що воно прийняте з аналогічних підстав що і податкове повідомлення - рішення з податку на додану вартість, а тому також є протиправним з підстав наведених вище.

Колегія суддів вважає, що апелянт не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, а позивач належними та допустимими доказами підтвердив обставини, на яких гуртуються його позовні вимоги.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, за приписами вищевказаної статті, правильне застосування норм матеріального та процесуального права необхідне для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат. Для ухвалення обґрунтованого рішення суду необхідно правильно оцінити докази, оцінка яких здійснюється на основі внутрішнього переконання, що має бути засноване на повному, безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні доказів.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення , не встановлено. Твердження апеляційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" серпня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "22" вересня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Джерал-Ойл" вул. Соборна,442 Г,м.Рівне,33024

- представник Омельченко А.В вул.Соборна,442- Г, м.Рівне, 33024

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33000

4-третій особі: - ,