Рішення № 50928569, 21.09.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

15.09.2015 Справа № 927/1094/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Носівка-Млин",

вул. Гончарівка, буд. 1а, м. Носівка, Чернігівська область, 17100

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма "Маяк ”,

вул. Шевченка, буд. 6, с. Лихачів, Носівський район, Чернігівська область, 17111

про стягнення 3858,31 грн.

суддя Демидова М.О.

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 983,71 грн., пені у сумі 844,96 грн., 10% річних у сумі 278,23 грн. та штраф у сумі 1751,41 грн., що утворились внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу товарів № 20 від 07.05.2013.

Сторони явку своїх повноважних представників у засідання суду не забезпечили, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлялися належним чином шляхом надсилання за їх юридичними адресами ухвали господарського суду, що підтверджено наявними у матеріалах справи повідомленнями №1710001104978 від 01.09.2015 (позивачу) та № 1711100002415 від 01.09.2015 (відповідачу) про вручення поштового відправлення.

Письмовим відзивом від 15.09.2015 на позовну заяву відповідач проти вимог позову заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що нарахування пені здійснене позивачем з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та умов договору №20 від 07.05.2013, а також невірно визначено період прострочення.

Крім того, у відзиві відповідач послався на факт пропуску позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару, поставленого за накладною № 29-0000549, проте вимогу про застосування позовної давності до вказаних вимог не заявив.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

07.05.2013 між сторонами у справі укладений купівлі-продажу товарів № 20 (далі за текстом - договір) (а.с. 12-13), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого Продавець (позивач у справі) зобов'язався поставляти і передавати у власність Покупця (відповідач у справі) товари, зазначені у рахунках-фактурах або видаткових накладних (специфікаціях), а останній, у свою чергу, зобов'язався прийняти товар, оплатити його на умовах договору.

Пунктом 4.5. договору встановлено, що датою поставки є дата отримання Покупцем товару відповідно до накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 6.1. договору сторони встановили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється за попередньою 100% оплатою або за домовленістю сторін при повному перерахуванні коштів протягом 3-х банківських днів на розрахунковий рахунок позивача.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 5838 грн. 00 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №29-0000549 від 04.08.2014 на суму 2395 грн. 15 коп. та №29-0000794 від 17.10.2014 на суму 3442 грн. 85 коп. (а.с. 16-17) та довіреностями від 04.08.2014 № 318 та від 01.10.2014 № 406 на отримання товару (а.с.18-19).

Відповідач у справі не спростовує те, що позивач свої зобов'язання з поставки товару виконав у повному обсязі.

Відповідач здійснив оплату поставленого товару 12.03.2015, що підтверджується платіжним дорученням № 4242 суму 5924 грн. 03 коп.

Згідно пункту 7.2. договору у випадку прострочення платежу оплати товару з вини Покупця останній сплачує Продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 10% річних від простроченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати товару на строк більше 60 календарних днів Покупець сплачує штраф у розмірі 30% від вартості товару.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію №1 від 24.03.2015 з вимогою про сплату інфляційних нарахувань у сумі 983,71 грн. за період з серпня 2014 року по лютий 2015 року, пені у сумі 844,96 грн., 10% річних у сумі 278,23 грн. та штраф у сумі 1751,41 грн. (а.с. 21-26), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В межах провадження у даній справі на підставі умов пункту 7.2 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 417 грн. 29 коп. за період прострочення обов’язку з оплати поставленого товару з 07.08.2014 по 12.03.2015 та 427 грн. 67 коп. за період з 20.10.2014 по 12.03.2015, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком окремо за кожною видатковою накладною (а.с. 6-7).

Також з посиланням на п. 7.2 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 30% від вартості несплаченого вчасно товару у розмірі 1751 грн. 41 коп.

Крім того, на підставі умов договору та приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10% річних за накладною №29-0000549 від 04.08.2014 за період прострочення платежу з 07.08.2014 по 12.03.2015 у сумі 142 грн. 40 коп. та за накладною №29-0000794 від 17.10.2014 за період з 20.10.2014 по 12.03.2015 у сумі 135 грн. 83 коп., а також інфляційні нарахування за період з 07.08.2014 по 28.03.2015 у розмірі 503 грн. 58 коп. та за період з 01.11.2014 по 28.03.2015 у розмірі 480 грн. 13 коп.

Письмовим відзивом на позовну заяву відповідач проти позову заперечив з викладених вище підстав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За своєю правовою природою укладений сторонами у справі договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт поставки обумовленого договором товару за видатковими накладними №29-0000549 від 04.08.2014 на суму 2395 грн. 15 коп. та №29-0000794 від 17.10.2014 на суму 3442 грн. 85 коп. (а.с. 16-17).

Пунктом 6.1. договору сторони встановили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється за попередньою 100% оплатою або за домовленістю сторін при повному перерахуванні коштів протягом 3-х банківських днів на розрахунковий рахунок позивача.

Виходячи з наведених умов пункту 6.1 договору, суд доходить висновку про те, що сторонами у справі чітко встановлено обов'язок відповідача у справі здійснити попередню оплату товару, що має бути поставлений позивачем. Визначений вказаним пунктом договору альтернативний порядок оплати - протягом 3-х банківських днів на розрахунковий рахунок позивача, чітко не визначає дату або подію, після настання якої обчислюються відповідні три банківські дні, а тому не може бути застосований судом для встановлення наявності або відсутності факту прострочення оплати поставленого товару.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором.

Відповідачем у справі попередня оплата товару за договором не здійснювалася.

При цьому ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України.

Одночасно частиною другою ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

З аналізу наведених вище норм випливає, що у випадку встановлення сторонами договору поставки обов'язку покупця щодо попередньої оплати товару невиконання вказаного обов'язку не звільняє покупця від обов'язку оплатити поставлений товар негайно після його поставки на підставі положень ст. 538 Цивільного кодексу України (зустрічне виконання зобов'язання).

Крім того, як встановлено положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, обов'язок з оплати поставленого позивачем за видатковими накладними №29-0000549 від 04.08.2014 на суму 2395 грн. 15 коп. та №29-0000794 від 17.10.2014 на суму 3442 грн. 85 коп. товару виник у відповідача одразу після прийняття товару за вказаними накладними.

Викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача у справі щодо невизначеності строків оплати товару за укладеним сторонами договором спростовуються умовами пункту 6.1 договору, а також наведеними вище нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач здійснив оплату поставленого товару 12.03.2015, що підтверджується платіжним дорученням № 4242 суму 5924 грн. 03 коп.

Факт прострочення оплати поставленого за вказаними накладними товару доведений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

За видатковою накладною №29-0000549 від 04.08.2014 на суму 2395 грн. 15 коп. першим днем прострочення оплати поставленого товару є 05.08.2014, за видатковою накладною товару №29-0000794 від 17.10.2014 на суму 3442 грн. 85 коп. період прострочення оплати поставленого товару слід обчислювати з 18.10.2014.

Умовами пункту 7.2 договору сторони встановили, що у випадку прострочення оплати товару з вини Покупця він сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати товару на строк більше 60 календарних днів Покупець сплачує штраф у розмірі 30% від вартості товару.

За висновком суду позивачем необґрунтовано визначено період нарахування пені з а видатковою накладною №29-0000549 від 04.08.2014 на суму 2395 грн. 15 коп. за період прострочення з 08.08.2014 по 04.03.2015, оскільки вказаний період визначено з порушенням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Таким чином, обґрунтованим періодом прострочення оплати поставленого товару (з урахуванням визначеної позивачем дати початку періоду – 08.08.2014, яка не може бути змінена судом з урахуванням положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України) за видатковою накладною №29-0000549 від 04.08.2014 на суму 2395 грн. 15 коп. є період з 08.08.2014 по 05.02.2015. За розрахунком суду сума належної до стягнення пені за прострочення оплати товару за вказаною накладною становить 318, 39 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач послався на факт пропуску позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару, поставленого за накладною № 29-0000549, проте вимогу про застосування позовної давності до вказаних вимог не заявив. За таких обставин позовна давність до вимог про стягнення пені за накладною №29-0000549 від 04.08.2014 на суму 2395 грн. 15 коп. судом не застосовується.

Разом з цим позивачем без порушення приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено період прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною №29-0000794 від 17.10.2014 на суму 3442 грн. 85 коп. – з 19.10.2014 по 04.03.2015, а тому пеня у розмірі 427,67 грн. заявлена за вказаною накладною обґрунтовано.

Таким чином, загалом з відповідача на користь позивача у справі підлягає стягненню пеня у розмірі 746, 06 грн.

Є обґрунтованою та підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 1751 грн. 41 коп. на підставі умов пункту 7.2 договору, оскільки прострочення сплати суми заборгованості за обома наведеними вище накладним на загальну суму 5838 грн. 00 коп. перевищило 60 днів.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10% річних за накладною №29-0000549 від 04.08.2014 за період прострочення платежу з 07.08.2014 по 12.03.2015 у сумі 142 грн. 40 коп. та за накладною №29-0000794 від 17.10.2014 за період з 20.10.2014 по 12.03.2015 у сумі 135 грн. 83 коп., а також інфляційні нарахування у сумі 983,71 грн.

Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 10% річних за період прострочення платежу з 07.08.2014 по 12.03.2015 у сумі 142 грн. 40 коп. та за період з 20.10.2014 по 12.03.2015 у сумі 135 грн. 83 коп., а також інфляційних нарахувань у сумі 983,71 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у частині вимог про стягнення пені у розмірі 746, 06 грн., 10% річних за період прострочення платежу з 07.08.2014 по 12.03.2015 у сумі 142 грн. 40 коп. та за період з 20.10.2014 по 12.03.2015 у сумі 135 грн. 83 коп., штрафу у розмірі 1751,41 грн., а також інфляційних нарахувань у сумі 983,71 грн.

Судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк», Чернігівська область, Носівський район, с. Лихачів, вул.. Шевченка, буд. 6, код 30885858, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка-Млин», Чернігівська область, м. Носівка, вул. Гончарівка, буд. 1а, код 21484877, пеню у розмірі 746, 06 грн., 10% річних у сумі 278,23 грн., інфляційні нарахування у сумі 983,71 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1780,17 грн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог позову відмовити.

Дата складення та підписання повного рішення – 21.09.2015.

Суддя М.О. Демидова