Рішення № 50927557, 17.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2015Справа №910/23726/14

За позовом ОСОБА_1

До 1) Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

2) Публічного акціонерного товариства "Фондова біржа ПФТС"

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору та стороні відповідача: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

про визнання недійсними рішення спостережної ради

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Андреїшина І.О.

Суддя Стасюк С.В.

Суддя Спичак О.М.

Представники учасників:

Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

Від відповідачів: 1) Кокольський С.І.

2) Атаєва В.В.

Від третьої особи: Малород М.О.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та Публічного акціонерного товариства "Фондова біржа ПФТС", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, про визнання недійсним рішення спостережної ради Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" від 24.06.2014 р.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 справу № 910/23726/14 передано уповноваженій особі для здійснення повторного автоматичного розподілу, у зв'язку з творчою відпусткою судді Босого В.П.

Автоматизованою системою документообігу справу розподілено головуючому судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою суду від 11.06.2015 року дану справу прийнято до свого провадження у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., судді Стасюка С.В. та судді Спичака О.М. та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю учасників судового процесу на 06.07.2015.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 справу № 910/23726/14 передано уповноваженій особі для здійснення повторного автоматичного розподілу, у зв'язку з тривалим лікарняним судді Трофименко Т.Ю.

Автоматизованою системою документообігу справу розподілено головуючому судді Гавриловській І.О.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва № 240-К від 02.07.2015 у зв'язку зі зміною прізвища, судді Гавриловській І.О. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Андреїшина.

Ухвалою колегії суду у складі головуючого судді Андреїшиної І.О., судді Стасюка С.В. та судді Спичака О.М. від 06.07.2015 року дану справу прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю учасників судового процесу на 29.07.2015.

У судовому засіданні 29.07.2015 р. представник позивача заявив клопотання про зупинення провадження у справі, яке було подано до суду 06.07.2015 р. Просив зупинити провадження у даній справі до розгляду та вирішення справи № 826/10758/15 Окружного адміністративного суду міста Києва. Подане клопотання судом розглянуто та відхилено.

Представник позивача у некоректній формі висловив своє невдоволення та заявив про необхідність колегії суддів взяти самовідвід, оскільки він не погоджується з відхиленням клопотання про зупинення провадження у справі. Крім того, представник позивача дозволив собі некоректно висловлюватися на адресу кожного з суддів колегії суду та ставити питання, куди поділи суддю Босого В.П. Після того, як представнику позивача було роз'яснено, що він вправі заявити відвід суду, він попросив перенести розгляд справи.

Враховуючи, що для підготовки письмової заяви про відвід суду потрібен час, суд оголосив перерву у судовому засіданні на 15 хвилин.

Після оголошеної перерви представники позивача у судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.

Оскільки письмова заява про відвід суду не була подана, господарський суд продовжив судове засідання.

В ході дослідження матеріалів справи судом було встановлено, що підписи ОСОБА_1 на позовній заяві, у паспорті (копія в матеріалах справи), на договорі про надання адвокатських послуг та на решті заяв суттєво різняться, у зв'язку з чим у господарського суду виникли сумніви щодо того, що позовну заяву у даній справі підписано особисто ОСОБА_1.

Для встановлення факту підписання позовної заяви особисто позивачем, для вирішення питання про направлення документів з матеріалів справи на експертизу підпису, а також для вирішення питання щодо направлення повідомлення суду до правоохоронних органів з приводу виявлених розбіжностей в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ухвалив викликати у судове засідання ОСОБА_1 особисто, у зв'язку з чим відклав розгляд даної справи до 26.08.2015 р.

У призначене судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась.

У судовому засіданні 26.08.2015 р. представники відповідачів наголосили на тому, що необхідно повторно викликати у судове засідання ОСОБА_1 особисто.

Представник позивача заперечень проти цього не навів, проте зауважив, що він є уповноваженим представником ОСОБА_7, позовні вимоги він підтримує, має право підпису заяв, у тому числі і позовних заяв. Запропонував підписати позовну заяву, проте суд роз'яснив, що позовна заява підписується до подачі її на розгляд суду.

У зв'язку з необхідністю повторно викликати ОСОБА_1 у судове засідання, представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору, яке суд задовольнив та відклав розгляд справи до 16.09.2015 р.

У судовому засіданні 16.09.2015 р. представник позивача повідомив, що ОСОБА_1 не може бути присутня у даному судовому засіданні у зв'язку з завантаженістю у роботі, у зв'язку з чим просив відкласти розгляд справи.

У зв'язку з тим, що невирішена раніше заява про забезпечення позову не оплачена ОСОБА_1 судовим збором, а також належними доказами не обґрунтовано клопотання про відстрочку сплати судового збору, то господарський суд відхиляє клопотання про надання відстрочки та не приймає заяву позивача про забезпечення позову до розгляду.

Враховуючи, що 17.09.2015 р. спливає останній день розгляду справи, який був продовжений за клопотанням сторін, то господарський суд відклав розгляд справи до 17.09.2015 р. о 10:30.

У судовому засіданні 17.09.2015 р. представник позивача заявив клопотання про фіксування судового процесу, яке господарським судом задоволено.

Також представник позивача повідомив суду, що ОСОБА_1 у судове засідання не може з'явитися через службове відрядження, у зв'язку з чим просив відкласти розгляд справи та повідомити ОСОБА_1 особисто про наступне судове засідання.

Господарський суд, враховуючи, що ОСОБА_1 тричі не з'являлась на виклик суду, жодного разу не навела та не обґрунтувала доказами поважні причини неявки у судове засідання, хоча була повідомлена про них, і це підтверджувалося представником позивача, який, до того ж, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, зважаючи на те, що 17.09.2015 р. спливає строк вирішення спору, який був продовжений за клопотанням сторін, а також приймаючи до уваги, що представник позивача повідомив, що він є уповноваженою особою ОСОБА_1, про що свідчить нотаріально оформлена довіреність, і відомостей про скасування цієї довіреності немає ані у суду, ані у представника позивача, то чергове клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи господарський суд розцінює як намагання безпідставно затягнути розгляд справи, що є зловживанням наданими позивачу процесуальними правами, у зв'язку з чим клопотання представника позивача господарський суд відхиляє.

У судовому засіданні 17.09.2015 р. господарським судом було оглянуто оригінал нотаріально засвідченої довіреності, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси в судових органах. Доказів скасування цієї довіреності або її відкликання представник позивача господарському суду не надав. Натомість, підтвердив, що він є уповноваженим представником ОСОБА_1

Господарський суд враховує, що починаючи з часу, коли ОСОБА_1 була обізнана про сумніви у господарського суду щодо її підпису на позовній заяві (про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким ухвалу ОСОБА_1 особисто отримала 30.07.2015 р.), проте інформації про те, що позовна заява у даній справі підписана не нею, господарському суду міста Києва не надала, як не надала і підтвердження будь-яких доказів ї звернення до правоохоронних органів з приводу підробки її підпису. За таких обставин господарський суд визнає за можливе розглядати по суті позовні вимоги, заявлені у позовній заяві ОСОБА_1.

Представник позивача позов підтримав, просив визнати недійсним рішення Спостережної ради ПАТ «ВТБ Банк» від 24.06.2014 р., оформлене протоколом № 14 заочного голосування (опитування) Спостережної ради від 24.06.2014 року в частині визнання недійсним пункту № 3 протоколу № 14 заочного голосування (опитування) Спостережної ради від 24.06.2014 р.

Представники відповідачів проти позову заперечили, просили у ньому відмовити.

Представник третьої особи повідомив, що даний спір не стосується його безпосередньо, тому просить його вирішити за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні 17.09.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Статтею 160 Цивільного кодексу України передбачено, що у акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом.

Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.

Приписами ст.43 Закону України "Про господарські товариства" закріплено, що в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.

У роботі наглядової ради акціонерного товариства з правом дорадчого голосу беруть участь представники профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу.

В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення наглядової ради акціонерного товариства обов'язкове.

Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на наглядову раду акціонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.

Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійної комісії.

Відповідно до п.8.1 Статуту ПАТ "ВТБ Банк" (нова редакція) та Положення про Спостережну раду банку, затверджених рішенням загальних борів засновників від 26.04.2013 (далі - Статут), оформленого протоколом №59, органами управління банку є в тому числі спостережна рада, яка є органом, що здійснює захист прав акціонерів банку, і в межах своєї компетенції, визначеної Статутом та Положенням про Спостережну раду банку контролює та регулює діяльність правління банку (п.10.1 Статуту).

До виключної компетенції наглядової ради належить, зокрема, затвердження в межах своєї компетенції положень, якими регулюються питання, пов'язані з діяльністю товариства (п.1 ч.2 ст.52 Закону України "Про акціонерні товариства").

9 червня 2014 року відбулося засідання Спостережної ради Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», оформлене протоколом засідання Спостережної ради № 13, на якому було розглянуто питання про скликання позачергових загальних зборів акціонерів відповідача та їх порядок денний.

24 червня 2014 року Спостережною радою були прийняті рішення, оформлені протоколом № 14 заочного голосування (опитування) Спостережної ради ПАТ «ВТБ Банк» від 24.06.2014 р. (надалі за текстом - протокол № 14).

Зокрема, серед іншого, було здійснено попередній розгляд питань порядку денного позачергових Загальних зборів акціонерів відповідача, проведення яких призначено на 25 липня 2014 року, затвердження бюлетенів для голосування на загальних зборах, а також затверджено ринкову вартість акцій відповідача (пункт 3 протоколу № 14).

При цьому стосовно затвердження ринкової ціна акцій відповідача Спостережною радою було ухвалене наступне рішення: « 1. На підставі поточної кон'юнктури та підтвердження біржового курсу акцій, наданого Публічним акціонерним товариством «Фондова біржа ПФТС» (лист від 12 червня 2014 року № 0050), затвердити ринкову вартість однієї простої акції ПАТ «ВТБ Банк» на рівні 0,094 грн. 2. При наявності визначених законодавством передумов для здійснення ПАТ «ВТБ Банк» обов'язкового викупу акцій у акціонерів, затвердити ціну викупу на рівні ринкової вартості акцій, що становить 0,094 гривень за одну просту акцію».

В матеріалах справи наявні надані ПАТ "Фондова біржа ПФТС" наступні документи: витяг з Правил щодо розрахунку біржового курсу (в т.ч. в редакції чинній з 28.01.2014), витяг з переліку укладених біржових контрактів з простими іменними акціями ПАТ "ВТБ Банк" за період з 01.06.2013 по 17.11.2014, біржовий курс та розрахунок біржового курсу за простими іменними акціями ПАТ "ВТБ Банк" за період з 01.06.2013 по 17.11.2014, відповідно до якого 11.06.2014 було укладено 4 біржові контракти щодо 200000 цінних паперів банку на 18800,00 грн, в результаті чого, біржовий курс за простими іменними акціями банку (ринкова вартість однієї іменної акції) склав 0,094 грн.

В результаті зниження ринкової вартості акцій банку, в межах своєї компетенції, 24.06.2014 рішенням Спостережної ради ПАТ "ВТБ Банк", оформленим протоколом №14 заочного голосування (опитування), на підставі поточної ринкової кон'юнктури та підтвердження біржового курсу акцій, наданого ПАТ "Фондова біржа ПФТС" (лист від 12.06.2014 №0500), затверджено ринкову вартість однієї простої акції банку на рівні 0,094 грн. (п.3 рішення).

Заперечуючи проти визначення та затвердження зниження рівня ринкової вартості акцій банку, акціонер ОСОБА_1, яка володіє 1717727 шт. акцій (згідно з обмеженою випискою про стан рахунку у цінних паперах від 11.07.2014 р.), звернулась до суду першої інстанції з позовом про визнання недійсним рішення Спостережної ради ПАТ "ВТБ Банк" від 24.06.2014, оформленого протоколом №14. На думку позивача, біржові контракти 11.06.2014 укладались з метою маніпулювання цінами на фондовому ринку, а ціна обов'язкового викупу акцій, розрахована на підставі таких біржових контрактів, сформована з порушенням чинного законодавства України. Таким чином, акціонер стверджує про існування обставин з ознаками маніпулювання на фондовому ринку, які передбачені ст.10-1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", оскільки зазначені операції "надають або можуть надавати уявлення щодо ціни фінансового інструмента, що не відповідає дійсності" та "вчиняються за попередньою змовою групою осіб і призводять до встановлення інших цін, ніж ті, що існували б за відсутності таких операцій".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі ст.55 Конституції України (п.38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Слід зазначити, що Спостережна рада не визначає самостійно ринкову вартість акції, а приймає відповідні рішення на підставі відомостей про біржовий курс акцій на відповідну дату, наданий ПАТ "Фондова біржа ПФТС".

З огляду на викладене вище, господарський суд не вбачає підстав для визнання недійсним п.3 рішення Спостережної ради ПАТ "ВТБ Банк" від 24.06.2014, оформленого протоколом №14 заочного голосування (опитування), яким на підставі поточної ринкової кон'юнктури та підтвердження біржового курсу акцій, наданого ПАТ "Фондова біржа ПФТС" (лист від 12.06.2014 №0500), затверджено ринкову вартість однієї простої акції банку на рівні 0,094 грн.

Слід вказати, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом (ст.47 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

У наданому позивачем листі від 23.01.2015 №13/04/1238/нк НКЦПРФ вказала, що за результатами аналізу контрактів щодо фінансових операцій з акціями ПАТ "ВТБ Банк" на ПАТ "Фондова біржа "ПФТС" 11.06.2014, на предмет наявності ознак маніпулювання на фондовому ринку та їх співвідношення з ознаками маніпулювання цінами на фондовому ринку, визначеними ч.1 ст.10-1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", встановлено, що дані контракти не підпадають під вичерпний перелік ознак маніпулювання цінами на фондовому ринку; у НКЦПРФ відсутні підстави для застосування санкцій до осіб причетних до маніпулювання на фондовому ринку, а також для зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів та для зупинення обігу цінних паперів ПАТ "ВТБ Банк". Крім того, НКЦПРФ вказала, що немає повноважень щодо анулюванням оприлюдненого ПАТ "Фондова біржа "ПФТС" біржового курсу простих акцій ПАТ "ВТБ Банк" за 11.06.2014.

Тобто, НКЦПРФ не встановила наявність ознак маніпулювання ПАТ "ВТБ Банк" на фондовому ринку.

Отже, доказів існування обставин з ознаками маніпулювання на фондовому ринку, передбачені ст.10-1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" позивачем не надано, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається, та на практиці реалізує ст. 129 Конституції України, де в ч. 2 зазначається, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що на час винесення судом рішення належних та допустимих доказів на підтвердження наявності ознак маніпулювання ПАТ "ВТБ Банк" на фондовому ринку не надано, то господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне та правомірне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 21.09.2015 р.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Андреїшина І.О.

Суддя Стасюк С.В.

Суддя Спичак О.М.