Постанова № 50922444, 15.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/169/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" (далі - позивач, ТОВ "Славутич-Руда-Україна") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька МДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2011 року № 0000862301/2973 та № 0000852301/2972.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що вважає податкові повідомлення-рішення безпідставними та такими, що прийняті всупереч чинному законодавству України, оскільки господарські операції із ПП «Астелікс-2007», ПП «Саланг-ТМ» та ТОВ «Інтермаксервіс» фактично проведені, відображені в бухгалтерському обліку підприємства та не мали ознак фіктивності, у звязку із чим позивачем правомірно на підставі отриманих податкових накладних включено суми податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) по зазначеним операціям до податкового кредиту та суми витрат до валових витрат підприємства за відповідні періоди.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування письмових заперечень відповідач посилався на заниження позивачем суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, та податку на прибуток шляхом незаконного формування валових витрат та податкового кредиту по податковим накладним, оформлених від ПП «Астелікс-2007», ПП «Саланг-ТМ» та ТОВ «Інтермаксервіс» по фактично неіснуючим фінансово-господарським операціям, які були незаконно відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства з метою ухилення від сплати податків.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ТОВ «Славутич-Руда-Україна» 11.12.1998 року зареєстроване виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій ОДПІ (Комсомольське відділення) та зареєстроване платником податку на додану вартість 22.12.1998 року, про що видане свідоцтво № 100005993 від 14.12.2006 року.

В період з 16.08.2011 року по 22.08.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Славутич-Руда-Україна» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП "Асіст", ПП "Арона Сервіс", ПП "Алерт", ПП "Алерт Плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж", ПП "Саланг ТМ", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", ПП "Альпарі-Т", ПП "Агат Сервіс", ТОВ «Алівіс», ПП Оріль", ПП «Астелікс-2007» та ПП "Алькасар Плюс" за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року, згідно постанови про призначення документальної перевірки від 25.07.2011 року заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції ОСОБА_3

За результатами перевірки складено акт від 30.08.2011 року № 6384/23-209/30267321, у якому відображено порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 18 572 грн. 90 коп., в т.ч. за червень 2008 року в розмірі 360 грн., за серпень 2009 року в розмірі 314 грн. 50 коп. та за червень 2010 року в сумі 17 989 грн. 40 коп.; підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 843 грн. 12 коп., в т.ч. за 2 квартал 2008 року в сумі 450 грн. та за 3 квартал 2009 року в сумі 393 грн.12 коп.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 16.09.2011 року:

- № 0000862301/2973, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на суму 22 766 грн. 12 коп., в тому числі: 18 212 грн. 90 коп. - основний платіж, за штрафними (фінансовими) санкціями 4 553 грн. 22 коп.;

- № 0000852301/2972, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 491 грн. 40 коп., за основним платежем 393 грн. 12 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 98 грн. 28 коп.

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 16.09.2011 року № 0000852301/2972 та № 0000862301/2973 залишені без змін, скарги позивача без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з вимогою про визнання їх нечинними та скасування.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок перевіряючих щодо завищення позивачем податкового кредиту за червень 2008 року на суму 360 грн. (по взаємовідносинах із ПП «Саланг-ТМ»), серпень 2009 року на суму 314 грн. 50 коп. (ТОВ «Інтермаксервіс»), червень 2010 року на суму 17 898 грн. 40 коп. (ПП «Астелікс-2007»), та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, а також завищення валових витрат за 2 квартал 2008 року на суму 1 800 грн. (ПП «Саланг-ТМ») та 3 квартал 2009 року на суму 1 572 грн. 50 коп. (ТОВ «Інтермаксервіс») в результаті взаємовідносин із ПП «Астелікс-2007», ПП «Саланг-ТМ» та ТОВ «Інтермаксервіс», які не мали реального характеру.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин унормовані Законом України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) /п.п. 7.2.3/. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону /п.п. 7.2.4/.

Приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат на момент виникнення спірних правовідносин унормовані Законом України Про оподаткування прибутку підприємств, згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із матеріалів справи судом встановлено, що у червні 2008 року між ТОВ «Славутич-Руда-Україна» та ПП «Саланг-ТМ» укладено усну угоду щодо отримання позивачем послуг з ремонту автомобіля.

На підтвердження фактичного виконання умов угоди позивач надав суду податкову накладу від 23.06.2008 року № 2306.2 на загальну суму 2 160 грн., в тому числі ПДВ 360 грн., рахунок-фактуру від 23.05.2008 року № СФ-2306-2, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 23.06.2008 року № ОУ-2306-2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні- проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Частина 2 статті 9 вказаного закону висуває до первинних документів такі обовязкові реквізити як: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Таким чином, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV, в іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрати без належних на те документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд дослідив надані позивачем документи та з'ясував, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 23.06.2008 року № ОУ-2306-2 оформлений з порушенням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні, оскільки не містить обсягу господарських операцій, одиниці їх виміру, неможливо зясувати, яким чином формувалася їх вартість, а також відсутнє посилання на місце здійснення ремонту автомобіля та місце складання зазначеного акту, у звязку із чим, немає можливості встановити фактичне виконання робіт з ремонту автомобіля позивача.

Крім того, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 23.06.2008 року та податкова накладна від 23.06.2008 року № 2306.2 містять посилання на рахунок-фактуру № СФ-2306-2 від 23.06.2008 року, однак до матеріалів справи позивачем додано копію рахунку-фактури № СФ-2306-2 від 23.05.2008 року.

Будь-яких інших оформлених належним чином первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про реальний характер господарських операцій з ремонту автомобіля між позивачем та ПП «Саланг-ТМ» суду не надано.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем не підтверджено первинними бухгалтерськими документами отримання робіт з ремонту автомобіля від ПП «Саланг-ТМ», оскільки реальність отриманих робіт може бути підтверджена лише належним чином оформленими первинними документами, які свідчать про реальність виконання умов договору.

Матеріали справи свідчать про те, що в серпні 2009 року позивач мав фінансово-господарські відносини із ТОВ «Інтермаксервіс» щодо отримання послуг з обслуговування кондиціонерів позивача.

З метою підтвердження реальності здійснення зазначеної господарської операції позивачем надано суду податкову накладну від 07.08.2009 року № 2108.1 на суму 1 887 грн., в т.ч. ПДВ 314 грн. 50 коп., рахунок-фактуру від 07.08.2009 року № СК-0708-2 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.08.2009 року № ОУ-0708-1.

Також, позивачем надано суду документи, що свідчать про придбання ним у січні 2005 року кондиціонерів у кількості 6 штук, їх монтаж та прийняття в експлуатацію, а саме: договір на поставку, монтаж і передачу обладнання в експлуатацію, специфікацію на видатковий матеріал по монтажу кондиціонерів, графік виконаних робіт і оплати за обладнання і видатковий матеріал, акти прийому-передачі виконаних робіт та накладні.

Аналізуючи надані позивачем докази, суд встановив, що у акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.08.2009 року № ОУ-0708-1, складеному представниками ТОВ «Інтермаксервіс» та ТОВ «Славутич-Руда-Україна», зазначено, що виконавцем (ТОВ «Інтермаксервіс») проведені роботи по обслуговуванню кондиціонерів кількістю 4 шт. загальною вартістю робіт 1 572 грн. 50 коп., проте в ньому не вказано, який саме перелік робіт сервісного обслуговування кондиціонерів проведено, не вказано найменування кондиціонерів, обслуговування яких здійснено, не можливо розмежувати вартість робіт та зясувати, яким чином формувалась їх вартість, а також відсутнє посилання на місце складання вказаного акту, тобто акт здачі-приймання робіт (надання послуг) не містить змісту та обсягу господарської операції, в ньому не вказано кількість, вартість та різновид наданих послуг.

Суд відмічає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у контрагента позивача ТОВ «Інтермаксервіс» сертифіката на сервісне обслуговування кондиціонерів та кваліфікованих фахівців, які здійснювали сервісне обслуговування кондиціонерів позивача.

Виходячи з викладеного, суд не погоджується з доводами позивача про те, що документи, якими він хоче підтвердити спірні валові витрати та податковий кредит, в яких зазначено лише назва таких послуг, є такими, що підтверджують такі витрати.

До того ж, суд зазначає, що про доцільність замовлення позивачем, місцезнаходженням якого є м. Комсомольськ Полтавської області, робіт по ремонту кондиціонерів у підприємства місцезнаходженням якого згідно первинних документів є м. Кіровоград, представник позивача суду не повідомив та аргументованих доводів не навів.

ТОВ «Славутич-Руда-Україна» у червні 2010 року від ПП "Астелікс-2007" отримано рахунок-фактуру від 24.06.2010 року № СФ 2406-1, видаткову накладу від 30.06.2010 року № РН-30068 та податкову накладну від 30.06.2010 року № 30068 на загальну суму 107 390 грн. 40 коп., у т.ч. ПДВ 17 898 грн. 40 коп., на підставі якої до складу податкового кредиту червня 2010 року включено суму ПДВ 17 898 грн. 40 коп.

Із видаткової накладної вбачається, що ТОВ «Славутич-Руда-Україна» придбало у ПП "Астелікс-2007" будівельні матеріали.

Відповідно до абзацу 27 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року за № 363, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, у позивача як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної, яка є документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а відтак, має зберігатись разом з видатковими накладними.

Разом з тим, позивачем не надано суду документів, які підтверджували фактичне здійснення перевезення будівельних матеріалів, а також документів, з яких можливо встановити, якою особою здійснювалось транспортування, місця відвантаження вантажу, осіб які здійснювали приймання та відвантаження цього вантажу (акт приймання-передачі товару, товарно-транспортна накладна за формою №1-ТНН тощо), документів на підтвердження здійснення зберігання товару, тобто доказів, які б свідчили про фактичне виконання господарських операцій між ТОВ «Славутич-Руда-Україна» та ПП "Астелікс-2007".

На підтвердження використання придбаних у ПП "Астелікс-2007" ТМЦ у власній господарській діяльності позивачем надано акти списання, у яких наведений перелік будівельних матеріалів, які використовувалися позивачем при будівництві котеджів, надано договір підряду щодо виконання робіт по влаштуванню фасадів котеджної забудови по вул. Радянській в м. Комсомольськ, договір будівельного підряду, акти виконаних робіт.

Проте, із вказаних актів списання неможливо розмежувати будівельні матеріали, придбані позивачем у ПП "Астелікс-2007" та матеріали, придбані позивачем у інших контрагентів, та відповідно не має можливості встановити використання при будівництві котеджів будівельних матеріалів, придбаних саме у ПП "Астелікс-2007".

Слід відзначити, що наявність у позивача податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Та не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, так як факт реальності господарських операцій із його контрагентами не підтверджено наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Суд вважає, що надані позивачем до суду первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичне отримання послуг від ПП «Саланг-ТМ», ТОВ «Інтермаксервіс» та отримання товарів від ПП "Астелікс-2007", а також їх використання у господарській діяльності, а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість на суму 18 212 грн. 90 коп. та податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 393 грн. 12 коп.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, враховуючи фактичні обставини в їх сукупності, відсутність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів на підтвердження реальності отримання робіт та товарів, відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість шляхом включення до податкового кредиту витрат з ПДВ та включення витрат до складу валових витрат, не підтверджених первинними документами.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності виконання господарських операцій, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 16.09.2011 року № 0000862301/2973 та № 0000852301/2972 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 лютого 2012 року.

СуддяА.Б. Головко