Постанова № 50921217, 28.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6189/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

19 липня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (надалі по тексту ППВР ВДВС ГУЮ в Полтавській області), треті особи Управління праці та соціального захисту населення виконкому Октябрської у м.Полтава районної ради; Управління Державного казначейства України у м.Полтава про визнання дій неправомірними.

У своєму позові просив:

- визнати протиправною бездіяльність з боку ППВР ВДВС ГУЮ в Полтавській області щодо нереалізації, тобто по реальному незабезпеченню застосування (виконання) постанов про накладення на боржника відповідних штрафів за невиконання судового рішення від 14.04.2011 року та від 26.05.2011 року;

- визнати протиправним рішення ППВР ВДВС ГУЮ в Полтавській області по поверненню виконавчого листа по справі № 2а-34/09 до суду, а саму постанову про закінчення виконавчого провадження № 23613337 від 30.06.2011 року скасувати;

- зобовязати відповідача виконати у примусовому порядку постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 02.04.2009 року.

В обґрунтування таких вимог позивач вказував, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 02 квітня 2009 року було задоволено його позов та зобовязано центр по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації здійснити дії по нарахуванню та виплаті йому недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як ветерану учаснику бойових дій за 2008 рік у відповідності до вимог ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». На виконання цього рішення судом було видано виконавчий лист № 2а-34/09 від 08.12.2010 року, який позивач направив до органу державної виконавчої служби для примусового виконання рішення. В ході здійснення виконавчого провадження, як стверджував позивач, державним виконавцем не було вжито усіх достатніх для виконання цього судового рішення дій та передчасно закінчено виконавче провадження, чим, як на його думку, були порушені його права та інтереси. Зокрема, позивач вказував, що державним виконавцем було винесено дві постанови про накладення штрафів на посадових осіб боржника за невиконання рішення суду, однак їх виконання не було вчинене та реальне стягнення штрафів державним виконавцем не забезпечене; не вжив примусових заходів щодо накладення арешту на майно боржника та щодо звернення стягнення на нього, щодо зміни способу чи порядку виконання судового рішення. Внаслідок цього рішення суду по цей час залишається невиконаним.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував, як і його представник у судовому засіданні, стверджуючи, що державним виконавцем були виконані усі дії, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження»для виконання рішення зобовязального характеру.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 02 квітня 2009 року було задоволено позов та зобовязано центр по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації здійснити дії по нарахуванню та виплаті йому недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як ветерану учаснику бойових дій за 2008 рік у відповідності до вимог ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». На виконання цього рішення судом було видано виконавчий лист №2а-34/09 від 08.12.2010 року, який позивач направив до органу державної виконавчої служби для примусового виконання рішення.

Даний виконавчий лист разом зі заявою про примусове виконання рішення 12 січня 2011 року надійшов до ППВД ВДВС ГУЮ в Полтавській області.

13 січня 2011 року головним державним виконавцем вказаного підрозділу було відкрито виконавче провадження (постанова ВП № 23613337). Боржнику надано 7-денний строк для добровільного виконання. У звязку із невиконанням рішення суду у встановлений для добровільного виконання термін, 14.04.2011 року державним виконавцем була направлена боржнику вимога про виконання судового рішення. Як наслідок її невиконання, 14.04.2011 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на боржника та 26.05.2011 року штраф було накладено повторно.

26.05.2011 року державним виконавцем було складено акт про невиконання рішення суду, який для прийняття відповідного процесуального рішення направлено до прокуратури Полтавської області з поданням від 24.06.2011 року про притягнення до кримінальної відповідальності начальника центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, тобто боржника.

30.06.2011 року державним виконавцем винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу до суду із посиланням на п. 11 ч. 1 ст. 49, п. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»на тій підставі, що державним виконавцем вжито вичерпних заходів примусового виконання рішення, передбачених законом.

14.07.2011 року прокуратурою Полтавської області було повідомлено державного виконавця про наслідки розгляду вищевказаного подання та прийняте рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом невиконання судового рішення. Дане повідомлення надійшло до ППВР ВДВС ГУЮ в Полтавській області 18.07.2011 року.

Суд з приводу дій та рішень відповідача приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що у даному разі державний виконавець виконував судове рішення зобовязального характеру, спосіб дій щодо виконання якого внормований ст.75 Закону України «Про виконавче провадження»: після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 цього ж Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо невжиття державним виконавцем заходів накладення арешту та стягнення коштів і майна з боржника, оскільки в даному разі виконувалося рішення немайнового характеру, щодо якого Законом України «Про виконавче провадження»не передбачено проведення таких виконавчих дій.

Однак при цьому відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону від 23.02.2006 р. № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також презюмується належне виконання судових рішень проти органів державної влади: Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невідємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобовязує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу) (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини : Гасан і Чеус проти Болгарії від 26 жовтня 2000 року).

Тому невжиття державним виконавцем недостатніх або ж неповних заходів щодо виконання судового рішення, яке винесено з метою захисту прав позивача, порушує права позивача, гарантовані йому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до п. 38 до рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі Жовнер проти України державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Відповідно до п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року по справі "ОСОБА_2 проти України" виконання рішення щодо боржника залишається обовязком держави.

Отже, держава повинна виконувати взяті на себе зобовязання та не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності.

Приписами ст. 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року, передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобовязань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.

Статтею 46 зазначеної Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобовязуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Отже, постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження від не відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині її визнання протиправною та скасування.

Вирішуючи решту позовних вимог суд виходить з положень ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою, у разі, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином, порядок відновлення виконавчого провадження врегульований зазначеним Законом, як і обовязок державного виконавця вчиняти відповідні виконавчі дії та не потребує на це додаткової вказівки суду. Окрім того, позовні вимоги про зобовязання судом державного виконавця виконати судове рішення не узгоджуються з повноваженнями адміністративного суду при вирішенні справи, визначеними статтею 162 КАС України, тому в цій частині у задоволенні адміністративного позову має бути відмовлено.

Позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незабезпечення виконання постанов про накладення штрафу на боржника не підлягають до задоволення, оскільки факту такої бездіяльності не встановлено. Відповідачем доведено, що зазначені позивачем постанови про накладення штрафу виділені у окреме виконавче провадження та вживаються дії щодо стягнення штрафів у загальному порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 23613337 від 30.06.2011 року визнати протиправною та скасувати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 частину судових витрат у сумі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02 серпня 2011 року.

СуддяІ.С. Шевяков