Постанова № 50920860, 07.11.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.11 Справа № 5015/4121/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засіданняБараняк Н.Я .

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Світ б/н і б/д, м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 02.09.2011 року.

у справі № 5015/4121/11

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Світ, м. Львів

про: стягнення 220 175, 00 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_3- представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_4 представник (довіреність в матеріалах справи).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Деркач Ю.Б.) від 02.09.2011 року у справі № 5015/4121/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Світ про стягнення 220 175, 00 грн. позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Світ на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 220 175 грн. 00 коп. - заборгованості, 2000 грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката, 2 201 грн. 75 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями Конституції України, ст. 837 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, вказує, що упродовж 2008-2010років позивачем та відповідачем укладено ряд договорів підряду, на виконання яких позивач виконав роботи на суму 472 300грн, в тому числі і відповідно до тих актів, на які посилається позивач у позовній заяві, на суму 229 444,00грн. Суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов висновку про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 220175,00 грн. згідно спірних договорів. На думку апелянта, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки, погодившись з позицією позивача щодо зарахування 8000,00 гривень, сплачених відповідачем 01.03.2011 року згідно з платіжним дорученням № 0083 як оплата за будівельно - монтажні роботи згідно із договором №8/01 -08 від 08.01.2008 року в рахунок погашення заборгованості по договорах, стягнення якої є предметом спору, суд першої інстанції неправомірно не прийняв до уваги інші платіжні доручення, в яких призначення платежу вказане як оплата за будівельно - монтажні роботи згідно із договором №8/01 -08 від 08.01.2008 року. Відносно цих платіжних доручень суд зайняв протилежну позицію, вказавши що це платежі, які стосуються інших договорів, які не є предметом спору. Як наслідок, господарський суд Львівської області при прийнятті рішення не дослідив фактичних правовідносини, які виникли між сторонами спору, не встановив реального обсягу виконаних та оплачених робіт, прийняв до уваги лише доводи позивача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи апелянта, вказує, що в процесі розгляду справи відповідач не надав на вимогу суду підтвердження сплати заборгованості по договорах, на які посилається позивач. Натомість, відповідач надав суду платіжні доручення з призначенням платежу по іншому договору. Крім того, на підтвердження суми заборгованості сторони підписували акти звірки взаєморозрахунків: 02 січня 2009 року на суму 184 406,48грн.; 31 грудня 2009 року на суму 183 607, 48 грн.. та 31 березня 2011 року на суму 220 175, 00 грн. Так, за ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг строків позовної давності переривають вчиненням стороною дій, що свідчать про визнання нею боргу чи іншого зобов'язання. Тому підписання такого ОСОБА_3 можна сприйняти, на думку позивача, як визнання боргу.

В судовому засіданні 07.11.11р. представники сторін зявились та надали суду акт звірки взаєморозрахунків від 10.08.11р. та акт звірки від 04.11.11р.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно із п.9 Роз'яснення Вищого господарського суду від 28.03.2002 № 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Додаткові докази, подані стороною в обґрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються апеляційним судом без обмежень, встановлених статтею 101 ГПК. Без обмежень також приймаються додаткові докази, витребувані апеляційною інстанцією відповідно до вимог статті 38 ГПК. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (частина друга статті 101 ГПК).

В судовому засіданні представники сторін пояснили, що акт звірки взаєморозрахунків від 10.08.11р. сторони не мали можливості подати суду першої інстанції, оскільки цей акт був підписаний позивачем після винесення рішення судом першої інстанції.

Крім того, ухвалою апеляційного господарського суду від 29.09.11р. було зобовязано позивача та відповідача провести звірку взаєморозрахунків за договорами від 08.01.2008 року, а саме за договором № 8/01-08 на виконання сантехнічних та електромонтажних робіт та за договором субпідряду будівництва житлового будинку, корпус № 45 по вул. В.Щурата Дж.Леннона. від 08.01.2008р.( який у позивача без номера, а у відповідача за № 8/01-08), звірку оформити двостороннім актом, в якому вказати всі акти виконаних робіт по кожному договору окремо, і всі платіжні доручення, по яких оплачувались виконані роботи; акт звірки подати в судове засідання.

Враховуючи викладене, з метою повного та всебічного перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає за можливе долучити до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків від 10.08.11р. та акт звірки від 04.11.11р., подані сторонами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем та відповідачем упродовж 2008-2010 років були укладені договори субпідряду, а саме:

-договір субпідряду №б/н від 08.01.2008 року будівництва житлового будинку, корпус № 45 по вул. Щурата - вул. Дж. Леннона на виконання робіт по електропостачанню та внутрішніх мережах водопостачання на суму до оплати 223 605,00грн. ( у відповідача названий договір зареєстрований за № 8/01-08) );

-договір субпідряду будівництва житлового будинку корпус № 43 по вул. В. Щурата вул. Дж Леннона від 08.01.2008 року на виконання робіт по електропостачанню та внутрішніх мережах водопостачання на суму 720 000,00грн.;

-договір № 1 субпідряду від 08.01.2009 року будівництва житлового будинку, корпус № 45 по вул. Щурата - вул. Дж. Леннона на виконання робіт по електропостачанню та внутрішніх мережах водопостачання на суму 770 000,00грн.;

-договір № 2 субпідряду від 08.01.2009 року будівництва житлового будинку, корпус № 43 по вул. В. Щурата вул. Дж Леннона на виконання сантехнічних та електромонтажних робіт на суму 80 000,00грн.;

-договір № 3 субпідряду від 08.01.2009 року будівництва житлового будинку, 7-а блок-секція по вул. Трильовського на виконання сантехнічних та електромонтажних робіт на суму 50 000,00грн.;

-договір 1/10 субпідряду від 11.01.2010 року будівництва житлового будинку, корпус № 45 по вул. Щурата вул. Дж. Леннона на виконання робіт по електропостачанню та внутрішніх мережах водопостачання та каналізації на суму 355 000,00грн.

За умовами договорів субпідряду ( п. 35 договорів) строк оплати виконаних робіт здійснюється упродовж 3 днів з дня підписання замовником документів, що підтверджують виконання робіт.

Актами прийняття виконаних підрядних робіт КБ-2в та довідками КБ-3, підписаними двома сторонами, підтверджено, що за названими договорами позивач виконав та передав відповідачеві в 2008-2010р.р. підрядні роботи на загальну суму 582 692грн., а саме:

-за договором субпідряду №б/н від 08.01.2008 року будівництва житлового будинку, корпус № 45 по вул. Щурата - вул. Дж. Леннона ( у відповідача договір № 8/01-08 від 08.01.2008р.) на суму 188805грн.;договір субпідряду будівництва житлового будинку корпус № 43 по вул. В. Щурата вул. Дж Леннона від 08.01.2008 року на суму 140 400,00грн.

-за договором № 1 субпідряду від 08.01.2009 року будівництва житлового будинку, корпус № 45 по вул. Щурата - вул. Дж. Леннона на суму 130280,00грн.;

-за договором № 2 субпідряду від 08.01.2009 року будівництва житлового будинку, корпус № 43 по вул. В. Щурата вул. Дж Леннона на суму 13 772грн.;

-за договором № 3 субпідряду від 08.01.2009 року будівництва житлового будинку, 7-а блок-секція по вул. Трильовського на суму 1737грн.;

-договір 1/10 субпідряду від 11.01.2010 року будівництва житлового будинку, корпус № 45 по вул. Щурата вул. Дж. Леннона на суму 107 698,00грн.

Апеляційним судом також встановлено, що крім названих вище договорів субпідряду, позивачем і відповідачем був укладений договір № 8/01-08 на виконання сантехнічних та електромонтажних робіт від 08 січня 2008 року на суму 720 000,00грн. Місцезнаходження обєкту, на якому повинні виконуватися ці роботи, в договорі не вказано. На вимогу суду подати докази виконання робіт за вказаним договором, таких доказів сторонами не подано.

Згідно з платіжними дорученнями, копії яких є у матеріалах справи, відповідач сплатив позивачеві за виконані підрядні роботи 472 300грн, а саме: в 2008р. 300 300грн.; в 2009р. -102 000,00грн., в 2010р. 62 000,00грн., в 2011р. (п/д №83 від 01.03.2011р.) 8 000,00грн. У всіх платіжних дорученнях ( всього 47 платіжних доручень) вказане призначення платежу оплата за БМР згідно з договором № 8/01-08 від 08.01.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, частину сплачених відповідачем коштів, позивач зарахував в рахунок оплати виконаних підрядних робіт за названими вище договорами субпідряду, та звернувся позовом про стягнення заборгованості за цими договорами субпідряду в сумі 220 175,00грн. Такі вимоги позивача суд першої інстанції визнав обгрунтованими, та вирішив позов задоволити повністю, стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 220 175 грн. 00 коп., 2000 грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката, 2 201 грн. 75 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст.837ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково ( частина 1 ст.838 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що за договорами субпідряду, укладеними в 2008-2010р., роботи виконані на загальну суму 582 692грн. Зокрема, за договором субпідряду №б/н від 08.01.2008 року будівництва житлового будинку, корпус № 45 по вул. Щурата - вул. Дж. Леннона на виконання робіт по електропостачанню та внутрішніх мережах водопостачання на суму до оплати 223 605,00грн. ( у відповідача цей договір зареєстрований за № 8/01-08) роботи виконані на суму 188 805грн. З матеріалів справи вбачається, що акти КБ-2в та довідки КБ-3 підписані сторонами в 2008-2010р.р.

Кошти на загальну суму 472 300грн. надійшли від відповідача з призначенням платежу - оплата за БМР згідно з договором № 8/01-08 від 08.01.2008р, частину яких позивач зарахував в рахунок оплати виконаних робіт по всіх названих вище договорах субпідряду, щодо решти сплачених коштів позивач стверджував, що вони сплачені відповідачем за. договором № 8/01-08 на виконання сантехнічних та електромонтажних робіт від 08 січня 2008 року, оплата робіт за яким не є предметом спору.

Однак, такі твердження позивача суперечать фактичним обставинам справи, оскільки за. договором № 8/01-08 на виконання сантехнічних та електромонтажних робіт від 08 січня 2008 року жодних робіт позивач не виконував, попередня оплата цим договором не передбачена, відтак, відповідач не міг оплачувати робіт, які не виконані.

З огляду на викладені обставини апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність боргу відповідача перед позивачем в сумі 220 175грн. за договорами субпідряду, стягнення заборгованості за якими є предметом даного спору. Враховуючи вартість виконаних позивачем робіт на суму 582 692грн., та сплачені відповідачем кошти за виконані роботи в сумі 472 300грн., заборгованість відповідача перед позивачем на момент винесення рішення судом першої інстанції становила. 110 392грн.

Такий висновок апеляційного суду підтверджується матеріалами справи , а також актом звірки розрахунків станом на 10.08.2011р.( до винесення рішення судом першої інстанції), який був підписаний позивачем вже після вирішення спору судом першої інстанції.

Щодо посилань позивача та суду першої інстанції на акти звірки взаєморозрахунків від 02 січня 2009 року на суму 184 406,48 грн.; 31 грудня 2009 року на суму 183 607,48 грн. та 31 березня 2011 року на суму 220 175,00 грн., то останні не можуть братися до уваги, оскільки в них не вказано за якими договорами проводиться звірка, не вказано які первинні документи (накладні, акти тощо) підтверджують виконані роботи, надані послуги, поставлений товар тощо, не вказана їх вартість, не вказані номери, дати, суми платіжних доручень, по яких проводилась оплата, робіт, товару, послуг тощо і чи мала місце оплата.

Апеляційний суд не бере до уваги акт звірки розрахунків станом на 04.11.2011р.,підписаний сторонами, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за названими вище договорами субпідряду становить 84 138грн., оскільки така заборгованість має місце не на момент вирішення спору судом першої інстанції., а після його вирішення.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, що привело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача на користь позивача 220 175 грн. 00 коп., 2000 грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката, 2 201 грн. 75 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 110 392,00 грн. основної заборгованості, в іншій частині в задоволенні позову слід відмовити. Відтак, рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково.

Згідно ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача.

З огляду на те, що судові витрати за розгляд справи підлягають стягненню з відповідача пропорційно вимогам, які підлягають до задоволення, понесені позивачем витрат на оплату послуг адвоката підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 02.09.2011 року у справі № 5015/4121/11 скасувати.

2. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Світ», м. Львів, вул. Драгана, 9 (код ЄДРПОУ 23266870) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Львів, вул.Куліша,47/8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 110 392,00 грн. основної заборгованості, 1 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 1103,92грн.. - державного мита та 118,32грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

ОСОБА_5 Хабіб

суддя О.В. Зварич

суддя Г.Г. Якірець

постанова підписана 11.11..2011р.