Рішення № 50920703, 19.04.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р.

Справа № 15/5027/223/2011

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер»

до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Комекс Буд ЛТД»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 104388,24 грн.

суддя Байталюк В. Д.

представники сторін:

від позивача –не з’явився;

від відповідача –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер», м. Одеса, звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Комекс Буд ЛТД», м. Чернівці, з позовом про стягнення 104388,24 грн., в тому числі: 80882,68 грн. –заборгованість за невиконання відповідачем умов укладеного сторонами договору, 19258,59 грн. пені та 3 % річних в сумі 4246,97 грн.

Позов обґрунтовується тим, що відповідно до пунктів 1.1, 1.2 укладеного сторонами договору поставки № 251/2 від 15.06.2009 позивач в 2009 році поставив відповідачеві замовлену продукцію в асортименті і за цінами, зазначеними у відповідних додатках до договору поставки на суму 360064,23 грн. згідно доданих до позову видаткових накладних. Пунктом 2.5 договору та додатками до нього передбачений обов’язок відповідача сплатити вартість отриманої продукції в повному об’ємі впродовж 45 календарних днів з моменту поставки продукції. Згідно додатків до договору моментом поставки продукції сторони визначили дату, яка вказана у видатковій накладній. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати поставленого йому товару виконав частково, заборгувавши позивачу станом на день подання позову 80882,68 грн. У зв’язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідача крім суми основної заборгованості також пеню за період з 09.02.2010 по 09.02.2011 в сумі 19258,59 грн. (пункт 3.1 договору) та 3 % річних за період з 27.11.2009 по 09.02.2011 в сумі 4246,97 грн.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, жодного разу явку свого представника у судовому засіданні не забезпечив, однак до початку судового засідання від нього надійшов письмовий відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач суму основного боргу в розмірі 80882,00 грн. визнає, а щодо стягнення пені просить суд застосувати строк позовної давності. Водночас, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на 2 місяці, а справу розглянути без участі його представника.

До початку судового засідання від позивача надійшла письмова заява про розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно умов укладеного сторонами договору поставки від 15.06.2009 № 251/2 (далі –Договір) позивач зобов’язався передати (поставити) у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов’язався прийняти її та оплатити.

На виконання умов вказаного Договору в 2009 році позивач поставив відповідачеві замовлену продукцію в асортименті і за цінами, зазначеними у відповідних додатках до Договору на загальну суму 360064,23 грн. згідно доданих до позову видаткових накладних, а тому свої зобов’язання за Договором позивач виконав належним чином.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що відповідач зобов'язаний оплатити вартість продукції в порядку та строки, визначені специфікацією (додатками до Договору). В свою чергу, згідно наявних в матеріалах справи додатків до Договору № 2 –12 строк оплати продукції сторонами визначений протягом 45-ти днів з моменту поставки. А згідно тих же додатків до Договору моментом поставки є дата, яка вказана у видаткових накладних.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідач свої зобов’язання за Договором виконав неналежним чином, оплативши поставлену йому продукцію частково, внаслідок чого заборгував позивачу 80882,68 грн., що також підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунках позивача та не заперечується відповідачем.

Як вбачається, згідно умов Договору та додатків до нього, останній строк виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором –27.11.2009, у зв’язку з чим право на нарахування пені у позивача виникло 28.11.2009. Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення пені 11.03.2011, тобто нарахування пені з урахуванням річного строку позовної давності повинно розпочатись 11.03.2010. Згідно розрахунку (а. с. 3) позивач просить суд стягнути пеню за період з 09.02.2010 по 09.02.2011, тобто частина пені заявлена до 11.03.2010 є нарахованою поза річним строком позовної давності, тому в цій частині суд застосовує норми пункту 1 частини другої статті 258 та частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України та відмовляє у задоволенні позову.

Підставою застосування господарських санкцій, до яких віднесена у тому числі пеня, є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання (ст. 216, ч. 1 ст. 218, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідальність за несвоєчасну оплату поставленої продукції встановлена пунктом 3.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, що діяла за весь час такої прострочки.

Згідно частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема і до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Обчислення позовної давності, за умовами статті 260 Цивільного кодексу України, здійснюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 –255 цього Кодексу.

Згідно статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пункт 3.1 Договору, що узгоджений між сторонами, містить такий же порядок обчислення пені, однак передбачає її нарахування протягом усього періоду прострочки, що не заборонено приписами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене та враховуючи, що пеня підлягає нарахуванню за кожний день прострочення виконання грошового зобов’язання, строк позовної давності підлягає обчисленню відповідно до вищенаведених приписів Цивільного кодексу України щодо кожного дня окремо, у зв’язку з чим вимога про стягнення пені, право на стягнення якої виникло за період з 11.03.2010 по 09.02.2011, є такою, що заявлена в межах річного строку позовної давності з огляду на статті 260, 261, 253, 258 Цивільного кодексу України та факт надходження позову по цій справі 11.03.2011.

У зв’язку з вищевикладеним пеня в сумі 16854,46 грн. за період з 11.03.2010 по 09.02.2011 позивачем нарахована правомірно. В решті пені нарахованої за період з 09.02.2010 по 10.03.2010 в сумі 2404,13 грн. необхідно відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, крім основної суми боргу та пені, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також 3 % річних в сумі 4246,97 грн.

Щодо відстрочення виконання рішення у даній справі, суд зазначає, що згідно частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. З урахуванням того, що рішення не набрало законної сили та, як наслідок не виданий виконавчий документ, заява про відстрочку не підлягає розгляду у даному судовому засіданні.

Судові витрати слід покласти на відповідача, винного в доведенні розгляду спору в судовому порядку, пропорційно сумі задоволеного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Комекс Буд ЛТД»(м. Чернівці, вул. Чкалова, 13, ідентифікаційний код 25078492) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер»(м. Одеса, 19 кілометр Старокиївської дороги, 4, ідентифікаційний код 33658179) заборгованість за Договором в сумі 80 882,68 грн., пеню в сумі 16 854,46 грн., 3 % річних в сумі 4 246,97 грн., державне мито в розмірі 1 019,84 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 230,56 грн.

3. В решті позову відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Суддя В. Байталюк