Ухвала суду № 50919311, 09.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 р. Справа № 815/2537/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представників позивача Тануркова Р.Г. і Гринько Т.В. та представника відповідача Гусарової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новік Порт Сервіс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новік Порт Сервіс» до Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступник - ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

23.04.2014р. ТОВ «Новік Порт Сервіс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ Міндоходів в Одеській області, в якому просило визнати протиправними дії відповідача по складанню та направленню запиту №1751/10/15-32-22-05-10 від 18.12.2013 року про витребування у позивача інформації та документів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказаний запит є незаконним, оскільки він не містить законної підстави для його направлення, інформації щодо виявлених недостовірних даних у деклараціях позивача із зазначенням таких декларацій, інформації щодо будь-яких порушень позивачем вимог податкового чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Новік Порт Сервіс» відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, директор ТОВ «Новік Порт Сервіс» 04.08.2014 р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

18.12.2013 року посадовими особами ГУ Міндоходів в Одеській області складено та направлено на адресу ТОВ «Новік Порт Сервіс» запит №1751/10/15-32-22-05-10, в якому повідомлялось, що на підставі аналізу податкової звітності ТОВ «Новік Порт Сервіс» встановлено декларування незначних сум по податку на прибуток у 2011 році та зменшення динаміки податкового навантаження по ПДВ у 2012 році в порівнянні з 2011 роком, а також відхилення податкового кредиту, встановлені системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з наступними підприємствами-контрагентами: ТОВ «Метро МТД» на суму ПДВ 49238,55 грн. у січні 2011 року; ТОВ «Глобал Проджект» на суму ПДВ 202,50 грн. у листопаді 2011 року; Одеською залізницею - на суму 4161,20 грн. у липні 2012 року. З урахуванням наведенного та з метою перевірки правильності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток ГУ Міндоходів в Одеській області у вказаному запиті просило надати письмові пояснення та документальне підтвердження із наведенням переліку документів, які мають бути надані.

Проте, у відповідь на зазначений запит ТОВ «Новік Порт Сервіс» направило на адресу ГУ Міндоходів в Одеській області лист від 03.01.2014 року №1, в якому, посилаючись на відсутність законних підстав для витребування наведених у запиті документів, фактично відмовило у наданні відповідної інформації та одночасно направила відповідачеві деякі вказані у переліку документи.

11.02.2014 року у зв'язку з отриманням такої відповіді позивача та його відмови у наданні запитуваної інформації заступником начальника ГУ Міндоходів в Одеській області складено доповідну записку, адресовану начальнику ГУ Міндоходів в Одеській області, в якій запропоновано доручити ДПІ у м.Іллічівську організувати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Новік Порт Сервіс» з питань правильності нарахування податку на прибуток, податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року із залученням фахівця управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів в Одеській області. Згідно з резолюцією, що міститься на вказаній доповідній записці, начальником ГУ Міндоходів в Одеській області підтримано зазначену пропозицію.

18.02.2014 року начальником ДПІ у м. Іллічівську видано наказ №67 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Новік Порт Сервіс» з питань правильності нарахування податку на прибуток, податку на додану вартість, валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року» та направлення на перевірку від 18.02.2014 року №01-045/025, яке пред'явлено представнику позивача перед проведенням перевірки, про що свідчить відповідний запис на направлені, зроблений головним бухгалтером підприємства 19.02.2014 року.

Згідно з наказом керівника ДПІ у м.Іллічівську №83 від 04.03.2014 року термін проведення вищевказаної перевірки був продовжений на 5 робочих днів з 05.03.2014 року.

Таким чином, з наведеного видно, що саме після отримання такої відповіді

ТОВ «Новік Порт Сервіс» на запит податкового органу про надання інформації, відповідачем і було ініційовано проведення позапланової документальної виїзної перевірки, до якої ТОВ «Новік Порт Сервіс» фактично допустило посадових осіб, яким доручено проведення цієї перевірки.

04.03.2014 року позивач звернувся до ДПІ у м. Іллічівську з листом вих.№84, в якому посилаючись на пошкодження під час проведення ремонтних робіт окремих документів, просило надати підприємству час строком 90 календарних днів для відновлення первинної документації, яка підтверджує дані податкового і бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим призупинити проведення цієї позапланової виїзної перевірки та перенести її проведення на 90 календарних днів.

З урахуванням зазначеного звернення позивача, 06.03.2014 року посадовою особою ГУ Міндоходів в Одеській області складено акт №000027/15-32-22-05/36201877 «Про неможливість проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Новік Порт Сервіс» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., у зв'язку з чим, наказом ДПІ у м. Іллічівську від 06.03.2014 року №88, проведення даної перевірки було перенесено до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах 90 календарних днів.

Не погоджуюсь з зазначеними діями та запитом податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно з правомірності дій відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту положень пп.20.1.2. п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

При цьому, зазначене право контролюючих органів кореспондується із закріпленим у пп.16.1.5. п.16.1. ст.16 ПК України обов'язком платників податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Таким чином, зі змісту наведених норм податкового законодавства вбачається, що обов'язок платника податків надавати інформацію та її документальне підтвердження на запит контролюючого органу виникає лише за умови дотримання таким контролюючим органом обов'язкових вимог щодо складання запитів, в тому числі щодо визначених законодавством підстав, що зумовлюють необхідність витребування відповідних документів.

Так, умови складання контролюючими органами письмових запитів на отримання від платника податку інформації як заходу щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, безпосередньо регламентовані у ст.73 ПК України.

У відповідності до приписів п.73.3. зазначеної статті, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених ст.39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Одночасно необхідно звернути увагу, що платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин, в свою чергу, зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом 1-го місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах І та ІІ цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Слід вказати, що Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок був затверджений Постановою КМУ від 27.12.2010 року №1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом».

Так, п.п.9,10 зазначеного Порядку встановлено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби. Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Проте, пунктом 16 зазначеного Порядку передбачено, що у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у п.п.9,10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Як вбачається зі спірного письмового запиту від 18.12.2013 року, який направлявся контролюючим органом на адресу підприємства позивача, підставою для його направлення визначено пп.78.1.4. п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до якого, виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, є підставою для проведення позапланової документальної перевірки.

Отже, цією нормою закріплений спеціальний строк надання платником податків відповіді на запит контролюючого органу у випадку виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях.

Таким чином, виходячи з наведених вище норм законодавства, єдиним правовим наслідком складання та направлення податковим органом на адресу позивача письмового запиту про подання інформації є виникнення обов'язку в останнього подати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження. При цьому, у випадку, якщо запит складено з порушенням вимог чинного законодавства, відповідний обов'язок у платника податків не виникає. Тобто, закон у даному випадку, прямо визначає спосіб захисту платника податків від можливих порушень його прав або інтересів шляхом надання йому права не виконувати вимоги запиту, що не відповідає вимогам законодавства, чим і скористався позивач.

З огляду на вищевикладене, складання та направлення платнику податків запиту на отримання податкової інформації само по собі не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та відповідно фактично жодним чином не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

Частинами 1 та 2 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається зі змісту п.8 ч.1 ст.3 КАС України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Дійсно, ч.1 ст.6 КАС України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Але, згідно із п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, зі змісту наведених норм КАС України слідує, що судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а тому, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм процесуального закону, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Натомість, отримання позивачем спірного запиту контролюючого органу щодо надання інформації з її документальним підтвердженням, на думку суду, не спричинило негативних наслідків для нього, адже позивачем реалізоване передбачене законом право відмовити у наданні відповідної інформації.

А призначення та проведення контролюючим органом позапланової документальної перевірки у зв'язку з неотриманням інформації платника податків на обов'язковий письмовий запит, в свою чергу, не може розглядатись як порушення інтересів позивача внаслідок складання протиправного запиту, оскільки правомірність дій щодо проведення такої перевірки має виступати предметом іншого спору. Власне таким правом на оскарження цих дій і скористався позивач, звернувшись до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м. Іллічівську про визнання протиправними дій ДПІ у м. Іллічівську по складанню наказів від 18.02.2014р. №67, від 04.03.2014р. №83, скасування вищевказаних наказів та визнання протиправними дій ДПІ у м. Іллічівську по проведенню на підставі цих наказів документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Новік Порт Сервіс».

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 року у справі №815/1543/14, залишеною без змін ухвалою ВАС України від 13.01.2015р., у задоволенні вказаного вище адміністративного позову TOBу «Новік Порт Сервіс» було відмовлено.

Тобто, вищезазначені накази ДПІ у м.Іллічівську про проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Новік Порт Сервіс», які фактично були видані у зв'язку із неотриманням від позивача на письмовий запит ГУ Міндоходів в Одеській області №1751/10/15-32-22-05-10 від 18.12.2013р. письмових пояснень та всіх запитуємих документів, а також всі дії працівників податкового органу, пов'язані з проведенням на підставі цих наказів цієї перевірки, визнано правомірними вступившим в законну силу судовим рішенням.

Окрім того, судовою колегією з матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що за результатами проведеної вищевказаної документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Новік Порт Сервіс» посадовими особами відповідача було складено акт від 17.06.2014р. №1020/22-05/36201877, на підставі якого 04.07.2014р. винесено 2 (два) податкових повідомлення-рішення щодо визначення TOBу «Новік Порт Сервіс» грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 25986567 грн. та з ПДВ на загальну суму 28649182 грн.

В подальшому, як видно з матеріалів справи, TOBу «Новік Порт Сервіс», непогодившись з вказаними вище рішеннями податкового органу та користуючись своїм правом, оскаржило ці податкові повідомлення-рішення до Одеського окружного адміністративного суду, який, в свою чергу, своєю постановою від 10.09.2014р. (справа №815/3735/14), частково зміненою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015р., визнав їх протиправними та скасував.

Таким чином, за вказаних обставин, судова колегія вважає, що позивач на цей час фактично захистив своє порушене право на включення зазначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 04.07.2014р. сум до свого податкового кредиту та валових витрат.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, постанови та ухвали в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

А згідно з приписами ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, за таких обставин, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних судових рішень, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій відповідача по складанню та направленню на адресу підприємства позивача запиту №1751/10/15-32-22-05-10 від 18.12.2013 року та відповідно, про відсутність порушених цим запитом прав, свобод або інтересів позивача.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новік Порт Сервіс» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко