Ухвала суду № 50919040, 16.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 876/7782/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську до ТзДВ «Полімер» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,-

в с т а н о в и в:

У березні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі - позивач) звернулося з позовом до ВАТ «Полімер» (перейменоване в ТзДВ «Полімер», далі - відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 49500,79 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року позов задоволено частково. Стягнено з відповідача заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 48918,76 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав до апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що чинним законодавством передбачено право органу пенсійного фонду донараховувати підприємству додаткові витрати понад місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за результатами звірки за попередній рік, а тому правових підстав для відмови в задоволенні цієї частини позову немає.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Постановляючи оскаржувану постанову суд першої інстанції дійшов до висновку про обов'язок відповідача відшкодувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій згідно розрахунків, надісланих підприємству, проте встановив відсутність обов'язку відповідача відшкодовувати доплату за доставку пільгових пенсій за попередній період в сумі 582,03 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач надсилав на адресу відповідача та останньому було вручено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788), що підтверджується супровідними листами. Зокрема, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з Списком №1 та Списком №2 охоплювали період з 01.10.2012 року по 01.12.2012 року (а.с. 5- 25).

Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодовувати понесені позивачем фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, які зазначені в розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Такі вимоги були визнані представником відповідача в судовому засіданні.

Щодо сум донарахованих підприємству додаткових витрат понад місячний розмір фактичних витрат на виплату пенсій, то відповідно до п. 6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою правління Пенсійного фонду України від 19 лютого 2003 року №21-1 (далі - Інструкція), у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та інше), органи пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Законодавчі норми, які встановлюють порядок пенсійного забезпечення, не регулюють та не можуть регулювати спірні правовідносини, що виникли з приводу порушення позивачем порядку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Інструкцією передбачено дві підстави для донарахування підприємству додаткових витрат понад місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій: 1) за новопризначеними пенсіями (за період з дати призначень пенсії до дати складання розрахунку; 2) за результатом звірки за попередній період (стягується недоплачена сума).

При цьому, стягнення недоплаченої суми за попередній рік, виявленої за результатами звірки, повинно здійснюватись одноразово, лише у першому поточному місяці року, тобто разом із сплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень поточного року, що вбачається з приміток з позначкою «**» у доданої № 6, 7 до п. 6.4 вказаної Інструкції.

Друга підстава для стягнення донарахувань за попередні періоди передбачена ч. 3 п. 6.7 Інструкції згідно якої, суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сплачуються одночасно з оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Вищевказаною Інструкцією передбачено стягнення витрат за попередній період лише відносно осіб, яким призначені пенсії напередодні періоду стягнення (за період з дати призначення пенсій до дати складання розрахунку), тобто за новопризначеними пенсіями. Інших підстав для стягнення донарахувань за попередній період, у тому числі для стягнення суми недоплати за попередній місяць, діючим законодавством України не встановлено.

Таким чином, із системного аналізу вказаних правових норм, слідує, що тільки у випадку зміни розміру пенсії або настання обставин, які безпосередньо впливають на суму відшкодування, органи пенсійного фонду мають право для донарахування додаткової суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за попередні періоди.

Як вбачається з розрахунку суми заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій сума 582,03 грн. це доплата за Списком №1 за 2012 рік (а.с. 5). Вказана сума не була включена до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за липень-жовтень 2012 року, що також не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Крім того, вказана сума мала бути представлена до сплати одноразово, у першому поточному місяці року, тобто разом із сплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень поточного року. Однак жовтень 2012 року не є першим поточним місяцем в якому відповідачу було перевиставлено до відшкодування зазначену вище суму.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача доплати з попередній рік в розмірі 582,03 грн. є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі № 809/810/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула