Ухвала суду № 50919033, 16.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 876/10803/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014р. по справі за позовом ТзОВ «ІСВ Інжиніринг» до ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

25.07.2014р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 14.02.2014 р. №0000352204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «ІСВ Інжиніринг» з податку на додану вартість на 7645,0 грн., з яких 6116,0 грн. зобов'язання за основним платежем, 1529,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги мотивує тим, що при проведенні позапланової перевірки головним бухгалтером ТзОВ «ІСВ Інжиніринг» представлено договори на поставку товару, прибуткові, видаткові та податкові накладні, транспортні документи, банківські документи, документи, що свідчать про подальшу реалізацію товару, придбаного у ТзОВ «Гідравлічні пневматичні системи» та ТзОВ «Конді 50»; на всі письмові запити, які надходили від ДПІ у Залізничному районі м.Львова позивачем надавалися відповіді та долучалися письмові документи, перевірка призначена та проведена з порушенням податкового законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2014р. позов задоволено.

Податковий орган оскаржив дану постанову з підстав невірно встановлених обставин справи, порушення норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в процесі проведення перевірки використано акт від 17.05.2013р. №1695/22-3/38149196 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Конді 50» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.06.2013 по 31.03.2013» та акт від 10.04.2013р. №536/22/36713902 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ

«Гідравлічні пневматичні системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операції з ТзОВ «Феріт Д», ПП «АТМ», ТзОВ «ВК Віконні системи», ТзОВ «Галактика М», ПП «Екоскан Сервіс», ТзОВ «Ангстрем Континенталь», ТзОВ «Дидактика», ТзОВ «Ліга», ТзОВ «Лігран», ТзОВ «Матадор», ТзОВ «Ривс», ТзОВ «Старт Д», ТзОВ «Супутник», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТзОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТзОВ «Техніка», ТзОВ «Ерітаж», ТзОВ «Компанія Авертус», ТзОВ «Еккомтех», ТзОВ «В.І.Д.» за період з 01.01.2010 по 31.01.2013р. На підставі вищезазначеної перевірки встановлено, що операції з придбання ТзОВ «Гідравлічні пневматичні системи» товару мали нереальний характер.

До перевірки надано копії документів, які б мали підтверджувати факт транспортування ТМЦ, а саме: товарно-транспортні накладні, проте, дані ТТН оформлені з порушенням, а саме не зазначений транспортний засіб, яким здійснювалось перевезення, водій та ряд інших порушень.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року №488/346 затверджено типову форму №1-ТН "Товарно-транспортна накладна" (складається у чотирьох примірниках, з яких 1 - вантажовідправнику, 2 - вантажоодержувачу, 3,4- автопідприємству) та визнано обов'язковим застосування вказаної форми всім; суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Таким чином, чинне законодавство передбачає обов'язок вантажоодержувача автоперевізника (функції перевізника і вантажодержувача може виконувати одна особа) зберігати товарно-транспортну накладну.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вважає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.55 КАС України ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області замінено на ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, представника податкового органу, яка підтримала апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проводено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ІСВ Інжиніринг» з питань взаємовідносин із ТзОВ «Гідравлічні пневматичні системи» за період з 01.01.2012 р. по 31.08.2012 р., із ТзОВ «Конді 50» за період з 01.08.2012 р. по 30.09.2012 р. про що складено акт від 31.01.2014 р. №136/22-04/37073294, яким встановлено завищення ТзОВ «ІСВ Інжиніринг» суми податкового кредиту в Декларації з ПДВ за січень, серпень, вересень 2012 р. в сумі 6116,0 грн., заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 6116,0 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 14.02.2014 р. №0000352204.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено неможливість здійснення господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами, а також правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного:

Доводи податкового органу спростовуються: по взаємовідносинах позивача з ТзОВ «Конді 50» - договором поставки №010212 від 01.02.2012 р.; видатковою накладною №РН-9-26001 від 26.09.2012 р., податковою накладною від 26.09.2012 р. №461, товарно-транспортною накладною від 26.09.2012 р., випискою банку за особовим рахунком 26000799951161Н за період з 27.09.2012 р. по 27.09.2012 р.; по взаємовідносинах з ТзОВ «Гідравлічні та пневматичні системи» - договором поставки №191211 від 19.12.2011 р., специфікацією №1 до рахунку-фактури СФ-0719 від 19.12.2011 р., специфікацією №2 до рахунку-фактури СФ-0000100 від 09.02.2012 р., специфікацією №3 до рахунку-фактури СФ-0000890 від 01.08.2012 р., видатковою накладною №РН-0000010 від 03.02.2012 р., податковою накладною №4 від 05.01.2012 р., товарно-транспортною накладною від 03.02.2012 р., випискою банку за особовим рахунком 2600303310022/UAН за 05.01.2012 р.

Судом першої та апеляційної інстанції досліджено докази реалізації придбаного у ТзОВ «Конді 50» та ТзОВ «Гідравлічні та пневматичні системи» товару.

Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Закон України «Про автомобільний транспорт» не містить вимоги до обов'язкової наявності товарно-транспортної накладної.

Дотримання наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 року за №363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом» є обов'язковим при здійснені транспортування вантажів. Вказані правила регламентують виключно порядок здійснення вантажних перевезень та не можуть встановлювати правила ведення податкового та бухгалтерського обліку платників податків.

Товарно-транспортні накладні є документами, які регламентують винятково взаємовідносини перевізника та замовника як учасників транспортного процесу.

Отже, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансовий облік в Україні» товарно - транспортна накладна не є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію, здійснену позивачем.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства та належного ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.

Колегія суддів обумовлює і ту обставину, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015р. залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року, якою визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС щодо проведення зустрічної звірки ТзОВ "Конді 50", а також визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби, що полягають у відображенні акта від 17.05.2013 року №1695/22-3/38149196 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Конді 50" податковий номер 38149196 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.06.2012 року по 31.03.2013 року в АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014р. по справі №813/5292/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець

Повний текст виготовлено 18.09.2015р.