Постанова № 50919025, 16.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 876/9931/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Волошин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Львівській області на постанову Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

в с т а н о в и в :

Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося в суд з позовом до відповідачів- Головного управління юстиції у Львівській області, управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просило визнати протиправними дії державного виконавця при винесенні постанови від 21 липня 2014 року ВП №44090533 про відкриття виконавчого провадження та скасувати вказану постанову.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління юстиції у Львівській області щодо нездійснення керівництва управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області та координування і контролю за їх діяльністю. Визнано протиправними дії державного виконавця про винесенні постанови від 21 липня 2014 року ВП №44090533 про відкриття виконавчого провадження. Скасовано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 21 липня 2014 року ВП №44090533.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач - Головне управління юстиції у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №44090533 є правомірною та винесеною у встановленому законом порядку. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача- Голдун З.В. подала до суду заперечення на апеляційну скаргу, у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Представник відповідача (апелянта)- у судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю- доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області від 21 липня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП №44090533 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-11/10, виданого 19 червня 2014 року Галицьким районним судом м.Львова про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 липня 2007 року, та за період з 22 травня 2008 року по 31 січня 2010 року включно з врахування мст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з порушенням вимог ст.ст. 18, 21 Закону України "Про виконавче провадження", що є підставою для скасування даної постанови та у зв'язку з цим визнання неправомірними дій відповідачів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Згідно зі ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і вказаним Законом.

Відповідно до ч.1 ст.25 вищевказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Положеннями ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено вимоги до виконавчого документа.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що у виконавчому документі зазначено дата прийняття та номер рішення, згідно з яким видано виконавчий лист, також зазначено резолютивна частина судового рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, а також зазначається один боржник та один стягувач.

Таким чином, колегія суддів вважає, що виконавчий лист відповідає вимогам встановленим ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", доводи позивача в цій частині є безпідставними, а тому підстав не відкривати виконавче провадження у державного виконавця не було.

Також колегія суддів вважає безпідставними покликання позивача на те, що порушення вимог ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: у виконавчому документі відсутній ідентифікаційний код стягувача та боржника, оскільки згідно з положень абзац.5 п.1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року за № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158, дані обставини є формальними та не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

Ст.21 згаданого Закону передбачає, що на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пенсійний фонд України згідно з п.7 Положення здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року №11-2 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до п.п. 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Таким чином, управління Пенсійного фонду України, зокрема, в областях, є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Колегія суддів звертає увагу на те, поняття територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади та територіальний орган центрального органу виконавчої влади є тотожними за змістом, оскільки законом вони вживаються в однаковому значенні та позначають ті органи, які здійснюють реалізацію державної політики у відповідній сфері на місцях.

Тому колегія суддів вважає, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби управління юстиції у Львівській області правомірно, в силу вимог ст.21 Закону України "Про виконавче провадження", відкрив виконавче провадження.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв на підставі та у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби управління юстиції у Львівській області правомірно відкрито виконавче провадження провадження ВП №44090533 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-11/10, виданого 19 червня 2014 року Галицьким районним судом м.Львова, підстави для задоволення позову відсутні, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Доводи апеляційної скарги є підставними та обґрунтованими і спростовують висновки суду першої інстанції.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанцій прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Львівській області задовольнити.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2014 року у справі № 461/9820/14-а, 2а/461/466/14 скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2015 року.